Рішення № 97191286, 25.05.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2671/18

н\п 2/490/2565/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району міста Миколаєва Департаменту праці та соціального захисту населення про розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2018 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району міста Миколаєва Департаменту праці та соціального захисту населення про розірвання договору довічного утримання, в якій позивач просить розірвати договір довічного утримання від 17 листопада 2003 року, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла від імені та в інтересах свого недієздатного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 755 ЦК України, із застосуванням наслідків, передбачених частиною 1 статті 756 УК України.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 17 листопада 2003 року ОСОБА_3 , яка діяла від імені свого недієздатного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала договір довічного утримання з ОСОБА_1 . Відповідно до умов пункту 1 цього договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язався довічно утримувати недієздатного ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20.03.2014 року по справі № 490/14357/13-ц, ОСОБА_1 був призначений опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . Весь час ОСОБА_2 перебуває на стаціонарному лікуванні у Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 1 Миколаївської обласної ради.

19 лютого 2018 року Головний лікар Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 вдруге звернувся до ОСОБА_1 з офіційним листом (вих. № 25-05/И12) з проханням закінчення процесу оформлення ОСОБА_2 до психоневрологічного диспансеру. В процесі збору відповідних документів, та поданні їх до Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району, гостро виникло питання необхідності розірвання договору довічного утримання, який перешкоджає можливості направлення недієздатного ОСОБА_2 до психоневрологічного диспансеру. За такого, ОСОБА_1 , з метою захисту законних прав та інтересів підопічного ОСОБА_2 , вважає за необхідне розірвання даного договору з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 755 ЦК України.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С. від 31.08.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 10.02.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

10.02.2021 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 15.02.2021 року прийнято вищезазначену заяву до розгляду.

25.05.2021 року на адресу суду представник заінтересованої особи направив заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами на розсуд суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно висновку МОЗ України №2 від 11.07.2001 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до Довідки МСЕК серії 10 ААА №970565 від 07.11.2011 року - ОСОБА_2 є інвалідом І групи, інвалідність встановлена безстроково, він потребує постійного стороннього нагляду, показано поміщення у психоневрологічний інтернат.

17 листопада 2003 року ОСОБА_3 , яка діяла від імені свого недієздатного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала договір довічного утримання з ОСОБА_1 . Відповідно до умов пункту 1 цього договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язався довічно утримувати недієздатного ОСОБА_2 . Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Бороздіною О.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1-2287.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №35624043 від 26.09.2012 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 .

20.03.2014 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва встановлено опіку та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , 1961 року народження.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У відповідності до вимог частини 2 статті 746 ЦК України набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на на вимогу набувача.

Частиною 1 статті 756 ЦК України встановлено, що разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції» роз`яснено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, та враховуючи, що позивач не в змозі забезпечити неналежне виконання обов`язків набувача за договором, та ту обставину, що наявність осопорюваного договору перешкоджає можливості направлення недієздатного ОСОБА_2 до психоневрологічного диспансеру суд, вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа - Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району міста Миколаєва Департаменту праці та соціального захисту населення, про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання від 17 листопада 2003 року, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла від імені свого недієздатного сина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Бороздіною О.Г., зареєстрований в реєстрі за №1-2287.

Повернути ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладену державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Бороздіною О.Г. 06.06.2019 року за №57.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін