Вирок № 97198869, 27.05.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5773/20

Провадження № 1-кп/206/82/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2021 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Дерця В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020045700000029 від 23.07.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бєлгород, Російської Федерації, громадянина України, маючий повну середню технічну освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: - 29.04.2003 Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.141, ч.3 ст.142, ч.2 ст. 121 КК України (в редакції 1960 року) до років 6 місяців позбавлення волі, 12.07.2005 звільнений з ВК №26 по відбуттю строку покарання; - 03.08.2010 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік; - 12.10.2016 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.122 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. - 12.11.2019 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки. учасники кримінального провадження: прокурора Двойнічної Л.М. потерпілого ОСОБА_8 обвинуваченого ОСОБА_1 захисника-адвоката Довгаль С.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 01.07.2020 приблизно о 15 годині 50 хвилин, разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 та раніше знайомим ОСОБА_10 , на автомобілі марки «ГАЗ-0233» д.н.з НОМЕР_1 , прямували по вул. Гаванська у м. Дніпро, в напрямку

ж/м Придніпровськ у м. Дніпро. В ході слідування, в цей же день та час, у вказаному автомобілі виникла технічна несправність, у зв`язку з чим

ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль марки «ГАЗ-0233» д.н.з НОМЕР_1 , на ділянці місцевості, розташованій на узбіччі автодороги по вул. Гаванська у

м. Дніпро, на відстані приблизно 150 метрів від перехрестя з кільцевим рухом між вул. Гаванська та вул. Томська у м. Дніпро та вийшовши зі свого автомобіля почав власноруч лагодити технічну несправність.

Далі, в цей же день (01.07.2020) приблизно о 16 годині 00 хвилин,

ОСОБА_1 , знаходячись біля свого автомобіля, на вище вказаній ділянці місцевості, намагався самостійно полагодити його. В свою чергу, дружина

ОСОБА_1 , ОСОБА_9 вийшла на автодорогу по

вул. Гаванська у м. Дніпро та почала зупиняти автомобілі, які їхали по автодорозі вказаної вулиці, з метою отримання допомоги в ремонті автомобіля свого чоловіка, від водіїв.

В цей час, по автодорозі вул. Гаванська у м. Дніпро, на своєму вантажному автомобілі марки «RENAULT PREMIUM 400» д.н.з. НОМЕР_2 , рухався ОСОБА_8 , який проїжджаючи повз автомобіль

ОСОБА_1 , побачив дружину останнього, ОСОБА_9 , яка знаходячись на вказаній автодорозі, створювала аварійну ситуацію та перешкоджала вільному руху транспортних засобів, у зв`язку з чим почав подавати звукові сигнали. Після чого, ОСОБА_8 зупинив свій вище вказаний автомобіль на узбіччі автодороги, неподалік від автомобіля ОСОБА_1 , так як зрозумів, що водію автомобіля марки «ГАЗ-0233» д.н.з НОМЕР_1 , потрібна допомога.

Після того, як ОСОБА_8 вийшов зі свого автомобіля та направлявся в бік автомобіля ОСОБА_1 , в цей момент у останнього раптово виник злочинний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, а саме на безпричинне спричинення тілесних ушкоджень раніше не знайомому йому ОСОБА_8 , із застосуванням невстановленого в ході проведення досудового розслідування металевого предмета, який ОСОБА_1 з цією метою заздалегідь взяв до правої руки та тримав при собі, тобто заздалегідь заготовив для нанесення тілесних ушкоджень.

Після чого, в цей же день та час, ОСОБА_1 , знаходячись на ділянці місцевості, розташованій на вул. Гаванська у м. Дніпро, на відстані приблизно 150 метрів від перехрестя з кільцевим рухом між вул. Гаванська та вул. Томська у м. Дніпро, що є місцем руху транспортних засобів та пішоходів, тобто перебуваючи у громадському місці, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний умисел на вчинення хуліганські дії з мотивами явної неповаги до суспільства, швидко наблизився до раніше незнайомого йому ОСОБА_8 та нехтуючи загальноприйнятими нормами поведінки та моралі в суспільстві, діючи умисно, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних та безпечних умов пересування громадян по вул. Гаванська у м. Дніпро, проявляючи явну неповагу до суспільства, що виразилось в бажанні продемонструвати факт своєї переваги над потерпілим, самоствердитись за рахунок його приниження, в присутності особи жіночої статі, а саме дружини ОСОБА_9 , а також свого знайомого ОСОБА_10 та інших громадян, зневажаючи особу раніше незнайомого йому ОСОБА_8 , з особливою зухвалістю, яка виразилась у використанні предмета, спеціально заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, утримуючи в правій руці невстановлений в ході проведення досудового розслідування металевий предмет, стоячи навпроти ОСОБА_8 , безпричинно наніс йому, вказаним предметом два послідовні удари в потиличну область та по лівому плечу потерпілого.

