Рішення № 97177731, 25.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4406/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Горбаченка Е.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Чорноморська виправна колонія (№74)" (ліквідаційна комісія) (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,15; ЄДРПОУ 08564140) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати в день звільнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Чорноморська виправна колонія (№74)" (ліквідаційна комісія), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Чорноморська виправна колонія (№74)» (ліквідаційна комісія) щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 19270 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 40 коп.);

зобов`язати Державну установу «Чорноморська виправна колонія (№74)» (ліквідаційна комісія) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 19270,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 40 коп.), які передбачені довідкою № 9/19 від 02.11.2020 року.

Ухвалою від 26.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

27.04.2021 року (вх. № 21476/21) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні позивач подав відповідачу рапорт за встановленим зразком щодо розрахунку та виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, які ним не були отримані, однак у відповіді від 10.03.2021 року позивачу відмолено, що останнім не було отримано компенсацію за речове майно при звільненні 07.09.2019 року у зв`язку з відсутністю коштів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, а саме в Державній установі «Чорноморська виправна колонія № 74» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Наказом начальника Державної установи «Чорноморська виправна колонія №74» від 06.09.2019 року за № 56/ОС-19 позивача звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби згідно п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 07.09.2019 року.

При звільненні позивач подав відповідачу рапорт за встановленим зразком щодо розрахунку та виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, які ним не були отримані, однак у відповіді від 12.02.2021 року позивачу повідомлено, що останнім не було отримано компенсацію за речове майно при звільненні 07.09.2019 року у зв`язку з відсутністю коштів.

Також, разом з данною відповіддю, відповідачем було надано довідку № 9/19 від 02.11.2020 року , зі змісту якої вбачається розмір компенсації, яка становить 19270,40 грн.

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту - Порядок), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 23 Порядку визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до п. 60 Порядку для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Згідно довідки державної установи "Чорноморська виправна колонія (№74)" про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна № 9/19 загальна сума до виплати компенсації ОСОБА_1 складає 19270,40 грн. (а.с. 20).

Отже, на час підписання наказу від 06.09.2019 № 56/ОС-19 про звільнення ОСОБА_1 позивач мав право на грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, які він не отримав в період проходження служби.

Посилання відповідача на абз. 2 п. 22 Порядку, як на підставу невиплати грошової компенсації, у зв`язку з відсутністю коштів є необґрунтованими, оскільки пункт 22 Порядку регулює порядок виплати грошової компенсації за речове майно не звільненим особам, а тим, хто продовжує службу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Державна установа Чорноморська виправна колонія (№74)" (ліквідаційна комісія), як суб`єкт владних повноважень не довела правомірності невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна на суму 19270,40 грн.

Таким чином, суд вважає протиправною бездіяльність бездіяльність Державної установи «Чорноморська виправна колонія (№74)» (ліквідаційна комісія) щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 19270 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 40 коп.), та за необхідне зобов`язати Державну установу «Чорноморська виправна колонія (№74)» (ліквідаційна комісія) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 19270,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 40 коп.), які передбачені довідкою № 9/19 від 02.11.2020 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Чорноморська виправна колонія (№74)" (ліквідаційна комісія) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Чорноморська виправна колонія (№74)" (ліквідаційна комісія) (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога,15; ЄДРПОУ 08564140) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати в день звільнення грошової компенсації, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Чорноморська виправна колонія (№74)» (ліквідаційна комісія) щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 19270 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 40 коп.).

Зобов`язати Державну установу «Чорноморська виправна колонія (№74)» (ліквідаційна комісія) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 19270,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 40 коп.), які передбачені довідкою № 9/19 від 02.11.2020 року.

Стягнути з Державної установи "Чорноморська виправна колонія (№74)" (ліквідаційна комісія) (ЄДРПОУ 08564140) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2021 р.

Суддя О.М. Тарасишина