Рішення № 97187252, 17.05.2021, Сахновщинський районний суд Харківської області

Справа № 634/783/16-ц

Провадження № 2/634/2/21

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2021 року

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Зимовського О.С.,

за участю секретаря судового засідання - Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сахновщина цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної підприємству,

встановив:

Директор ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» у вересні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої підприємству, яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача завдану матеріальну шкоду в сумі 14 435, 40 грн. та понесені судові витрати у виді судового збору у сумі 551 грн. 21 коп. Позов обґрунтований тим, що відповідно до витягу з протоколу №7 засідання правління СВК ім. Горького, від 22 травня 2000 року ОСОБА_1 призначено завідуючою молочно-товарної ферми. Згодом, відповідно до наказу № 315-к/тр від 29 грудня 2006 року професійну назву роботи (професія) відповідача замінено з завідуючої на керуючу молочнотоварною фермою №2 (надалі МТФ-2) ТОВ «Аграрний дім ім. Горького. Займаючи посаду керуючої МТФ-2, відповідач несла відповідальність за ввірене їй майно, яке знаходилося на МТФ-2, що підтверджується типовим договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 липня 2011 року. 30.11.2015 року комісією з інвентаризації було проведено інвентаризацію майна МТФ-2, де все ввірене відповідачу майно підприємства, відповідало до акту інвентаризації, перебувало в наявності.

В квітні 2016 року відповідач повідомила, що знаходиться в лікарні, та перебувала на лікарняному в період з 28 квітня 2016 року по 28 липня 2016 року, що підтверджується лікарняними листами. Окрім того, відповідно до заяви відповідача від 29 липня 2016 року, остання перебувала у відпустці тривалістю 12 календарних днів, без збереження заробітної плати у період з 29.07.2016 року по 10.08.2016 року.

На час знаходження відповідача на лікарняному та у відпустці за власний рахунок, керівництвом ТОВ «Аграрний дім ім. Горького», було призначено особу, тимчасово виконуючу обов`язок керуючої МТФ-2 с. Красноярка Сахновщинського району Харківської області.

В період відсутності відповідача, виникла необхідність перевезення МТФ-2 з с. Красноярка Сахновщинського району Харківської області в с. Шевченково Сахновщинського району Харківської області. Відповідач була повідомлена про вчинення таких дій, але остання не відреагувала на повідомлення. При перевезенні матеріальних цінностей було здійснено інвентаризацію майна по МТФ-2 с. Красноярка Сахновщинського району Харківської області в ході якої виявилася недостача майна, а саме: дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, балансовою вартістю 14 435 грн. 40 коп..

Відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.12.2014 року, керуюча МТФ-2, ОСОБА_1 прийняла, в експлуатацію на баланс МТФ-2 с. Красноярка Сахновщинського району Харківської області дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, балансовою вартістю 14 435,40 грн.

Про недостачу вказаного дизельного генератора було повідомлено керівництво товариства та відповідача, але остання не пояснила причини недостачі майна, посилаючись на те, що перевезення майна було здійснено без неї, а тому вона не відповідає за це майно. Крім того, при проханні надати будь які пояснення, щодо недостачі майна, остання написала заяву про звільнення з посади за власним бажанням. 25 серпня 2016 року відповідно до наказу №300 від 25.08.2016 року ОСОБА_1 керуючу МТФ-2 с. Красноярка звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку. При звільнення відповідач частково передала майно за яке остання несла товаро- матеріальну відповідальність, що підтверджується актами на переміщення основних засобів. При вирішенні питання, щодо добровільної сплати шкоди заподіяної товариству в розмірі 14 435, 40 грн., як відповідальній за майно особі, відповідач відмовилася. Тому позивач просить стягнути з відповідача заподіяну шкоду та судовий збір.

Ухвалою суду від 07.12.2017 року за клопотанням представника позивача було замінено позивача ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» на Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі СТОВ «Мрія»).

Ухвалою суду від 04.03.2020 року справу прийнято до провадження судді Зимовського О.С. та призначено до розгляду за загальними правилами позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву в якій просила суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в справі доказами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засідання вважав за можливе розгляд справи проводити без участі відповідача у зв`язку зі станом її здоров`я. У задоволенні позову просив відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку.