Вважаючи свої хуліганські дії доведеними до кінця, ОСОБА_1 припинив наносити удари потерпілому ОСОБА_8 та повернувся до свого автомобіля.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_8 згідно з висновком судово-медичної експертизи,

спричинено тілесні ушкодження у вигляді:

- забійної рани в потиличній області, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що зумовила короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад

6 діб, але не більше як три тижні (21 день);

- підшкірної гематоми на лівому плечі, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, визнав частково, а саме в частині спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 . Разом з тим суду показав, що 01.07.2020 близько 16 години він рухався на автомобілі газель в бік ж/м Придніпровська в м. Дніпро. Однак під час руху сталася поломка автівки у зв`язку з чим він був вимушений звернути на узбіччя дороги, ввімкнути габаритні вогні та зупинити автівку для ремонту. Разом з ним в автівці перебувала дружина та замовник який найняв його для перевезення будівельного сміття. Під час ремонтування автівки, він попрохав свою дружину зупинити іншу автівку за для того щоб йому надали допомогу, а саме спробувати завести автівку з буксиру. Під час ремонту автівки він побачив, що попереду нього припаркувалася автівка «дліномір» з якою вийшов хлопець, до цього часу йому не відомий, та висловлюючись нецензурною лайкою побіг до його дружини. В цей час його дружина, перебувала на восьмому місяці вагітності. В зв`язку з чим він вирушив на зустріч цьому хлопцю та наніс йому один удар у лоб, оскільки побачив реальну загрозу своїй дружині. Після цього приїхала поліція потерпілого ( ОСОБА_8 ) відвезли до лікарні, а його допитали та відпустили. Окрім того, вказав на механізм нанесення тілесних ушкоджень. Цивільний позов не визнає в повному обсязі.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину, вина останнього повністю знайшла своє об`єктивне підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по вказаному кримінальному провадженню. Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що 01.07.2020 рухався по вулиці Гаванська, в м. Дніпро на своїй автівці, де в цей час побачив автівку, яка була припаркована частково на узбіччі дороги та дорозі, біля якої знаходилось троє осіб, серед них була жінка, яка знаходилась на дорозі та розмахувала руками. Вказані особи стояли один біля одного. Він здійснив звуковий сигнал, зазначеним особам, оскільки їх дії могли створити аварійну ситуацію на дорозі, будь-яких ремонтних робіт автівки ці особи не проводили. Він зупинився приблизно за 20 метрів, від зазначеної автівки, щоб дізнатися у останніх, що сталося та запропонувати допомогу. Вийшовши з автівки та обійшовши її, він у повільному темпі пішов у напрямку вказаної автівки, і в цей час побачив обвинуваченого ОСОБА_1 , який йшов йому на зустріч з «монтіровкою» в руці, та підійшовши ближче наніс йому два удари монтіровкою, яку тримав у правій руці. Перший удар ОСОБА_1 наніс йому по голові, а другий не пам`ятає куди саме, свідомість він нанесених йому ударів він не втрачав. Довжина монтіровки була приблизно 70-80 см. За що саме ОСОБА_1 наніс йому вказані удари не знає, оскільки удари були нанесені без слів. ОСОБА_11 після нанесення ударів залишилась у ОСОБА_1 в руці. Після нанесених йому ударів він сів до своєї автівки та зачинився в ній, звідки викликав поліцію. Обвинувачений ОСОБА_1 в цей час хотів залишити місце злочину. Удари ОСОБА_1 наносив йому ближче до його автівки, а інші особи, серед яких була дружина ОСОБА_1 в цей час знаходились неподалік автівки «Газель». До дружини ОСОБА_1 він не наближався та з останньою не розмовляв, це також бачили робітники які були поряд з останньою. Після приїзду поліції, йому була надана перша медична допомога, в цей час він не бачив, щоб співробітники поліції опитували вказаних осіб та ОСОБА_1 . Також, зазначив, що під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 погрожував йому та його родині.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є дружиною ОСОБА_1 . Приблизно в липні місяці 2020 року вона була вагітна. Точної дати та часу не пам`ятає, вона разом із її чоловіком та ОСОБА_12 на автівці «Газель» відвозили сміття, на прохання останнього. По дорозі перед віадуком на ж/м Придніпровськ, в них зламалась їх автівка. ОСОБА_9 почав ремонтувати авто з ОСОБА_12 , а вона в цей час пішла на дорогу зупиняти водіїв автівок, щоб ті їм допомогли. Знаходилась вона від їх автівки на відстані приблизно пів метру. Неподалік від них бачили чоловіків, які косили траву. В цей час по дорозі їхала вантажівка, у водія ( ОСОБА_8 ) було відчинено вікно, та вона почула як ОСОБА_8 висловлюється нецензурною лайкою, вона вирішила що ці висловлювання адресовані саме їй, на що вона показала тому середній палець. Після чого, ОСОБА_8 зупинив вантажівку на відстані приблизно 15 метрів від їх автівки. Вийшовши з автівки ОСОБА_8 пішов у її напрямку, в цей час він кричав, був агресивний та знаходячись на відстані близько 4 метрів від кінця автівки, штовхнув її. Від поштовху вона похитнулась і її спіймав ОСОБА_12 , який знаходився неподалік від неї. ОСОБА_1 після побаченого, підбіг до ОСОБА_8 та наклонив його лівою рукою, а правою рукою вдарив по голові. ОСОБА_8 , після нанесеного удару побіг до автівки, та почав телефонувати до органів поліції. Також, ОСОБА_8 казав, що якщо через 10 хвилин не буде 3000,00 гривень вони не примиряться. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що з обвинуваченим ОСОБА_1 перебуває в дружніх відносинах. З потерпілим ОСОБА_8 до цієї події знайомий не був. Разом з тим, суду показав, що вказана подія відбувалась влітку 2020 року, в обідній час доби, точної дати та часу не пам`ятає. Він найняв ОСОБА_1 вивезти сміття на автіці «Газель» останнього. В автівці перебували ОСОБА_1 з дружиною та він. По дорозі, на ж/м Придніпровськ, в них зламалась автівка, яку вони змогли зупинити неподалік від обочини, але більша її частина залишалась на дорозі. ОСОБА_1 сказав, що необхідно відбуксирувати автівку на станцію СТО, та дружина ОСОБА_1 вийшла на дорогу і почала зупиняти водіїв автівок, щоб ті їм допомогли. Знаходилась остання в цей час приблизно на відстані 4-5 метрів від автівки, він в цей час стояв поряд з нею. В цей час в попутному напрямку їхала вантажівка, водій ( ОСОБА_8 ) якої почав сигналити, на що ОСОБА_9 показала йому середній палець. Після чого, ОСОБА_8 зупинив вантажівку на відстані приблизно 10-15 метрів, вийшов із авітівки та побіг до дружини ОСОБА_1 , яка йшла тому на зустріч. Вони знаходились на відстані приблизно 3-4 метри. ОСОБА_8 був агресивний, кричав, висловлювався в її бік нецензурною лайкою, та наче замахнувся на останню рукою. Побачивши це, він підбіг до неї та обійняв її, оскільки та була вагітна і намагався її захистити. Що саме відбувалося в той момент між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_8 він не бачив. Окрім того,зазначив, що після цього ОСОБА_9 не прохала їй викликати швидку допомогу. Через деякий час, приїхали співробітники поліції та повідомили, що вони приїхали на виклик, оскільки побили водія вантажівки. В той день він був у стані алкогольного сп`яніння, випив приблизно 350 гр. горілки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що в 2020 році влітку приблизно о 16:30 год. він разом з чоловіками на ім`я ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , з якими вони разом працюють косили траву, та чекали на автівку, яка їх забере, по вул. Гаванська ближче до моста, за кільцем. Їх робочий день закінчувався, приблизно в 17:00 годині. В цей час неподалік від них приблизно на відстані 20 метрів стояла автівка «Газель», яка зламалась. Біля вказаної автівки знаходились двоє чоловіків та жінка. Вона бачили вказану автівку раніше, коли вона рухалась від кільця автодороги в бік мосту. Також в тій місцевості знаходиться р. Самара, вказана авітвка була припаркована з боку річки. Один з чоловіків ремонтував автівку, другий стояв поруч з ним, жінка ходила біля них, а потім вийшла на дорогу. В цей час по дорозі, їхала вантажівка, а саме «тягач» приблизно довжиною 12-18 метрів, висотою приблизно 2,5 метри, водій якої посигналив їй, на що жінка у відповідь показала останньому якийсь жест рукою. Після чого, водій вантажівки об`їхав автівку «Газель» та зупинився від вказаної автівки на відстані приблизно 15 метрів. В цей час жінка пішла до автівки «Газель» та знаходилась біля неї. З вантажівки вийшов водій та йшов з лівої сторони біля проїзної частини у напрямку «Газелі», в цей час йому на зустріч йшов спокійним кроком обвинувачений ОСОБА_1 та підійшовши до водія ( ОСОБА_8 ), вдарив його, після чого розвернувся і пішов назад до своєї автівки, намагаючись зупинити автівки, щоб втекти з місця події. Вказані події, він спостерігав на відстані приблизно 20 метрів, стоячи обличчям до автівки «Газель». Обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_8 на зустріч один одному йшли спокійно, ніхто з них не кричав. Обвинувачений ОСОБА_1 коли йшов на зустріч до потерпілого в руці тримав металевий предмет (монітровку) довжиною приблизно 60-80 см, але точно він цього зазначити не може. Він вирішив, що у обвинуваченого в руці був металевий предмет, судячи з нанесеного удару потерпілому. Всього обвинуваченим ОСОБА_1 було нанесено потерпілому два удари по голові, які останній наносив лівою рукою, в місце біля скроні, потерпілий під час нанесення ударів закривав рукою голову. Чоловік та жінка, які були разом з обвинуваченим ОСОБА_1 під час нанесення останнім потерпілому ударів знаходились біля автівки «Газелі», до потерпілого жінка не до події не після неї не підходила, як і він до неї. Під час зазначених подій, вони думали допомогти потерпілому, але старший зміни сказав, що не потрібно, бо потерпілий від нанесених ударів закрився руками, і після їх нанесення сів до кабіни автівки та почав телефонувати, також намагався зупинити інші автівки, шляхом звукового сигналу, але ніхто з водіїв не зупинявся. Після того, як приїхала поліція, потерпілий ОСОБА_8 вийшов з автівки. Співробітники поліції, на місці події опитували чоловіків на ім`я ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які були разом з ним на зміні, його особливо ніхто не опитував. Неправомірні дії відбувались з боку обвинуваченого ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду показав, що вказані події відбувались влітку 2020 року на вул. Гаванська, ж/м Придніпровськ, м. Дніпро. Він разом із чоловіками з якими вони разом працюють, косили в тій місцевості траву та вже чекали на автомобіль, який повинен їх був забрати, сиділи на галявині. В цей час він бачив автівку «Газель», яка була припаркована в боку моста на ж/м Придніпровськ, та знаходилась від них на відстані приблизно 20 метрів, біля вказаної автівки заходились двоє чоловіків та жінка. Вказана автівка була в несправному стані та один з чоловіків її ремонтував. В цей час жінка вийшла на дорогу, де проїжджала вантажівка, водій якої їй посигналив, а та у відповідь показала йому якийсь жест рукою. Після чого, водій вантажівки ( ОСОБА_8 ) на відстані 10-15 метрів від автівки «Газель» зупинив свою автівку, вийшов з неї і пішов у бік автівки «Газель». До нього на зустріч йшов обвинувачений ОСОБА_1 , пройшовши приблизно 8-10 метрів, підійшов ближче до водія ( ОСОБА_8 ) вдарив його. Весь цей час, жінка та інший чоловік, які перебували разом з обвинуваченим ОСОБА_1 знаходились біля авітвки «Газель». Після нанесених ударів обвинуваченим, потерпілий ОСОБА_8 почав телефонувати, та мив голову від крові.