Рішення № 97176781, 26.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2021 р. справа № 300/588/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: періодів роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983, що становить 10 місяців 9 днів у Сургутському УТТ-5 ПО "Сургутнєфтєгаз"; з 29.02.1988 по 22.10.1990, що становить 2 роки 7 місяців 22 дні в УПТК тресту "Ханти-Мансійскгражданстрой"; періодів роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.06.1982 по 25.01.1983, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988, з 01.03.1988 по 22.10.1990 та з 11.11.1990 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006;

- зобов`язати зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: періодів роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983, що становить 10 місяців 9 днів у Сургутському УТТ-5 ПО "Сургутнєфтєгаз"; з 29.02.1988 по 22.10.1990, що становить 2 роки 7 місяців 22 дні в УПТК тресту "Ханти-Мансійскгражданстрой"; періодів роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.06.1982 по 25.01.1983, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988, з 01.03.1988 по 22.10.1990 та з 11.11.1990 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців; періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006; призначити та виплатити пенсію за віком з 26.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши 60-річного віку, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте отримав протиправну відмову у її призначенні, у зв`язку з зарахуванням до страхового стажу тільки 19 років 02 місяці 29 днів, що є менше ніж встановлені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідні 25 років. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи для призначення пенсії періоди роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 у Сургутському УТТ-5 ПО «Сургутнефтегаз», з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Ханти-Мансійськгражданстрой», а також період зайняття підприємницькою діяльністю за час перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2006 по 31.12.2006. Вважає, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Стверджує, що відповідачем додатково не з`ясовано причини ненадання відповідей на направлені запити стосовно підтвердження стажу роботи, що свідчить про неповноту ставлення до вирішення питання про пенсійне забезпечення. Стосовно протиправності незарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності за 2006 рік зазначає, що з врахуванням вимог абзаців 2, 6, 7 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, ним повністю сплачено єдиний податок за 2006 рік за ставкою 50,00 грн. на місяць, що підтверджується відповідною довідкою. Протиправність дій відповідача стосовно незарахування до стажу роботи у пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців періодів роботи у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, обґрунтовує тим, що для обчислення пільгового стажу при роботі в цих районах повинні бути надані або трудова книжка або письмовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі або місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Вважає, що достатньо одного із цих документів, а не їх сукупність, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 07.02.2018 у справі №5920/871/17, від 03.07.2018 у справі 302/662/17-а, від 25.09.2018 у справі №554/1723/17, від 10.01.2019 у справі №352/1612/15а. Відтак, вважає протиправним незарахування вказаних періодів у пільговому обчисленні, оскільки наявними є записи у трудовій книжці, які підтверджені відповідними довідками.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з січня 2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років. Проте, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданими документами, страховий стаж позивача становить тільки 19 років 02 місяці 29 днів. Стверджує, що відповідачем виявлено розбіжності у наказах, у записах трудових книжок про періоди роботи позивача, зокрема, з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК трест «Хантымансийскгражданстрой», а також у записах №13-14 трудової книжки за період роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в «Сургутнефтегаз». За результатами отриманих довідок, встановлено, що вони не підтверджують спірні періоди роботи позивача, а саме з 17.02.1983 по 25.12.1983 у Сургутськму УТТ-5 по «Сургутнефтегаз», з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой». Стосовно зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача за 2006 рік, зазначає, що позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати і суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2006 рік без одержання доходу, страхові внески не сплачено. Вважає, що відповідачем було вчинено всі необхідні дії для підтвердження спірних періодів роботи позивача, однак законних підстав для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача немає. Також, із цитуванням положень Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, акцентуючи увагу на необхідність укладення строкового трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, стверджує, що у відповідача відсутні законні підстави для призначення пенсії позивачу з врахуванням пільгового обчислення стажу (зарахувавши один рік роботи за один рік та шість місяців) у періоди роботи з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.06.1982 по 25.01.1983, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988, з 01.03.1988 по 22.10.1990, з 11.11.1990 по 01.01.1991. Просить в задоволенні позову відмовити.

В додаток до відзиву відповідачем надано письмові пояснення по справі, згідно з якими уточнює, що у трудових книжках позивача виявлено розбіжності та виправлення саме стосовно періоду роботи з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой», зокрема: у записах 3-5 трудової книжки (дата заповнення 02.03.1988) та у записах №10-11 трудової книжки позивача (дата заповнення 22.12.1986), що полягає у зазначенні різних номерів та різних дат наказів про прийняття та звільнення з посади позивача. Також звертає увагу, що стосовно періоду роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в «Сургутнефтегаз», який зазначений у записах №13-14 трудової книжки (дата заповнення 04.12.1978) наявне виправлення саме у наказі на звільнення з посади, у даті наказу (місяць 12).

