Рішення № 97174555, 25.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"25" травня 2021 р. Справа № 924/351/21

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кузиній М.-О.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 81 364,55 грн., з яких: 75 705,00 грн. - основного боргу, 4 013,73 грн. - інфляційних втрат, 1 645,82 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

05.04.2021р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" м. Кам`янське Дніпропетровської області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 81 364,55 грн., з яких: 75 705,00 грн. - основного боргу, 4 013,73 грн. - інфляційних втрат, 1 645,82 грн. - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору поставки №16431/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020р.

Ухвалою суду від 07.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/351/21 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 29.04.2021р. відкладено розгляд справи на 15:00 год. "25" травня 2021р.

23.04.2021 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд у задоволені вимог, визначених у позовній заяві, відмовити, однак він підтвердив факт отримання товару за договором поставки №16431/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020 р. та несплату його вартості. Як на підставу звільнення від відповідальності по договору вказав, що у відносинах з позивачем мали місце форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме запровадження з 01.07.2019 року нового ринку електричної енергії в Україні, а також складну епідеміологічну ситуацію у світі, спричинену розповсюдженням поширення коронавірусу COVID-19.

17.05.2021р. від представника позивача ТОВ "Ексімтекс" надійшло клопотання про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу, відповідно до якого позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором поставки №16431/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020 р. в сумі 75 705,00 грн. у зв`язку із сплатою відповідачем основного боргу 28.04.2021р. відповідно до банківської виписки від 17.05.2021 р. Також позивач просить повернути сплачений за подання до суду позовної заяви судовий збір.

Позивач у судове засідання не з`явився, представників не направив. Однак, 17.05.2021 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами. Зазначив, що з урахуванням поданого позивачем клопотання про закриття провадження в частині стягнення основного боргу, позов підтримує в частині інфляційних втрат, 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу, та наполягає на його задоволені.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зареєстрований за юридичною адресою: 30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20.

14.05.2020 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" (далі - постачальник) з другої сторони, укладено договір поставки №16424/53-124-01-20-12122 (далі - договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити стрічку ЛЕТСАР (далі - товар). (п.1.1 договору).

Також згідно п.1.1 договору найменування товару, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна вартість товару становить: 63 087,00 грн. (шістдесят три тисячі вісімдесят сім грн.50 коп.), крім того ПДВ 20% - 12 617,50 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімнадцять грн.50 коп.). Всього ціна договору: 75 705,00 грн. (сімдесят п`ять тисяч сімсот п`ять грн. 00 коп.).

Згідно з п. 4.2 договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

У п. 6.4 договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст.14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. (п. 7.1 договору)

У відповідності з п. 7.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.

Згідно з п. 7.4 договору якщо форс-мажорні обставини будуть діяти понад 60 днів, то кожна із сторін буде мати право достроково розірвати цей договір в установленому порядку. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків.

Відповідно до п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. (п. 8.1 договору).

Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору всі спірні питання, пов`язані з виконанням сторонами умов цього договору, вирішуються сторонами в досудовому порядку шляхом пред`явлення претензій. У випадку не вирішення спірних питань в досудовому порядку, спори передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками та скріплення печаткою (за наявності печатки) і діє до 31.12.2020 р. В частині гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань сторонами.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Сторонами укладено специфікацію №1 до договору купівлі-продажу №16424/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020р. (далі – специфікація). В специфікації сторони погодили найменування товару, виробника, код товару згідно з УКТ ЗЕД, кількість та ціну товару. Так, загальна ціна товару становила 75 705,00грн.

Згідно видаткової накладної №646 від 27.05.2020р. на виконання умов договору №16424/53-124-01-20-12124 від 14.05.2020р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 75 705,00грн. Також, вона підписана представниками сторін, скріплена відтисками їх печаток.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію від 22.01.2021р. про сплату боргу у розмірі 75 705,00грн. Додатком до претензії є підписаний та скріплений відтисками печаток позивача та відповідача акт звірки №23 взаємних розрахунків по стану за період: 01.01.2020р. - 22.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" і ДП НАЕК "Енергоатом", ВП "Хмельницька АЕС" за договором №16424/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020р., у якому зазначено про наявність заборгованості перед позивачем в сумі 75 705,00 грн.

Під час розгляду справи представником позивача надано банківську виписку, згідно з якою 28.04.2021р. відповідач сплатив заборгованість відповідно до договору №16424/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020 р. та видаткової накладної №646 від 27.05.2020 р. у розмірі 75 705, 00 грн. (після відкриття провадження у справі №924/351/21).