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду показав, що влітку 2020 року на вул. Гаванська, ж/м Придніпровськ, м. Дніпро, він перебував із чоловіками з якими вони разом працюють, косили в тій місцевості траву та вже чекали на автомобіль, який повинен їх був забрати, сиділи на галявині. В цей час на перехресті біля Південного мосту та ж/м Придніпровськ, рухалась вантажівка, водій ( ОСОБА_8 ) якої посигналив жінці, яка знаходилась в цей час біля дороги, а жінка йому у відповідь показала якійсь жест рукою. Водій вантажівки проїхав декілька метрів та зупинився. Вийшовши з автівки, пішов у бік автівки "Газель", яка була припаркована на узбіччі дороги. До нього підійшов обвинувачений ОСОБА_1 , та вдарив його по голові. Обвинувачений ОСОБА_1 йшов до потерпілого ОСОБА_8 повільним кроком, та кричав, з боку водія ( ОСОБА_8 ) криків він не чув, в руках у обвинуваченого предметів він не бачив, доки той не наніс потерпілому ушкодження. В той час коли обвинувачений ОСОБА_1 вже наносив удари потерпілому, він побачив в руці останнього світлий металевий предмет схожий на монтировку, приблизною довжиною 70 см., від землі до колін, не більше. Обвинувачений ОСОБА_1 наніс потерпілому два удари правою рукою. Він підняв руку і наніс потерпілому удар прямо в голову, а другий удар був по руці Після нанесеного йому удару водій вантажівки повернувся назад у кабіну, та почав телефонувати, а обвинувачений пішов до своєї автівки, марку якої він не пам`ятає. Він не чув, щоб в цей час потерпілий ОСОБА_8 , казав, щось обвинуваченому ОСОБА_1 . Окрім того зазначив, що потерпілий ОСОБА_8 до жінки не наближався та удари їй не наносив. Після нанесених ударів, потерпілому вони підійшли до нього, на голові у останнього була кров, вони викликали карету «швидкої» медичної допомогу. Через деякий час приїхали співробітники поліції, які опитали їх з приводу вказаної події. Поліцейських було двоє, один з них надавав допомогу потерпілому, а другий з спілкувався з ними. Потім за ними приїхала автівка та вони поїхали. Також зазначив, що співробітники поліції питали в обвинуваченого ОСОБА_1 , де він дів металевий предмет схожий на монтіровку, що той їм відповів, не пам`ятає. Окрім того, зазначив, що не пам`ятає як саме і де саме по відношенню до них була припаркована автівка марки «Газель».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду показав, що працює в УПП в Дніпропетровській області, влітку 2020 року був отриманий виклик на лінію 102 по факту хуліганських дій, який вони побачили на своєму планшеті. Заявник вказував, що отримав удар по голові. Після приїзду на місце події, він разом з напарником побачили дві автівки, вантажівку та іншу автівку марки «Газель», біля якої знаходився ОСОБА_1 та ще один чоловік, ім`я якого не пам`ятає та жінка. Автівки були розташовані на великій відстані одна від одної. Жінка постійно казала, що заявник, а саме потерпілий ОСОБА_8 до них підходив, чіплявся. ОСОБА_1 в цей час себе нормально поводив, пояснив, що удар наніс рукою. Нічого не заперечував. Потерпілий ОСОБА_8 в цей час промивав рану на голові. Також зазначив, що ними був проведений поверхневий огляд автомобіля, в якому заборонених предметів виявлено не було. Потерпілий ОСОБА_8 вказував, що його вдарили монтіровкою та зазначив, що жінка яка перебувала з обвинуваченим ОСОБА_1 стояла на проїзній частині, він їй посигналив і жінка йому у відповідь показала непристойний жест рукою. Після чого, він зупинився та хотів зробити зауваження, а ОСОБА_1 в цей час без розмови наніс йому удари. Потерпілий ОСОБА_8 нормально спілкувався з обвинуваченим, та всіма іншими особами, які там були присутні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показав, що він працює в УПП в Дніпропетровській області. Влітку 2020 року на лінію 102 надійшов виклик на вул. Гаванська. Вони разом з напарником виїхали на вказаний виклик. По приїзду побачили, чоловіків та жінку, один з яких є обвинувачений ОСОБА_1 а іншій потерпілий ОСОБА_8 . Останній стверджував, що йому обвинувачений ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження. Зі слів ОСОБА_8 , стався конфлікт на дорозі, оскільки їхав на своєму автомобілі, стояла на узбіччі газель, на проїзній частині стояла жінка, заявник подав сигнал, жінка показала непристойний знак в сторону заявника, заявник зупинився та підійшов. Наближаючись до останніх, щоб поговорити отримав удар по голові монтіровкою від обвинуваченого ОСОБА_1 . На твердження ОСОБА_8 . ОСОБА_1 стверджував, що вдарив потерпілого кулаком. Під час бесіди ОСОБА_1 вів себе спокійно. Біля газелі, також перебували троє чоловіків. Ними було викликано слідчо-оперативну групу.