Встановлено, що відповідно до витягу з протоколу №7 засідання правління СВК ім. Горького, від 22 травня 2000 року ОСОБА_1 призначено завідуючою молочно-товарної ферми, що також підтверджується особовою карткою працівника №301 від 18.01.2010 року (а.с. 6-7)

Згідно наказу № 315-к/тр від 29 грудня 2006 року професійну назву роботи (професія) відповідача замінено з завідуючої на керуючу молочнотоварною фермою №2 (а.с.8).

Займаючи посаду керуючої МТФ-2, відповідач несла відповідальність за ввірене їй майно, яке знаходилося на МТФ-2, що підтверджується типовим договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01 липня 2011 року (а.с. 9).

Відповідно до листів непрацездатності серії АГА № 254351, серії АГА № 254560, серії АГА № 254387, серії АГЦ №728464 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному в період з 28 квітня 2016 року по 28 липня 2016 року (а.с. 10-13).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 29 липня 2016 року, остання перебувала у відпустці тривалістю 12 календарних днів, без збереження заробітної плати у період з 29.07.2016 року (а.с.14).

25 серпня 2016 року відповідно до наказу №300 від 25.08.2016 року ОСОБА_1 керуючу МТФ-2 с. Красноярка звільнено за її заявою, за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку (а.с.15, 16).

30.11.2015 року комісією з інвентаризації проведено інвентаризацію майна МТФ-2, де все ввірене відповідачу майно підприємства, відповідало до акту інвентаризації, перебувало в наявності, в тому числі дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, балансовою вартістю 14 435,40 грн (а.с. 22-28).

Згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.12.2014 року, керуюча МТФ-2, ОСОБА_1 прийняла, в експлуатацію на баланс МТФ-2 с. Красноярка Сахновщинського району Харківської області дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, балансовою вартістю 14 435,40 грн. (а.с. 40-41).

Відповідно до акту на переміщення ОЗ № 86 від 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 передала, окрім іншого дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, Отримувач ОСОБА_4 (а.с.35).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 від 25.08.2016 року до виходу на лікарняний дизельний генератор був в наявності, після виходу на роботу його не виявлено (а.с.42).

Відповідно до копії звірювальної відомості результатів інвентаризації основних засобів від 12.08.2016 року № 9 виявлено відсутність дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, балансовою вартістю 14 435,40 грн., що знаходиться на відповідальному зберіганні у керуючої МТФ-2, ОСОБА_1 (а.с. 43).

Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Статтею 134 Кодексу Законів про працю України передбачено відповідальність працівника який несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, які саме винні, протиправні дії вчинила відповідач, що призвели до заподіяння шкоди, як обов`язкові умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, в суді позивачем не доведено.

Так з дослідженого в судовому засіданні акту на переміщення ОЗ № 86 від 15 серпня 2016 року, ОСОБА_1 передала, окрім іншого майна і дизельний генератор STRAUS ST/DGT-5007A, отримувач ОСОБА_4 .

Вказана обставина не оспорюється позивачем.

Однак, позивачем на підтвердження заподіяної відповідачем шкоди, надано копію звірювальної відомості результатів інвентаризації основних засобів № 9 від 12.08.2016 року № 9, згідно якої виявлено нестачу дизельного генератора STRAUS ST/DGT-5007A, балансовою вартістю 14435,40 грн.

Разом з тим, вказана відомість підписана лише бухгалтером ОСОБА_5 інші підписи, зокрема відповідача відсутні і незазначене причини відсутності підпису матеріально відповідальної особи.

Крім того, до суду не надано доказів щодо підстав проведення інвентаризації основних засобів, результати якої зазначені у звірювальній відомості.

Таким чином з наявних у справі доказів, не можна дійти висновку, що винними протиправними діями відповідача позивачу заподіяно матеріальної шкоди і вона має нести цивільну відповідальність.

Належні, достатні і допустимі докази про обставини заподіяння шкоди, необхідні для покладання на особу матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну працівником при виконанні трудових обов`язків суду не подано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної підприємству - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено до 26 травня 2021 року.

Суддя: /підпис/

Копія вірна. Суддя: