Рішення № 97176174, 26.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/5365/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області № 68 від 22 січня 2021 року в частині відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області;

- зобов`язати відповідача подати у місячний строк після набрання рішенням законної сили звіт про його виконання.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з порушенням частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України. Така підстава відмови не передбачена Земельним кодексом України, тому ця відмова є протиправною, порушує його права, які необхідно захистити у судовому порядку.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в її задоволенні відмовити. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки ним у порушення частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України не було надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року по справі № 240/19768/20 визнано протиправною бездіяльність Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, яка полягає у не розгляді на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 про виділення та надання у власність земельної ділянки, проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за межами населених пунктів Старосолотвинської сільської ради площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, та неприйнятті рішення.

Зобов`язано Гришковецьку селищну раду Бердичівського району Житомирської області розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_1 про виділення та надання у власність земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за межами населених пунктів Старосолотвинської сільської ради площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем було прийнято рішення № 68 від 22 січня 2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області у зв`язку з порушенням частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає єдину підставу для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У даному випадку відповідач відмовив у передачі у власність земельної ділянки у зв`язку з порушенням частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України. При цьому відповідач в оспорюваному рішенні не вказав, які саме порушення допустив позивач, чим позбавив його можливості усунути їх.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не навів обґрунтованих та передбачених законом підстав для відмови позивачу у передачі у власність земельної ділянки і наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області № 68 від 22 січня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області не ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У даному випадку належним та допустимим способом захисту позивача у спірних правовідносинах, який не буде становити втручання у дискреційні повноваження відповідача, є зобов`язання Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області із врахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас, щодо вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області (вул. Червоний промінь, 4, смт. Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область, 13337, код ЄДРПОУ 04345380) про визнання незаконним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області № 68 від 22 січня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області.

Зобов`язати Гришковецьку селищну раду Бердичівського району Житомирської області на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Старий Солотвин Старосолотвинського старостинського округу Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, із врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов