Рішення № 97182700, 14.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Київ № 826/14366/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника відповідача Балабана Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперті Хоум" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про за участі третіх осіб визнання протиправною та скасування постанови №614 від 03.03.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» (далі - ОСББ «Просперіті Хоум», позивач) звернулося до Окружного адіністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг.

В позові позивач просив суд про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач) «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 03 березня 2015 року № 614 (далі - оскаржувана постанова) та визнання дій по її прийняттю протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2015 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 21 грудня 2019 року вищезазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий судовий розгляд.

Згідно з частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Постанова Верховного суду від 21 грудня 2019 року містить висновок про те, що оскаржуване рішення відноситься до нормативно - правових актів, у зв`язку з чим, ухвалою від 14 січня 2020 року відповідача було зобов`язано опублікувати оголошення про відкриття провадження у даній справі, у виданні де оскаржуваний акт було або мало бути опубліковано.

В судові засідання представники позивача та третіх осіб не з`явилися, від позивача судом отримано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовуються тим, що оскаржуваний акт є нормативно правовим актом та не пройшов державної реєстрації, а отже, не набрав чинності, та прийнято його не уповноваженим на те органом,

З підстав вказаних вище, позивач вважає, що такими діями відповідача порушені його права, як наслідок, позивач просить визнати дії НКРЕКП по прийняттю оскаржуваного акту протиправними.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав наявності повноважень та посиланнями на те, що оскаржуваний акт не відноситься до кола нормативно - правових. Крім того, відповідач стверджує про те, що оскаржуваний акт витратив чинність з моменту прийняття іншого рішення відповідача щодо встановлення тарифу для третьої особи.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 614 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» постановлено:

1. Установити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 513,65 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими:

- тариф на виробництво теплової енергії - 463,37 грн/Гкал (без ПДВ);

- тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн/Гкал (без ПДВ);

- тариф на постачання теплової енергії - 3,51 грн/Гкал (без ПДВ).

2. Установити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 року № 466 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та від 23 травня 2014 року № 576 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23.04.2014 № 466».

4. Ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2015 року.

Листом від 19.03.2015 вих. № 09/РГД-37 ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» повідомила ОСББ «ПРОСПЕРІТІ ХОУМ» про те, що згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2015 року № 614 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з 01.04.2015 вартість теплової енергії, що виробляє ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», становить для потреб населення - 513,65 грн/Гкал (без ПДВ). Також, у вказаному листі зазначено, що цей лист є невід`ємною частиною договору на постачання теплової енергії № 440576 від 02.07.2012.

Незгода з постановою № 614 від 03.03.2015 обумовила позивача звернутись до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Повноваження НКРЕКП у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014NT було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положення передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, що використовується для потреб населення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 03 березня 2015 року № 614 прийнято уповноваженим органом.

Натомість суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що постанова НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 614 є актом індивідуальної дії, у зв`язку з наступним.

У статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 522/22780/16-а, від 26 листопада 2019 року у справі № 183/6195/17(2-а/183/251/17).

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта також викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).

Відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Зі змісту наведеної правової норм вбачається, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі установлення цін та тарифів для населення, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом.

Крім того, аналіз змісту даного акта свідчить, що дана постанова встановлює тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, її норми поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що дана постанова є нормативно-правовим актом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення). Так, постанова Верхової Ради України про перейменування населеного пункту прямо стосується його як адміністративно-територіальної одиниці (насамперед відповідних органів влади), а жителів - лише опосередковано, тому вона є індивідуально-правовим актом.

Крім того, необхідно вказати на таку особливістю нормативного акта як його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Ще однією важливою ознакою нормативно-правового акта є неодноразовість його застосування.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Аналогічна права позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016).

Постанова НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 03 березня 2015 року № 614 стосується неперсоніфікованих осіб: споживачів послуг з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності. Крім того, оскаржувана постанова має необмежений термін дії, зумовлює настання правових наслідків для необмеженого кола осіб.

У зв`язку із наведеним суд доходить до висновку, що оскаржувана постанова НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» від 03 березня 2015 року № 614 є нормативно-правовим актом.

Відповідно до норм статті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується учасниками справи, відповідно до постанови відповідача №973 від 09.06.2016р. (а.с. 28 т.2)визнано такою, що втратила чинність оскаржувану постанову №614.

Таким чином, станом на час розгляду справи оскаржувані положення нормативно-правового акту втратили свою чинність, що фактично свідчить про припинення дії останніх та, зокрема, можливість їхнього застосування по відношенню до позивача.

У той же час, питання щодо нечинності оскаржуваних положень, у силу постанови №973 від 09.06.2016р. наразі є вже вирішеним та не потребує повторному визнанню останніх нечинними.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача по прийняттю оспорюваного акту, на думку суду задоволенню не підлягають, з огляду на те, що дії щодо реєстрації та оприлюднення нормативно - правового акту мають вчинятися після такого прийняття, тобто не є діями по його прийняттю.

Натомість посилань на те, які саме дії по прийняттю нормативного - правового акту мають бути визнані протиправними позивачем не наведено, у зв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперті Хоум" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 25.05.2021.

Суддя С.К. Каракашьян