Рішення № 97194479, 19.05.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/119/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Гель І.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням наслідків недійсності правочину та зобов`язання здійснення перерахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно з яким, остання отримала кредит у розмірі 14000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на день подання позовної заяви, AT «ІДЕЯ БАНК» нарахував заборгованість за договором у розмірі 58114,087 грн. З вказаними нарахуваннями позивач не згодна, оскільки нею була підписана заява-анкета, а тому цей факт не підтверджує ознайомлення з правилами і умовами надання банківських послуг. Вказує, що отримувала від банку умови та правила надання банківських послуг і тарифів, що б в сукупності із заявою, довідкою про умови кредитування свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Сам факт підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та довідки про умови кредитування не свідчить про беззаперечне ознайомлення клієнта з умовами та правилами надання банківських послуг. Зазначає, що під час підписання анкети-заяви банк ні з якими умовами та правилами її не ознайомлював, також в супереч ст.ст. 9, 11 ЗУ «Про споживче кредитування» не надав інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Вказане підтверджується відсутністю її підпису під умовами та правилами надання банківських послуг, а також у паспорті споживчого кредиту. Крім того, AT «ІДЕЯ БАНК» нараховує одночасно неустойки та штрафи за порушення виконання договору. Проте, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи вищевикладене, просить суд кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та AT «ІДЕЯ БАНК» визнати недійсним в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням наслідків недійсності правочину та зобов`язати AT «ІДЕЯ БАНК» зробити перерахунок заборгованості за Кредитним договором з врахуванням визнання кредитного договору недійсним в частині нарахування відсотків, пені штрафних санкцій.

Рух справи та розгляд клопотань.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2021 року було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання. Однак, дослідивши матеріали позову, суд дійшов до висновку про необхідність здійснення переходу до розгляду справи за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання позивача про витребування в АТ «Ідея Банк» оригіналу кредитного договору та розрахунку заборгованості за кредитним договором на момент звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Однак, позивачем не надано підтвердження про вжиття будь-яких заходів спрямованих на отримання цих доказів самостійно. Позивачем не було зазначено й ні який саме розрахунок заборгованості вона хоче витребувати, не вказано номер договору, та дату його укладення. Відтак, суду не надано жодних даних, які б допомогли ідентифікувати кредитний договір який було укладено між сторонами.

Позивачем було надано до суду клопотання про здійснення розгляду без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та позов просила задовільнити.

Представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би допоміг встановити, який саме договір оспорюється. Розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого порушеного майнового права, обравши спосіб захисту, передбачений п. 2 статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що позбавлений можливості встановити факт укладення кредитного договору між сторонами, оскільки позивачем не надано суду ні його копію, ні меморіальні ордери, які підтверджують видачу кредиту відповідачу, ні виписки з рахунку позивача, ні розрахунок заборгованості, ні інші документи. Позивачем в позовній заяві зазначено лише що вона уклала договір та отримала кредит в розмірі 14000 грн. не зазнавши при цьому ні дати його укладення, ні вид кредитного договору. Суд може припустити, що такий укладений шляхом його підписання, однак далі в позові остання зазначає, що нею було підписано анкету-заяву про приєднання до договору. Тому, не можливо з`ясувати який саме договір було укладено між сторонами, та які саме правовідносини у них виникли.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження позовних вимог, суд позбавлений можливості не тільки встановити будь-які фактичні обставини, а й надати їм правову оцінку. Відтак, в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 83, 12, 20, 81 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій з застосуванням наслідків недійсності правочину та зобов`язання здійснення перерахунку, - відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення проголошено 25 травня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , номер і серія паспорта: НОМЕР_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Ідея Банк» 79008, м. Львів, вул. Валова,11 код ЄДРПОУ:19390819.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова