Рішення № 97192697, 25.05.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2237/17

Провадження № 2/219/235/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Єлісеєвої С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 626 грн. 18 коп. та судові витрати, вказуючи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк виконав умови договору та надав відповідачу кредит, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 28.02.2017 року має заборгованість у розмірі 73 626 грн. 18 коп., яка складається з: 7 901 грн. 55 коп. - заборгованість за кредитом; 58 592 грн. 43 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 150 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 482 грн. 20 коп. - штраф (процентна складова).

29 червня 2017 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було ухвалене заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 73 626 грн. 18 коп. та судові витрати.

До суду звернувся представник заявника - ОСОБА_2 з заявою, в якій просив скасувати вказане заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2017 року.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2020 року заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29.06.2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було скасовано. Цивільну справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2020 року закрите підготовче провадження та призначене судове засідання по розгляду справи по суті.

02 лютого 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої представник зазначив, що позивач бажає зменшити розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором № б/н від 28.12.2010 року в розмірі 26 755 гр. 77 коп. (7 901 гр. 55 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 7 901 гр. 55 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 18 854 гр. 22 коп. - заборгованість за простроченими відсотками), а також понесені позивачем судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу у відсутність представника АТ «Приватбанк», підтримав пояснення, позовні вимоги, які були викладені у заяві про зменшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 також не з`явились в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача до суду надійшла заява, згідно якої він просив розглянути справу у його відсутність та відсутність відповідача, підтримав пояснення, які були надані до суду.

Від представника відповідача до суду надійшли пояснення, згідно яких він вважає, що сума, яка підлягає до стягнення складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 901 гр. 55 коп. В обґрунтування пояснень зазначив, що стягнення з відповідача процентів є безпідставним. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У заяві позичальника від 28 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 грудня 2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Між тим, вказує, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Тарифів та Витягом з Умов розумів відповідач ознайомився і погодився. Вказує, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Представник відповідача вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанка, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначив, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Пояснив, що відповідно до статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Враховуючи зазначене та той факт, що відповідач зареєстрований та фактично проживає у м. Бахмут Донецької області, який відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р відноситься до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, то вимога Банку про стягнення з відповідача заборгованість за пенею та комісією за несвоєчасну сплату боргу Також представник відповідача просив застосувати до даних вимог наслідки спливу позовної давності, що передбачені положеннями ч.4 ст.267 ЦК України. Крім того, згідно до довідки від 17.06.2020 року, яка надана АТ «ПриватБанк» на запит відповідача встановлено, що відповідачу відповідно до умов договору б/н від 28.12.2010 року у користування надана платіжна картка «Універсальна», яка згідно з п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є власністю емітента (АТ КБ «ПриватБанка») і надається ним клієнту відповідно до умов договору. Термін дії картки сплив 30.11.2014 року. Тобто Банк був позбавлений права нараховувати проценти за вказаним вище кредитним договором. Проте, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, банк продовжував нараховувати проценти за кредитом і після спливу строку дії кредитного договору. З урахуванням наведеного відповідач та його представник вважають, що сума, яка підлягає до стягнення, складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 901 гр. 55 коп. Із даною сумою заборгованості відповідач погоджується та вважає її справедливою.

Після зменшення позовних вимог представник відповідача наполягав на раніше наданих поясненнях та вказав, що визнає позов лише в частині заборгованості за кредитом в сумі 7 901 гр. 55 коп.