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

В період з 17.08.2020 по 29.09.2020, 08.02.2021 по 10.03.2021 головуючий суддя у справі перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.

Стосовно наведеного у відзиві на позов відповідачем клопотання про розгляд справи із викликом сторін, суд зазначає, що вказане клопотання не містить будь-яких обґрунтувань щодо необхідності чи наявності істотних підстав для розгляду цієї справи в судовому засіданні з викликом сторін. Враховуючи зміст заявлених до відповідача позовних вимог, обсяг та зміст доказів у справі, суть спору, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагає проведення судового засідання, а відтак, у відповідності до ч.6 ст.262 КАС України, клопотання про розгляд справи з викликом сторін слід залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 60-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до попереднього розрахунку стажу, позивачу для обчислення пенсії враховано страховий стаж, який складає 19 років 2 місяці 29 днів (а.с.20).

За результатом розгляду звернення позивача, Городенківський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 23.08.2019 за №119 повідомив позивача про те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з січня 2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років. У зв`язку виявленими розбіжностями у записах 3-5 трудової книжки НОМЕР_1 та у записах 10-11 трудової книжки НОМЕР_2 про періоди роботи з 20.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК трест «Хантымансийскгражданстрой» та у записах 13-14 трудової книжки НОМЕР_3 про період роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в «Сургутнефтегаз» направлено запити щодо витребування довідок про уточнення даних періодів роботи. Роз`яснено, що страховий стаж позивача, без урахування періодів роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в «Сургутнефтегаз» та з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой» становить 19 років 02 місяці 29 днів (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності, зокрема, починаючи з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років страхового стажу.

Згідно із частиною 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону).

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із часиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

До трудової книжки вносяться відомості, зокрема, про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (пункт 2.2 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.3. Інструкції).

Аналогічні вимоги містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі, коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу, за бажанням особи, може здійснюватися органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (п.2 Порядку №637).

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем для обчислення пенсії не враховано стаж роботи позивача за період з 17.02.1983 по 25.12.1983 у Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз» та з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой».

Підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз» є наявність виправлення у записах трудової книжки в наказі на звільнення з посади та у даті наказу (місяць 12).

Згідно записів 13 - 14 трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 04.12.1978 (а.с.21) ОСОБА_1 :

- 17.02.1983 прийнятий в Сургутське УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз» начальником автоколони в порядку переведення з Аганского лінійного управління (наказ 22к від 16.02.1983);

- 25.12.1983 звільнений по п.5 ст.29 КЗОТ РСФСР, переведенням в Оргсвязь п/о «Сургуттрансгаз» (наказ 80к від 26.12.1983).

При цьому у записі під порядковим номером №14 наявне виправлення (підтертість) у даті наказу, а саме в цифрі 1 місяця наказу - 12.

Згідно наступного запису цієї трудової книжки під номером 15 позивач 27.12.1983 прийнятий слюсарем шостого розряду УМС тресту «Сургутстройгаз» по переведенню із УТТ п/о «Сургутнефтегаз».

Усі записи під порядковими номерами 12 - 15 у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 виконані у чіткій послідовності та у відповідності до дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є такими, що внесені у відповідності до норм чинного законодавства, відповідають вимогам Інструкції.

На переконання суду виправлення (підтертість) у даті наказу при звільненні позивача сама по собі як єдиний недолік, не може бути свідченням про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці позивача та наявного у позивача стажу роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз».

Таким чином, оскільки записи у трудовій книжці містять чітку дату прийому на роботу позивача, дату звільнення з роботи, підтверджені наступним записом у трудовій книжці, місять номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач, підпис особи та відбиток печатки підприємства при прийнятті та при звільненні з роботи, а незначна «підтертість» у записі про звільнення шляхом поправлення ручкою не може бути підставою для позбавлення права позивача на соціальний захист, та не може вважатись суттєвим виправленням щодо періоду роботи позивача.

Вказаний недолік, як підстава для незарахування періоду роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно періоду роботи з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой», суд вказує на таке.

Згідно записів 9 - 11 дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 22.12.1986 (а.с.29) ОСОБА_1 :

- 29.02.1988 звільнений з Сургутського РСУ УМН переведенням в УПТК тресту «Хантымансийскгражданскстрой» (наказ №17к від 29.02.1988);

- 29.02.1988 прийнятий в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой» на посаду начальника управління в порядку переведення з РСУ (наказ №1-ак від 28.02.1988);

- 22.10.1990 звільнений по ст.29 п.5 КЗпП РСФСР в порядку переведення в мале підприємство «Комплект» при УКсі міськвиконкому (наказ №204-к від 16.10.1990).

