Ухвала суду № 97167733, 29.04.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 0818/5197/2012 4-с/335/16/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Деркач А.А., розглянувши скаргу представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Г.О. про визнання неправомірною та скасування постанови від 02.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59930963, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діною Петрівною, стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», -

ВСТАНОВИВ:

Предстанвик ОСОБА_1 – адвокат Працевитий Г.О. звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П., стягувач: АТ «ПУМБ».

В обґрунтування скарги зазначено, що 28.09.2021 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», заборгованість за кредитним договором у сумі 29 198,75 дол. США та 33 638,09 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 25 867,01 дол. США; заборгованість за процентами за період з 14.04.2011 по 12.04.2012 - 3 331,74 дол. США; пеня - 30 726,76 грн.; штраф за порушення обов`язку дострокового повернення кредиту, передбаченого п. 4.3.5 Кредитного договору, - 2 911,33 грн. та суму сплачених судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі 2 667,90 грн.

05.02.2013 на виконання вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист.

22.02.2021, представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г.О., засобом електронної пошти, отримав від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. постанову про відкриття виконавчого провадження № 59930963 від 02.09.2019 за виконавчим листом по справі № 0818/5197/2012, виданого 05.02.2013.

Вважає, що виконавче провадження відкрито незаконно та постанова про відкриття виконавчого провадження № 59930963 від 02.09.2019 - підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження порушила правила територіальної діяльності приватного виконавця.

У судове засідання представник скаржника - адвокат Димитрашко Д.В., надав заяву про розгляд скарги у його відсутність та відсутність ОСОБА_1 , просить скаргу задовольнити.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне скаргу задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2012 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 29 198,75 дол. США та 33 638,09 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 25 867,01 дол. США; заборгованість за процентами за період з 14.04.2011 по 12.04.2012 - 3 331,74 дол. США; пеня - 30 726,76 грн.; штраф за порушення обов`язку дострокового повернення кредиту, передбаченого п. 4.3.5 Кредитного договору, - 2 911,33 грн. та суму сплачених судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі 2 667,90 грн.

05.02.2013 на виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.02.2012 видано виконавчий лист.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2013 внесено виправлення у заочне рішення суду від 28.09.2012 та у виконавчий лист, а саме: прізвище боржника читати « ОСОБА_3 ».

02.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. на підставі заяви АТ «ПУМБ», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59930963, на підставі виконавчого листа № 0818/5197/2012 від 05.02.2013.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Закон: органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законам та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішенням, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів.

Частинами 1,2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходження боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1403-VІІІ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VІІІ у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VІІІ визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополь приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межа Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 1 розділом II Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 10 розділу III Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

З положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу III Інструкції № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Абзацом 4 пункту 3 розділу III Інструкції № 512/5 визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Отже, аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року №580/3311/19.

Таким чином, визначальне значення для визначення місця виконання рішення/відкриття виконавчого провадження має саме місце проживання/перебування боржника-фізичної особи, а також місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця.

Стягувачем при поданні заяви було зазначено про наявність рахунків у боржника у ПАТ «ПУМБ», що на думку скаржника було здійснено з метою порушення правил територіальної підвідомчості.

Факт наявності рахунку в банку не є підставою для встановлення територіальної підвідомчості, оскільки рахунок не є тотожним майну.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Якщо виконавчий документ пред`явлено до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення обов`язково додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (абзац 4 пункту 3 розділу III Інструкції № 512/5).

Відповідно до статті 190 ЦК України, майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Дана позиція також підтверджується листом-роз`ясненням Міністерства юстиції України №23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що виключно грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні статті 190 ЦК України.

Вищевказана позиція також висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15.

Таким чином, наявність самого рахунку у банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунок у банку, який є засобом, механізмом, способом безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядженню коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15 зазначено, що розглядаючи дану справу та вирішуючи спір, суду належало встановити не тільки місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів, з урахуванням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», вимог глави XIII ЦК України, у розумінні якої, грошові кошти є майном та Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

У постанові Верховного Суду від 09.12.2020 по справі № 460/3537/20 викладено наступний правовий висновок: Таким чином, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться, адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону № 1404-VІІІ, є правомірним.

Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця.

Жодних обґрунтувань та доказів стягувачем та приватним виконавцем, щодо вказаного питання суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та таким, що підтверджуються матеріалами скарги, посилання представника скаржника на порушення приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про поновлення пропущеного строку на оскарження дій приватного виконавця, суд зазначає наступне.

Про оскаржувані дії приватного виконавця скаржник дізнався 22.02.2021, шляхом отримання його представником на електронну пошту листа приватного виконавця Мойсеєнко Д.П., до якого була додана, зокрема, копія оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2019. Відтак, строк на оскарження дій приватного виконавця Мойсеєнко Д.П. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2019, боржником в якій є ОСОБА_1 , відраховується від дати – 22.02.2021, а десятиденний строк на подання цієї скарги спливає 04.03.2021, датою якою було направлено вказану скаргу до суду (відповідно до штемпеля на поштовому конверті).

Згідно ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», - рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, пунктом «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно ч. 2 ст. 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З матеріалів справи також вбачається, що скаргу подано з порушенням строку, передбаченого ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України, але, враховуючи наявність клопотання скаржника про поновлення строку звернення до суду, та достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд вважає за можливе поновити пропущений строк звернення до суду. Таке поновлення сприятиме забезпеченню доступу до правосуддя.

Керуючись, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 258 - 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду для подання скарги на дії приватного виконавця.

Скаргу представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Працевитого Г.О. про визнання неправомірною та скасування постанови від 02.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59930963, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діною Петрівною, стягувач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» – задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову від 02.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59930963, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діною Петрівною.

Ухвалу складено та підписано 29 квітня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 15-денний строк з дня її проголошення, через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду..

Суддя: І.А.Крамаренко