Представником позивача до суду надана відповідь на письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_2 . В своїх поясненнях представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до AT КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відповідно до укладеного договору б/н від 28.12.2010 року отримав кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача fwww.privatbank.ua) АТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила). Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, також йому було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заяві про приєднання. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, банк забезпечив позичальнику можливість доступу до рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 10 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Зазначив, що Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування, зазначив, що до суду надана копія анкети-заяви на двох сторінках від 28.12.2010 року, з якої вбачається наступна інформація, а саме - персональні дані, адреса проживання та додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. Також до матеріалів позовної заяви долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка підписана особисто відповідачем та з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Також, до суду була надана виписка з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово - економічні експертизи по справі не призначались. В договорі прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, перевіривши їх із положеннями договору, позивач отримав повну інформацію про умови кредитування та й власноруч підписав кредитний договір/заяву на отримання кредиту. Щодо посилання відповідача на несписання відсотків та штрафів по кредитному договору, представник зазначив, що оскільки договір оформлений ще 28.12.2010 року остання звірка паспортних даних здійснювалася саме при укладенні договору, тому при подачі позову до суду у банка була відсутня достовірна інформація про адресу, за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач. Банк, не маючи доступу до інформації про перебування, проживання боржника станом на 14 квітня 2014 рік фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань. Зазначив, що згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Щодо правомірності нарахування процентів до повного погашення заборгованості за кредитним договором вказав, що згідно з умовами договору банком передано відповідачу кредитну карту зі строком дії до 11.2014 року в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах строки. Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним. Нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, датою 11.2014 року (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором та припинення зобов`язань в цілому. Таким чином, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначив, що картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Щодо строку позовної давності вказав, що відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 11.2014 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 07.03.2017 року - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 28.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 як клієнтом, укладено договір шляхом заповнення позичальником анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої відповідачу була видана кредитка картка (а.с.6).

Згідно з вказаною анкетою-заявою, заявник вказав, що згодний з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ (а.с.6 оборотна сторона).

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картами, відкритими у валюті USD) + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Згідно п.1.1.3.2.3 «Умов і правил надання банківських послуг» банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач підписав анкету заяву, отримав кредитну карту, що свідчить про погодження з його умовами, на момент розгляду справи є дійсним, підписаний відповідачем з метою реального настання прав та обов`язків.

Позивач зобов`язання за договором виконав повністю. У свою чергу, відповідач користується коштами банку, однак не виконує свої зобов`язання перед банком належним чином, не здійснює погашення кредиту, не сплачує проценти за його користування.

Так, 02 лютого 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач вказав, що наразі відповідач має заборгованість за Договором № б/н від 28.12.2010 року в розмірі 26 755 гр. 77 коп. (7 901 гр. 55 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 7 901 гр. 55 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 18 854 гр. 22 коп. - заборгованість за простроченими відсотками).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч.2 ст. 1050 ЦК).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами та якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК).

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит, що відповідачем по суті не заперечувалось.

Однак відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов кредиту, що має відображення у розрахунку заборгованості станом на 28.02.2017 року за кредитним договором б/н від 28.12.2010 року.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 901 гр. 55 коп. і цей факт визнаний відповідачем.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем в цій частині, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 901 гр. 55 коп.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Під час розгляду справи відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц міститься висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст.261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

На звернення ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» було повідомлено, що відповідно до умов договору ОСОБА_1 у користування надана платіжна картка «Універсальна» № НОМЕР_2 , яка згідно з п.15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є власністю емітента (АТ КБ «Приватбанк») і надається ним клієнту відповідно до умов договору. Термін дії картки «Універсальна» № НОМЕР_2 сплив 30.11.2014 року. Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до відповідача 07 березня 2017 року (а.с.38). А тому позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовної давності.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , просив суд стягнути з відповідача 18 854 гр. 22 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з матеріалів справи до суду надана копія анкети-заяви на двох сторінках від 28.12.2010 року, з якої вбачається наступне: персональні дані відповідача, адреса проживання та додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Також до матеріалів долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", яка підписана особисто відповідачем та з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 901,55 грн. відповідачем визнана у повному обсязі.

У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки (до листопада 2014 року). У межах цього строку позичальник зобов`язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. З грудня 2014 року право кредитора нараховувати проценти за кредитним договором припинилось.

Виходячи з цього, суд стягує з відповідача заборгованість за процентами, що нараховані до 30 листопада 2014 року, коли закінчився строк кредитування з процентною ставкою 2,5%, а саме: нараховані проценти за період з 26.09.2013 року (початок заборгованості) по 30.11.2014 року (строк дії картки) складає 2 648 гр. 39 коп.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 7 901,55 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині заборгованості по процентам підлягають частковому задоволенню в сумі 2 648,39 грн., і тому з відповідача на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 10 549 грн. 94 коп.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 630,88 грн.

Керуючись ст.ст. 39, 40, 41, 60, 61, 63, 65, 67, 68, 71, 72, 79, 526, 530, 546, 549, 1054, 1184 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 81, 82, 141, 259, 264-265, 268, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 10 549 грн. 94 коп. та судові витрати в сумі 630 гр. 88 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Лапченко

25.05.2021