Рішення № 97190525, 19.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7248/21

Провадження № 2/127/1283/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря - Горденко Г.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Чубенко С.В. ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача Івасика О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 08.02.2004 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєтрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 170.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.06.2013 р. рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітній син залишився на утриманні та вихованні позивача.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі, в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 26.01.2016 року, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення набрало законної сили 15.03.2016 року.

Позивач зазначає, що з моменту винесення рішення Вінницьким міським судом Вінницької області від 03.03.2016 року, матеріальне становище стягувача аліментів та неповнолітньої дитини змінилося, так як дитина навчається у Вінницькому коледжі будівництва та архітектури КНУБА, витрати зросли у зв`язку із навчанням сина та його проживанням у м. Вінниця, а розмір аліментів, які стягуються із відповідача на утримання дитини у розмірі 500 гривень щомісячно, є недостатнім для його забезпечення усім належним та необхідним та суперечить нормам СК України.

У зв`язку із вищевикладеним, так як розмір аліментів які має виплачувати відповідач є меншим від мінімуму передбаченого законодавством, позивач була вимушена звернутись до суду із даним позовом про зміну розміру аліментів, в якому просить змінити розмір аліментів, який підлягав стягненню із віповідача на користь позивача на утримання дитини та стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду.

ПозивачОСОБА_1 та її представник - адвокат Чубенко С.В. у судовому засіданні уточнили заявлені позовні вимоги та просили змінити спосіб та розмір аліментів, який підлягав стягненню із віповідача на користь позивача на утримання дитини та стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за обставин, викладених в позовній заяві та просили суд їх задоволити. Крім того, просили стягнути із відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 6 000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Івасик О.В. в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просили відмовити у задоволенні позову за обставин, викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив. Додатково пояснили, що інших утриманців відповідач немає.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, надавши належну оцінку усім доказам, що є у справі, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2013 року - розірвано (а.с.17).

Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.06.2004 року (а.с.12,37).

Як вбачається із довідки №46 від 15.02.2021 р. та довідки №40/21 від 15.02.2021 р. виданої Вінницьким коледжом будівництва та архітектури КНУБА, підтверджується що дійсно ОСОБА_5 навчається у Вінницькому коледжі будівництва та архітектури КНУБА, закладі передвищої освіти на 2 курсі за освітньо-професійною програмою "Технічна експертиза будівель і споруд, операції з нерухомістю" на денній формі навчання за державним замовленням з 01.09.2019 р. по 30.06.2023 р. (а.с.15-16).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі, в розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 26.01.2016 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.18-21).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданої Замостянським відділом ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області по виконавчому провадженню №64935123 вбачається, що заборгоргованість по аліментах станом на 31.03.2021 р. складає 9289,00 грн. (а.с.63).

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить:дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дитину і його виконання.Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» 17.05.2017 року №2037-VIII внесено ряд змін та доповнень до Сімейного кодексу України, так зокрема внесено зміни в ч. 2 ст. 182 СК України та згідно даних змін передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями частини першої статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що суд при визначенні розміру аліментів, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо зміни способу та розміру аліментів та зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні сина, взаємний обов`язок батьків по його утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає справедливим та обґрунтованим змінити спосіб та розмір стягуваних аліментів на утримання дитини, та встановити їх в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Як визначено в п. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до поданого договору про надання правової допомоги від 15.02.2021 року, за надання юридичних послуг ОСОБА_1 , остання зобов`язується виплатити АБ гонорар у розмірі із розрахунку: 1 година роботи АБ вартує 40% мінімальної заробітної плати, встановленого ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Об`єм виконаних робіт АБ підтверджується сторонами у акті виконаних робіт.

Як вбачається із Квитанції до прибуткового касового ордера №3 від 01.03.2021 року, прийнято від ОСОБА_1 на підставі угоди - 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Згідно акту виконаних робіт від 22.04.2021 року, адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): вивчення матеріалів справи. Вивчення нормативно-правової бази даних правовідносин. Консультація клієнта, обрання тактики та стратегії ведення справи - 1 год.; підготовка позовної заяви та направлення її до суду 2год.; участь в судових засіданнях 1 год. Всього 4 год. на суму 9600 грн. До сплати - 6000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При розгляді питання про розподіл судових витрат, відповідач та його представник просили відмовити у стягненні судових витрат в повному обсязі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на те, що справа є незначної складності. Крім того, оцінка дій, що полягали у: "вивченні матеріалів справи; вивченні нормативно-правової бази даних правовідносин; консультації клієнта, обрання тактики та стратегії ведення справ; підготовка позовної заяви та направлення її до суду; участь в судових засіданнях, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Враховуючи аргументи представника позивача, наведені в частині вимог про стягнення витрат в обґрунтування розміру даних витрат та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі 6 0000 грн., буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат слід залишити за позивачем.

Згідно ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 80, 180, 182, 183, 185, 199 СК України, ст. ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 133,137, 141, 244, 263, 273, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити - частково.

Змінити спосіб та розмір аліментів, що підлягав стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2016 року .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23.03.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати понесені при наданні правничої допомоги в сумі одна тисяча гривень.

В частині інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 908 гривень судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.05.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: