Рішення № 97163669, 26.05.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 409/813/20

Провадження № 2/417/16/21

РІШЕННЯ

Іменем україни

"26" травня 2021 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкиря В. М.,

за участі секретаря Грибєнік О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕСАЙМЕНТ" - адвоката Чапік Миколи Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Марківського районного суду Луганської області із Білокуракинського районного суду Луганської області надійшла за підсудністю цивільна справа № 409/813/20 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕСАЙМЕНТ" - адвоката Чапік М. М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку 698176,67 грн .

На обґрунтування вимог представник позивача посилається на те, що 29.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк Розвитку" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № IKIPG3.223649.00 про надання у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та цільового характеру грошові кошти в сумі 335 000 гривень з процентною ставкою -18% річних, з терміном користування до 28 січня 2034 року згідно графіку погашення. Комісія за надання кредитних ресурсів - 0,20% від суми кредиту по договору , щомісяця в період сплати до повного погашення заборгованості за кредитом. Строк позовної давності за цим договором -10 років (у тому числі щодо стягнення неустойки)

29.01.2014 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № IKIPG3.223649.00 між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № РХ029031.223726.001 за яким він поручився відповідати як солідарний боржник у разі невиконня умов кредитного договору ОСОБА_2 . Сторони погодили, що що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Банк виконав умови договору від 29.01.2014 № KIPG3.223649.00 та надав грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 335000 гривень, Натомість, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені графіком не виконує, та через неналежне виконання умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 13.09.2019 становить 698176,67 грн., та складається з:- поточної заборгованості за кредитом – 314107,20 грн.;- простроченої заборгованості за кредитом – 15434,29 грн.;- поточної заборгованості за процентами по кредиту- 6755,03 грн;- простроченої заборгованості за процентами по кредиту – 316366,45 грн.;- поточної заборгованості за закомісією по кредиту 670,00 грн;- простроченої заборгованості за закомісією по кредиту 42210,00грн;- заборгованості за пенею за кредитним договором – 2633,70 грн.

13.09.2019 між ПАТ "ВБР" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕСАЙМЕНТ"(далі - ТОВ "ФК"ЕСАЙМЕНТ") укладені договір відступлення прав вимог №147 від 13.09.2019 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.10.2019, відповідно до яких ПАТ «ВБР» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ», права вимоги, що належали ПАТ «ВБР» за відповідними договорами, таким чином, ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» є правонаступником ПАТ «ВБР» та новим кредитором за кредитним договором № KIPG3.223649.00 від 29.01.2014 та укладеним на забезпечення його виконання договором поруки № РХ029031.223726.001 від 29.01.2014 та договором іпотеки ZXR019521.223649.003 від 29.01.2014.

Відповідач ОСОБА_1 , який є поручителем за спірним кредитним договором в поясненнях зазначив, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише щодо стягнення з основного боржника простроченого тіла кредиту в сумі 15434,29 грн, а щодо солідарного стягнення вимоги є безпідставні оскільки не виконані умови щодо направлення йому письмової вимоги про порушення основним боржником, як те передбачено договором Поруки. Решту вимог вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, були належними чином повідмлені про день, час та місце розгляду справи.

Представник позивача просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачів надав заяву про розгляд справи без його участі та участі його довірителів.

Суд, під час розгляду справи встановив обставини та відповідно них визначив правовідносини, що виникли між сторонами.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорту серії НОМЕР_1 виданим 17.04.2008. На 18-19 сторінках якого ваказано, що місцем його реєстрації з 22.06.2012 по АДРЕСА_1 ; з 25.11.2014 по 15.12.2015- АДРЕСА_2 ; з 15.12.2015 АДРЕСА_3 ; та він має картку платника податків НОМЕР_2 (а.с.17-18)

З 30.04.2015 ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч 1468 , має статус учасника бойових дій про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.04.2015 (а.с.103) згідно з довідкою виданою 20.01.2016 № 30/47 в/ч 9938 він брав безпосередню участь у антитерористичній операції з 07.04.2014 по 07.10.2014 та з 16.01.2015 по 28.11.2015 (а.с.105)

ОСОБА_1 зареєстрований в базі громадян, які переселилися з АР Крим, м.Севастополя та південно-східних областей 07.04.2016 (а.с.106,107) зареєстрований та проживає сім`єю в будинку, що належить Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України в/ч 1468 в м.Львів по вулиці І.Мечникова,16а (а.с.104)

22.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк Розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") з анкетою-заявою про видачу кредиту строком на 240 місяців в сумі 335000 гривень під 18% річних (а.с.24)

29.01.2014 між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір № IKIPG3.223649.00 (ділі- Кредитний договір)

Згідно п. 1.1.,1.2,1.3 Кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 335 000,00 грн на придбання нерухомості, терміном користування по 28 січня 2034 року під 18,00% відсотків річних (п.1.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору позичальник сплачує Банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20 % (нуль цілих дві десятих) від суми кредиту, щомісяця в період сплати Нарахування комісії здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму кредиту зазначену в п.1.2 (тобто 335000 гривень)

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Кредитного договору період сплати кредиту, процентів, комісії з 1-го по 10-е число кожного місяця починаючи з наступного місяця після підписання договору. Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу та транзитний рахунок зазначений в п. 1.8 згідно графіку погашення який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня з дати списання коштів з позичкового рахунку Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Сторони п.3.1.9 погодили, що Банк має право у випадках передбачених п.3.1.11 за порушення Позичальником зобов`язань предбачених умовами договору достроково стягнути кредит, проценти та і комісії.

Зокрема Банк на власний розсуд має право:

- змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісій, процентів за його користування, виконання виконання інших зобов`язань за цим договором шляхом направлення відповідного повідомлення.

При цьому згідно ст.212,611,651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену у повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, комісію та проценти за фактичний строк його користування у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.

При цьому в останній день дії договору: - розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, комісію та проценти за фактичний строк його користування у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором

- згідно ст.651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з направленням відповідного повідомленняпозичальнику. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, комісію та проценти за фактичний строк його користування у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмові від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язання

- звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до діючих норм законодавства.

У випадках:

- затримання сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць;

-перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%;

- несплати позичальником більше 1 виплати, яка перевищує 5% суми кредиту;

-іншого істотного порушення умов договору;

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, за порушення строків погашення кредиту банк нараховує позичальнику відсотки у в розмірі 36 % річних, від суми прострочення заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п.п. 6.3 кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Сторони домовились, що строк позовної давності до вимог за цим Договором (у тому числі щодо стягнення неустойки) становить 10 років (п 8.6. Кредитного договору)

Згідно таблиці сукупної вартості кредиту в сумі 335000 гривень строком на 240 місяців та реальної процентної ставки -18% річних сума платежу складає 1 504 507,85 гр (а.с.7-9)

Згідно графіку погашення кредиту встановлено щомісячний платіж за Кредитним договором в сумі 5837,00 гривень з лютого 2014, кінцевою датою сплати визначено січень 2034 року в сумі 4489,85 грн (а.с.9-11).

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорту серії НОМЕР_4 виданим 17.02.1998. На 11 сторінці паспорту ваказано, що місцем його реєстрації з 17.02.1998 є АДРЕСА_4 та він має картку платника податків НОМЕР_5 (а.с.19-21)

29.01.2014 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № IKIPG3.223649.00 між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) зі згоди дружини (а.с.12) укладено договір поруки № РХ029031.223726.001 (далі- Договір поруки).

Згідно п. 2, 6 Договору поруки, у разі невиконання зобов`язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник.

Згідно п.7 Договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання передбаченого п.18 цього договору Кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначених невиконаних зобов`язань , які він повинен виконати протягом 5 днів з моменту отримання вимоги (п.8 Договору поруки).

Сторони в п.13 сторони погодили, що договір поруки набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно п. 16 Договору поруки, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну виконання основного зобов`язання.

Також 29.01.2014, в рахунок забезпечення зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, було укладено договір іпотеки дому та земельної ділянки № ZXR019521.223649.003, який посвідчив приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Бурменко Н.О (а.с.14-16)

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 13.09.2019 становить 698176,67 грн., та складається з:

- поточної заборгованості за кредитом – 314107,20 грн.;

- простроченої заборгованості за кредитом – 15434,29 грн.;

- поточної заборгованості за процентами по кредиту- 6755,03 грн;

- простроченої заборгованості за процентами по кредиту – 316366,45 грн.;

- поточної заборгованості за закомісією по кредиту 670,00 грн;

- простроченої заборгованості за закомісією по кредиту 42210,00грн;

- заборгованості за пенею за кредитним договором – 2633,70 грн.

Останньою датою коли здійснено платіж за Кредитним договором є 01.06.2014 в сумі 5930,16 грн, з 10.07.2014 за Позичальником утворилась заборгованість в сумі 5838,19 грн, а саме : за тілом кредиту - 57,89 грн, за відсотками - 5110,30 грн за комісією - 670,00 грн (а.с.21)

13 вересня 2019 року між ПАТ "ВБР" та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕСАЙМЕНТ» укладені договір відступлення прав вимог №147 від 13.09.2019 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.10.2019, відповідно до яких ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» за 1438690 гривень, права вимоги, що належали ПАТ «ВБР» за відповідними договорами, до якої яких, зокрема, входять права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № IKIPG3.223649.00 від 29.01.2014, та укладеними на забезпечення їх виконання за договорами (зі змінами та доповненнями): іпотеки №ZXR019521.223649.003 від 29.01.201, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 144; договору поруки № РХ029031.223726.001 від 29.01.2014, укладеного з ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» є правонаступником ПАТ «ВБР» та новим кредитором за кредитним договором № IKIPG3.223649.00 від 29.01.2014 (а.с.27-38).

Таким чином між сторонами існують зобов`язальні цивільно-правові відносини, забезпечені порукою та іпотекою, що регулюються Главами 47-49,51,52 та 71 кгиги П`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті заявленого позову суд виходить з наступного.