Позивач просить стягнути з відповідача 4 013,73 грн. - інфляційних втрат за період липня 2020 року – лютого 2021 року, 1 645,82 грн. - 3% річних за період з 03.07.2020р. по 24.03.2021р. нарахованих у зв`язку із порушення строків оплати товару.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №16424/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020р., згідно якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти і оплатити товар - стрічку ЛЕТСАР.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на суму 75 705,00 грн. на підставі видаткової накладної № 646 від 27.05.2020р. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача та відтиском печатки відповідача на видатковій накладній.

Заборгованість в сумі 75 705,00 грн. за отриманий товар за видатковою накладною № 646 від 27.05.2020р. відповідачем на час подання позовної заяви сплачено не було.

Судом враховано, що під час розгляду справи 28.04.2021р. відповідач сплатив заборгованість відповідно до договору №16424/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020 р. та видаткової накладної №646 від 27.05.2020 р. у розмірі 75 705, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.05.2021р.

Враховуючи викладене, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 75 705,00 грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 013,73 грн. - інфляційних втрат, 1 645,82 грн - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки, згідно поданих розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство), суд прийшов до висновку, що позивачем вірно здійснено їх нарахування у визначеному ним розмірі - 1 645,82 грн. за зазначені у розрахунку періоди. Відтак, вказана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Отже, при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство) зазначає, що позивач при розрахунку інфляційних втрат здійснює нарахування не з наступного місяця, а з поточного. Проте, заявлена позивачем сума інфляційних втрат нарахована в межах позовних вимог, тому підлягає стягненню в розмірі 4013,73 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо твердження відповідача про існування форс-мажорних обставин, а саме запровадження з 01.07.2019 року нового ринку електричної енергії в Україні, і як наслідок кризовий стан енергетичної галузі, а також фінансування запроваджених карантинних заходів у зв`язку зі складною епідеміологічною ситуацією у світі, спричиненою розповсюдженням поширення коронавірусу COVID-19 як підстави для звільнення від відповідальності за зобов`язаннями згідно договору, судом враховано наступне.

Відповідно до листа Міністерства Юстиції України № 6602-0-26-14/8.1 від 30.05.2014 р., за загальним правилом під "форс-мажором" розуміється виникнення надзвичайних і невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, результатом яких є невиконання зобов`язань однією із сторін.

Таким чином, сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб`єктів, що мають його підтверджувати.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст.14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. (п. 7.1 договору)

Відповідно до п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Судом звернуто увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Тобто, виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Судом враховано, що відповідачем не надано, аматеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють покупця (відповідача по справі) від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Крім того, відповідно до п. 7.2 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що впливають на виконання зобов`язань за договором поставки №16424/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020р.

Таким чином, доводи відповідача викладені у відзиві, судом оцінюються критично та до уваги не приймаються.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 4 013,73 грн. - інфляційних втрат, 1 645,82грн. - 3% річних.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки оплата відповідачем боргу відбулась під час розгляду справи.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення (відшкодування) з відповідача його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи 15.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" (надалі – клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери" (надалі - адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №15-01/2021, відповідно до умов якого клієнт доручає і зобов`язується оплачувати, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу у справі про стягнення заборгованості за договором поставки №16431/53-124-01-20-12122 від 14.05.2020р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" за описом і вартістю робіт (послуг), вказаних в додатку № 1 до цього договору.

В додатку №1 до договору №15-01/21 сторони визначили опис і вартість правової допомоги (робіт/послуг). Гонорар за складання претензії становить 1 000,00 грн., а за складання позовної заяви – 2 000,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) по договору №15-01/21 про надання правової допомоги від 15.01.2021р., адвокатське об`єднання виконало, а клієнт прийняв роботу (послуги) в розмірі 3 000 грн., які було оплачено згідно платіжних доручень №1489 від 25.01.2021 р. та №1651 від 24.04.2021р.

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем до закінчення судових дебатів у справі.

Відповідно до положень ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Судом враховується, що відповідачем були заявлені заперечення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу позивача.

Водночас, судом враховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв розумності та складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "Ексімтекс", м. Камянське Дніпропетровської області у розмірі 3 000,00грн.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, будинок 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Січеславський шлях, 97, код ЄДРПОУ 43005892) 1 645,82 грн. (одна тисяча шістсот сорок п`ять гривень 82 коп.) 3% річних, 4 013,73 грн. (чотири тисячі тринадцять гривень 73 коп.) інфляційних втрат, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат зі сплати судового збору, 3 000,00грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Провадження у справі №924/351/21 в частині стягнення 75 705,00 грн. суми основного боргу закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.05.2021р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим. (надіслати всім рекомендованим з повідомленням):

1 - до справи,

2 - позивачу (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Січеславський шлях, 97);

3 - відповідачу (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20).