Крім вищезазначених показів обвинуваченого, потерпілого та свідків, винність обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засідання письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію (або таке, що готується) від 01.07.2020 року (т.1, а.п. 8) відповідно до якої 01.07.2020 року близько 16:00 на узбіччі автодороги по вул. Гаванській (з боку р.Дніпро) на відстані близько 100-150 м. від кільця (розв`язки) між вул. Томська та вул. Гаванська невідома особа особа завдала заявнику тілесних ушкоджень.

З протоколу огляду місця події від 01.07.2020 року , з фототаблицею до нього (т.1, а.п. 9-10), вбачається, що об`єктом огляду є ділянка території розміром 50-60 м., розташована по вул. Гаванській у м.Дніпро, що знаходиться на відстані близько 30 м. від дорожнього знаку «стоп», та на відстані близько 100-150 м. від кільця перехрестя з кільцевим рухом, що знаходиться між вул. Томська та вул. Гаванська. Ділянка місцевості, що оглядається уявляє собою узбіччя, що складається з грунту, на якому знаходиться зелена та місцями підсушена трава. Від краю дороги на відстані приблизно 30-40 м. узбіччя має різкий схил на якому ростуть дерева та кущі, що веде одразу до берега річки Дніпро. Поряд із узбіччям дорога по вул. Гаванській має рівну суху асфальтовану поверхню. На краю дороги та узбіччя в напрямку КЗДГПДОР передньою частиною знаходиться автомобіль ГАЗ кабіна темно-сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу проведення слідчого експеремента, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_8 , (т.1 а.п.32-35), встановлено, що в приміщенні Самарського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровської області, каб. № 9 по вул. Гаванська, буд. 4 м.Дніпро, в присутності понятих потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що 01.07.2020 року він рухався на вантажному транспортному засобі RENAULT PREMIUM 400 д.н.з. НОМЕР_2 із напівпричепом по вул. Гаванській в сторону ж/м Придніпровськ м.Дніпра. Раптом він побачив невідомих осіб, які стояли на проїздній частині, чим створили аварійну ситуацію на дорозі й перешкоджали руху транспортних засобів. Рухаючись далі потерпілий ОСОБА_8 почув як йому почали кричати, після чого він зупинився перед транспортним засобом, а саме ГАЗ 0233 д.н.з. НОМЕР_1 . Після того, як потерпілий обійшов причеп свого транспортного засобу він побачив як в його сторону наближався невідомий чоловік, що стояв до цього на дорозі, який наблизився, який зупинився біля нього на відстані витягнутої руки і дістав з-за спини правою рукою монтування та наніс ОСОБА_8 один удар в область потилиці. В результаті удару потерпілий похитнувся і одразу почала бігти велика кількість крові, почала боліти голова, відбулося запаморочення і почало нудити. Після цього, ОСОБА_8 пішов до свого транспортного засобу, щоб зупинити кровотечу та викликати наряд поліції. Під час здійснення телефонного дзвінку потерпілий помітив як особа, що нанесла йому тілесні ушкодження намагалася втекти за допомогою свого транспортного засобу, проте йому не вдалося. Через деякий час на місце події прибув наряд поліції. Потім, на пропозицію дізнавача ОСОБА_8 показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень за допомогою статиста-манікена.

Протокол пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 23.09.2020 року (т.1, а.п. 50-51) відповідно до якого свідок ОСОБА_20 серед пред`явлених до впізнання фотознімків, впізнав особу на фото 1, яким обвинувачений ОСОБА_9 , як таку, що 01.07.2020 наніс тілесні ушкодження потерпілому. Висновком судово-медичного експерта від 02.07.2020 під №1739 встановлено, що на основі судово-медичного обстеження гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , враховуючи відомі обставини справи, дані медичної документації, приходжу до висновку: у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани в потиличній області, підшкірної гематоми на лівому плечі що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), чи удару об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежений. Відповідно до доповнення до висновку судово-медичного експерта від 22.07.2020 р. під № 1959 (т.1 а.п. 20), встановлено, що у потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани в потиличній області, підшкірної гематоми на лівому плечі що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), чи удару об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежений. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми на лівому плечі відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі пункту 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в потиличній області відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). На підставі пункту 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено. Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Всі вищенаведені докази в своїй сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою. Суд розцінює поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду та його часткове визнання вини, як захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливій для нього судово-слідчій ситуації.

Суд не погоджується з доводами строни захисту про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки об`єктом правопорушення у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як металевий предмет "монтировка", який обвинувачений ОСОБА_1 використав як знаряддя злочину, що призвело до заподіяння тілесних ушкоджень та завданню шкоди потерпілому. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння основуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебуває і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Суд вважає, твердження обвинуваченого про виниклі неприязні стосунки між ним та потерпілим ОСОБА_8 внаслідок того, що той побачив реальну загрозу від потерпілого своїй дружині ОСОБА_9 , яка перебувала на восьмому місця вагітності, оскільки потерпілий висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою та побіг до неї, надуманими та створеними з метою захисту від справедливого обвинувачення, бажанням уникнути відповідальності за вчинений тяжкий злочин, вчиняючи який у публічному місці на вулиці, обвинувачений використав незначний (нікчемний) привод, застосувавши до потерпілого металевий предмет «монтіровку».

В правовій позиції щодо відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, яка викладена і під час аналізу Постанови Верховного Суду України від 04.10.2012 року по справі № 5-17кс12 та наводиться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-192/0/4-13 від 30.01.2013 року, зазначено, що початок прояву хуліганства (ст. 296 КК України) може бути різний: наприклад, особа може завчасно передбачити, що перебуватиме у громадському місці під час проведення якихось заходів, й у зв`язку із цим готується, налаштовує себе на вчинення у той час відповідних протиправних дій, або ж рішення вчинити такі дії може виникнути спонтанно, раптово, ситуативно.

Момент виникнення бажання вчинити хуліганство не є визначальним, оскільки не є конструктивною ознакою (складовою) цього посягання. Цей стан не виключає й того, що особа, яка не планувала або завчасно не готувалася і не мала наміру вчинити хуліганство, водночас не може скоїти це діяння раптово за будь-яких обставин, що і мало місце під час події 01.07.2020, як було встановлено під час судового розслідування, що переконує суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 використав уявний «інцидент», який був між його дружиною ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_8 як нікчемний привід для подальшого ствердження свого «я - статусу», про що також свідчить його часткове визнання вини, та його акцент на не бажанні вибачатися перед потерпілим і під час судових дебатів і останнього слова. Окрім того, як повідомив потерпілий ОСОБА_8 у судових дебатах обвинувачений не те, що не вибачився перед останнім, а навіть погрожував йому та його родині.

Таким чином, мотиви дій обвинуваченого були хуліганськими, тобто безпричинними, він мав на меті показати свою перевагу над потерпілим ОСОБА_8 , при цьому грубо ігноруючи загальноприйняті постулати поведінки в суспільстві та зневажаючи на права інших громадян (на відпочинок, на спокійне пересування вулицями міста).

При цьому, грубе порушення суспільного порядку вчинене з особливою зухвалістю та супроводжувалось з використанням металевого предмета «монтіровка», тобто - предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, що суд враховує як спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Суд, критично ставиться до показів свідків ОСОБА_12 , оскільки вважає їх такими, що продиктованими хибним бажанням із почуття дружби створити алібі обвинуваченому ОСОБА_1 .

Що стосується, показів свідка ОСОБА_9 суд не приймає їх до уваги, оскільки остання перебуває в шлюбних відносинах з обвинуваченим ОСОБА_1 .

Покази вказаних свідків, судом не приймається до уваги, оскільки спростовується показами свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які є послідовними, логічними та такими, що узгоджуються і з показами самого потерпілого ОСОБА_8 .

До доводів сторони захисту, щодо відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки місцем вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 не є громадським місцим, а відтак дії останього не можуть бути кваліфіковані за цієї статтею, суд не приймає до уваги та відноситься до них критично, оскільки.

Громадське місце - частини будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Опосередковано громадські місця також визначаються у статті 178КУпАП: вулиці, закриті спортивні споруді, сквери, парки, всі види громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та інші заборонені законом місця.

Як вбачається із змісту статті 1 закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», на який посилається сторону захисту, є визначенння громадяського місце, є терміном для цілей саме цього закону, та не є вичерпним поняттям для інших дій.

Крім того, хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це вібувається на вулицях, у парках, кінотеатрах, магазинах та інших громадських місцях. Як правило, такі дії вчиняються в присутності потерпілих інших осіб. Однак, публічність не є обов`язковою ознакою хуліганства. Воно може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе навіть вчинення хуліганства по телефону, коли винний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить потерпілим, порушує його нормальний сон, цинічно ображає, знущається над ними. Подібні дії теж грубо порушують громадський порядок, свідченням чого є вчинення їх з мотиву явної неповаги до потерпілих і суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Аналіз ознак хуліганства дає підставу для висновку, що такі насильницькі дії, як тілесні ушкодження, характеризують особливу зухвалість, тобто одну із ознак грубого порушення громадського порядку. Тому хуліганство, яке супроводжується побоями (ч. 1 ст. 126) або спричиненням легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК), не потребує додаткової кваліфікації.

Окрім того, суд не примаймає до уваги доводи сторони захисту що «монтировка» не можу бути зазделегіть заготовленим предметом, оскільки весь час перебуває в автівці, оскільки як вбчається з п. 11 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику про хуліганство», зазначено, що заздалегідь заготовлені предмети, є предметами які хоч і не зазнали якось попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені та використані обвинуваченим для зазначеної мети.

В сукупності всі ці обставини переконують суд в тому, що обвинувачений, вказуючи свою версію скоєного злочину, намагається виправдати свої зухвалі протиправні дії по відношенню до потерпілого, сумнівно пов`язуючи їх із спробою уникнути від відповідальності за скоєний більш тяжкий злочин.

За таких обставин суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 4 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

При вирішенні питання про вид та міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше судимий (т. 1 а.п102, 105), за місцем мешкання характеризується негативно (т. 1 а.п.121), на обліку у лікаря-нарколога психіатра не перебуває (т. 1 а.п. 111), перебуває на обліку у лікаря наркологаз метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання інших стимуляторів, включно з кофеїном. Вживання з шкідливими наслідками знатий з обліку з 04.12.2009 по відсутності данних (т. 1 а.п. 113), одружений (т.1 а.п. 114), має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а.п. 116-120), скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відносить рецидив кримінальних правпорушень.

Разом з тим при призначенні покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачений протягом всього часу з моменту вчинення злочину не прийняв будь-яких дієвих заходів до зміни ситуації, що склалася, перед потерпілим не вибачився, а навпаки показав своєю поведінкою негативний настрій та ставлення до потерпілого, даючи зрозуміти останньому про повну байдужість до нього.

Враховуючи викладене, приймаючи наявність обставин, які помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи ставлення самого обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєного, суд приходитьдо висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , неможливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, із застосуванням ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, обраного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2019.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 375,40 гривень та моральної шкоди в розмірі 50 000,00 гривень, який обвинуваченим не визнано в повному обсязі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Водночас, за змістом ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 50 КПК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір заявлених до ОСОБА_8 позивних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди під час судового розгляду був обгрунтований потерпілим ОСОБА_8 , наступним, а саме: витратами пов`язаними на оплату обстеження в КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» у розмірі 375,40 гривень. На підтвердження завданої матеріальної шкоди потерілий ОСОБА_8 надав банківські квитанції під № 0.0.1755365356.1 від 02.07.2020 та під № 0.0.1778019052.1 від 22.07.2020. Тобто, потерпілим ОСОБА_8 було надано докази про понесені ним матеріальних витрат у зв`язку із скоєнням відносно нього злочину, а відтак суд приходить до висновку, про завдолення цівільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 . Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди потерпілий ОСОБА_8 зазначив, що він є єдиним годувальником сім`ї, яка складається з нього, жінки та неповнолітньої дитини, внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень він та його родина зазнала значної моральної шкоди, яка виразилась, зокрема, у тому, що він перебував на лікарняному, у зв`язку з чим втратив заробіток. Також вказав, що моральна шкода виразилась у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, був порушений звичайний уклад життя.

Відповідно до роз`яснення, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням обставин справи, душевного переживання та страждання потерпілого ОСОБА_8 , перенесений фізичний біль, та додаткові зусилля для організації його життя, суд вважає визначений потерпілим розмір моральної шкоди завищеним, а тому дійшов висновку в рахунок компенсації моральної шкоди стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_8 підлягає 30 000,00 гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не обирався.

Витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні, відстуні.

Речові докази у кримінальному провадженні під № 12020045700000029 відстуні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 1, ч.4 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2019 за ч.2 ст.185 КК України, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 засуджено до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 по кримінальному провадженню під №12020045700000029, не обирався. Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 375,40 (триста сімдесят п`ять гривень сорок копійок) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень, на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В решті позову потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовити.

Витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні, відстуні.

Речові докази у кримінальному провадженні під № 12020045700000029 відстуні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.В. Поштаренко