Згідно записів 2 - 5 дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.03.1988 (а.с.33) ОСОБА_1 :

- 29.02.1988 звільнений з Сургутського РСУ УМН в порядку переведення в УПТК «Ханты- Мансийскгражданскстрой» (наказ №17к від 29.02.1988);

- 29.02.1988 прийнятий в УПТК тресту «ХМГС» на посаду начальника управління в порядку переведення з РСУ (наказ №4-к від 01.03.1988);

- 23.01.1989 назначений в.о. начальника УПТК «ХМГС» (наказ №6к від 17.01.1989);

- 22.10.1990 звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства, п.1 ст.33 КЗоТ РСФСР (наказ №73-к від 31.10.1990).

Таким чином, дублікат трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 22.12.1986 та дублікат трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.03.1988 стосовно періоду роботи позивача з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой» містять різні записи у наказах про прийняття на роботу і звільнення з роботи та різні підстави звільнення з роботи.

В ході зібраних додаткових документів на підтвердження цього періоду роботи, які правомірно було витребувано пенсійним органом, встановлено, що в архівні установи документи УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой» на зберігання не надходили (а.с.38-41).

Отже, оскільки записи трудової книжки містять значні розбіжності, і позивачем при зверненні із заявою до відповідача про призначення пенсії не надано будь-яких інших доказів на підтвердження роботи з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой», відповідачем правомірно не зараховано вказаний період роботи позивача до страхового стажу.

Стосовно незарахування позивачу у пільговому обчисленні стажу роботи (один рік роботи за один рік і шість місяців роботи) в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, а саме з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.06.1982 по 25.01.1983, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988, з 01.03.1988 по 22.10.1990 та з 11.11.1990 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вказані періоди роботи позивача згідно попереднього розрахунку стажу, окрім спірних (з 17.02.1983 по 25.12.1983 у Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз», з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой») та з 11.11.1990 по 01.01.1991, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача, однак не зараховано у пільговому обчисленні, а саме один рік роботи за один рік і шість місяців роботи.

Підставою для відмови у пільговому обчисленні цього стажу роботи став висновок відповідача про відсутність укладення позивачем письмового строкового трудового договору про роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Як зазначає позивач, не заперечує відповідач, та підтверджується записами трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 04.12.1978, дублікату трудової книжки НОМЕР_2 , довідками №К-2198 від 04.06.2018 (а.с.42,43), №258 від 20.07.2018 (а.с.44), №23/20-202/пД від 21.06.2018 (а.с.45), №К-2198/3 від 04.06.2018 (а.с.47,48), №02-08-64-398 від 15.10.2018 (а.с.49), ОСОБА_1 в період з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.06.1982 по 25.01.1983, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988 працював у Автобазі №10 тресту «Сургуттрубопроводстрой», Тепличному комбінаті тресту «Сургутгазстрой», Аганському лінійно-виробничому управлінні магістральних газопроводів ВО «Сургуттрансгаз», Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз», Управлінні механізації будівництва тресту «Сургутстройгаз» ВО «Сургуттрансгаз», Заводі будівельних матеріалів Сургутського ДСК, НГДУ «Быстринскнефть» ОАО «Сургутнефтегаз», Сургутському управлінні магістральних нафтопроводів, які знаходились у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Пунктом «д» статті 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28 (надалі також - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції, трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 47 Інструкції стаж роботи, який дає право на отримання пільг, не переривається у випадку, зокрема, переводу і направлення на іншу роботу в межах районів Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, здійсненого по розпорядженню вищого органу, або за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, а також за рішенням радянських, партійних, профсоюзних і комсомольських органів.

Абзацом третім пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» визначено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. При цьому, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Зі змісту наведених норм слідує, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані один з документів: трудова книжка, письмовий трудовий договір, довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.

Отже, з огляду на наведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі №341/1327/17 (К/9901/10363/18).

Таким чином, інші документи, окрім укладеного строкового трудового договору про роботу у відповідних районах, є належними підставами для пільгового обчислення стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях у відповідності до ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960р. «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

З аналізу наданих позивачем документів (трудової книжки, вказаних довідок) про його стаж роботи в період з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, вказану роботу ОСОБА_1 виконував не вахтово-експедиційним методом, оскільки відсутні записи про це. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Зазначені обставини свідчать про наявність достатніх та необхідних правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, до трудового стажу із застосуванням пільгового обчислення - один рік роботи за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком.

При цьому, суд зазначає, що період роботи позивача з 17.06.1982 по 25.01.1983 за час роботи в Аганському лінійно-виробничому управлінні магістральних газопроводів ВО «Сургуттрансгаз», хоча і підтверджений записами трудової книжки та довідкою уточнюючою характер роботи від 20.07.2018 №258, не може бути позивачу зарахований у пільговому обчисленні, з огляду на зайнятість позивача вахтовим методом, про що зазначено у вказаній довідці.

Абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31 грудня 1987 року №794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1 - 4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1 - 4 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року (справа № 21-3324а15) та від 2 грудня 2015 року (справа № 21-3950а15), а також постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №351/1207/15-а, від 18.03.2020 у справі № 345/1785/17.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком не поширюються на позивача за період його роботи вахтовим методом до 01.01.1991, тобто з 17.06.1982 по 25.01.1983 в Аганському лінійно-виробничому управлінні магістральних газопроводів ВО «Сургуттрансгаз».

Як наслідок, позивач немає права на пільгове обчислення стажу за вказаний період із зарахуванням одного року роботи за один рік і шість місяців роботи, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, з огляду на висновки суду про те, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29.02.1988 по 22.10.1990 в УПТК тресту «Хантымансийскгражданстрой», вказаний період не підлягає і пільговому обчисленню із зарахуванням одного року роботи за один рік і шість місяців роботи. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині пільгового обчислення із зарахуванням одного року роботи за один рік і шість місяців роботи, період роботи з 11.11.1990 по 01.01.1991, оскільки він не зарахований відповідачем позивачу до загального страхового стажу і відповідач такі дії пенсійного органу не оскаржує. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наявність суттєвих розбіжностей у записах під номерами 24, 25 трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 04.12.1978, записами під номерами 12, 13 дублікату трудової книжки НОМЕР_2 та записами 6, 7 дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, суд зазначає наступне.

Підставою для відмови відповідачем у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду здійснення ним підприємницької діяльності, став висновок про відсутність сплати позивачем страхових внесків за цей період.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.07.2001, та 15.11.2018 припинив підприємницьку діяльність.

З 01.10.2005 по 31.12.2006 позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) (а.с.53).

Згідно абзацу третього підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (в редакції станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Приписами частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Таким чином, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно підпункту 1 пункту 3-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 (чинного на час спірних правовідносин (2006 рік), суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником видів податків і зборів (обов`язкових платежів), зокрема, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування (пункт 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98).

Таким чином, позивач на час плати єдиного податку не був платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки в силу вимог діючого законодавства звільнений від такого обов`язку.

Згідно довідки Городенківської ДПІ Тисменицького управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2019 №2037/10/09/19-54-62 позивач з 01.01.2006 по 31.12.2006 знаходився на спрощеній системі оподаткування та за 2006 рік сплачував єдиний податок, зокрема: січень - 50,00 грн., лютий - 50,00 грн., березень - 50,00 грн., травень -151.00 грн., липень -150,00 грн., серпень 2,32 грн., листопад -151,50 грн. (а.с.54).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.04.2021 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в рахунок сплати страхових внесків зараховано частину єдиного податку (42%) в сумі 254,02 грн. за період з 01.01.2006 по 31.12.2006.

Отже, період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006 має бути врахований до його страхового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Із врахуванням встановлених у цій справі обставин та висновків суду, з огляду на визначені частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60 років, страховий стаж становить не менше 25 років.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досяг 60 років 25.07.2018. До пенсійного органу ОСОБА_1 звернувся із заявою 24.10.2018, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом зі заявою від 24.10.2018 необхідних документів, при наявності всіх встановлених частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу і виплатити пенсію за віком з 26.07.2018 підлягають задоволенню.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належить задовольнити частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанції про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 672,64 грн. (80%) судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком: періоду роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз»; в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988; періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 26.07.2018 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу: період роботи з 17.02.1983 по 25.12.1983 в Сургутському УТТ-5 п/о «Сургутнефтегаз»; періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 21.09.1981 по 20.10.1981, з 30.10.1981 по 07.06.1982, з 17.02.1983 по 25.12.1983, з 27.12.1983 по 19.11.1984, з 21.11.1984 по 21.01.1985, з 19.04.1985 по 28.10.1985, з 29.10.1985 по 23.10.1987, з 23.11.1987 по 29.02.1988 в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи; здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 64 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.