Рішення № 97171347, 25.05.2021, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1370/20 Провадження № 2/613/101/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1370/20, пров. № 2/613/101/21 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 13 724 грн. 37 коп., з яких: основний борг у сумі 12 500 грн., інфляційні втрати у сумі 880 грн. 62 коп. та 3 % у сумі 343 грн. 75 коп., за період з 01 лютого 2020 року по 01 грудня 2020 року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 22 січня 2020 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12 500 грн., які зобов`язався повернути до 01 лютого 2020 року, що підтверджується розпискою. Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, від представника до суду надійшла заява про розгляд справи за їх з позивачем відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності та письмовий відзив на позов до суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства, згідно п.6 ст. 3 ЦК України, є добросовісність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певним стандартам поведінки, бути чесними, відкритими, мати повагу до інтересів іншої сторони договору або іншого правовідношення.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до оригіналу розписки від 22 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 в борг 12 500 грн., які зобов`язався повернути до 01 лютого 2020 року.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво – чи багатосторонніми ( договори).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-79 цс 14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічні правові висновки у справах про стягнення заборгованості за договорами позики були викладені ВССУ в ухвалі від 25 січня 2017 року у справі № 569/11141/15-ц та ухвалі від 23 січня 2017 у справі № 564/680/15-ц.

Вищевикладену правову позицію також застосував ВССУ в ухвалі від 21 грудня 2016 року по справі № 444/2909/15-ц, де зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі, грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судом встановлено, що 22 січня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики на суму 12 500 грн. зі строком повернення 01 лютого 2020 року. Вищевикладене підтверджується оригіналом боргової розписки, долученої позивачем до матеріалів справи. Всупереч встановленим строкам виконання обов`язку з повернення коштів, ОСОБА_3 станом на листопад 2020 року борг не повернуто.

Враховуючи, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов`язання та борг не повернуто, заявлена ОСОБА_1 вимога щодо стягнення з ОСОБА_3 процентів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, а саме: лютий 2020 року – сума боргу 12 500, індекс інфляції 99,7%; березень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 100,8%; квітень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 100,8%; травень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 100,3%; червень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 100,2%; липень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 99,4%; серпень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 99,48%; вересень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 100,5%; жовтень 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 101,0; листопад 2020 року - сума боргу 12 500, індекс інфляції 100,9%. Загалом: 481 грн. 02 коп.

Відповідно до Постанови Великої Палати ВС від 16 січня 2019 року № 373/2054/16-ц 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 12 500 грн., помноженого на кількість днів прострочення, що становить 304 дні, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Тобто, 12 500 грн. х 304 дні х 3: 100: 365 = 312 грн. 32 коп.

Загальний розмір боргу становить: 13 293 грн. 34 коп.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 боргу за борговою розпискою від 22 січня 2020 року, суми інфляційних втрат та 3 % річних є обгрунованими у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищевикладеного розрахунку.

Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 20, 202, 526, 530, 625, 629, 1046 – 1049 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-283, 284, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , борг у розмірі 12 500 грн., інфляційні втрати за договором позики у розмірі 481 грн. 02 коп. та 3 % річних в розмірі 312 грн. 32 коп., ВСЬОГО – 13 293 грн. 34 коп. ( тринадцять тисяч двісті дев`яносто три гривні 34 копійки).

Стягнути з з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

В частині стягнення інфляційних витрат за договором позики у розмірі 399 грн. 60 коп. та 3 % річних в розмірі 31 грн. 43 коп. – відмовити.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності апеляційної скарги.

СУДДЯ