Щодо вимоги про дострокове стягнення тіла кредиту в сумі 314107,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що 29.01.2014 між Банком та Відповідачем був укладений кредитний договір №IKIPG3.223649.001 з додатками1,2 (а.с.4-11)

Згідно п. 1.1-1.6 Кредитного договору Банк надав Відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 335 000,00 грн на придбання нерухомості до 28.01.2034 з процентною ставою 18,00 % річних та комісією за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20% від суми кредиту по договору, щомісяця в період сплати з нарахуванням до повного погашення заборгованості за кредитом.

Нерухомість в вигляді будинку житлового з господарськими та побутовими будівлями і спорудами загальною плащею 116,6 кв.м. житловою площею 78,9 кв.м розташований за адресою АДРЕСА_5 розміщений на земельній ділянці площею 0,0973 га на який надано кредит в сумі 335 000 грн в якості забезпечення зобов`язань передано в іпотеку (а.с.14-16)

Сторони кредитного договору в п. 2.4,2.5 договору погодили період сплати з 01-го по 10-те число кожного місяця починаючи з наступного місяця після підписання договору, згідно Графіку погашення (додаток 2) , при несплаті в цей період вони вважаються простроченими.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

При цьому, договором передбачено, право Банку на власний розсуд вимагати достроково повернути всю суму кредиту, змінити умови договору зажадавши дострокового повернення кредиту у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно ст.212,611,651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену у повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, комісію та проценти за фактичний строк його користування у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором. ( п.а пп.3.1.11 Кредитного договору).

За змістом ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Отже, суд констатує, що у цій конкретній справі було укладено саме споживчий кредит на придбання нерухомості, який в подальшому був забезпечений заставою, про що чітко зазначено в Кредитному договорі (а.с.4), відтак суд застосувує до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів , що відповідає висновку Верховного Суду України, висловленому у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на 3 календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує 5 відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, та що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду викладеномув постанові від 26.05.2020 справа № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) .

В даній справі відсутні докази направлення ОСОБА_1 відповідного повідомлення про зміну умов договору та необхідність дострокового повернення кредиту.

Оскільки кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором в сумі 314107,20 грн.

Щодо стягнення простроченої суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 15434,29 грн суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до положень ст.ст.11-14,202,509,525,526,546,549,550,610-612,614,622-625,1050,1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання.

Відповідачі не заперечують, що дійсно було укладено Кредитний договір та на його виконання отримано 335000,00 грн на придбання нерухомості, як і не надано заперечень щодо несвоєчасної сплати кредиту за період з 01.07.2014 по 13.09.2019

Згідно розрахунку заборгованості на 13.09.2019 відповідач має заборгованіть за тілом кредиту в сумі 15434,29 грн починаючи з 01.07.2014, оскільки остання сплата за кредитом була 01.06.2014 в сумі 5930,16 грн, а на 01.07.2014 вже значилася заборгованість в сумі 57,89 грн.

Отже вимоги щодо стягнення 15434,29 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення відсотків та пені.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій з 30.04.2015 про що свідчить копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.04.2015 (а.с.103) згідно з довідкою виданою 20.01.2016 № 30/47 в/ч 9938 він брав безпосередню участь у антитерористичній операції з 07.04.2014 по 07.10.2014 та з 16.01.2015 по 28.11.2015 (а.с.105), наразі також є військовослужбовцем в/ч 1468 Західного регіонального управління ДПСУ (а.с.104)

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронні органи), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни достатті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

В редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку" № 1357-IX від 30.03.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: "Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються" .

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у період з 07.04.2014 по 07.10.2014 та з 16.01.2015 по 28.11.2015 приймав безпосередню участь в антитерористичної операції на території Луганської області, з метою виконання службових завдань, враховуючи висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справ №306/1157/15-ц, наявність у ОСОБА_1 статусу учасник бойових дій з 30.04.2015 суд вважає, що на ОСОБА_1 поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому заявлені вимоги банку щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами та нарахування пені є такими, що не відповідають вимогам Закону, а тому задоволенню також не підлягають

Щодо вимог про стягнення комісії, суд виходить з наступного.

Зокрема п. 1.6 Кредитного договору сторони погодили, що позичальник сплачує Банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 0,20 % від суми кредиту, щомісяця в період сплати Нарахування комісії здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму кредиту зазначену в п.1.2 (тобто 335000 гривень)

Суд вважає, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Згідно з аб.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положення спірного кредитного договору № IKIPG3.223649.00від 29 січня 2014 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за наданння кредитних ресурсів ( фактично кредиту на суму 335000,00 грн на придбання нерухомості ) є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 49 ( v0049500-17 ) від 08.06.2017), а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року», що узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18)

Таким чином вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 15434,29 грн в солідарному порядку суд виходить з наступного.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції на момент укладення договору) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов`язання невстановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В частині першій статті 251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Оскільки право кредитора і обов`язок поручителя по закінченню договору поруки припиняються, тому жодних дій щодо реалізації права в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Судом встановлено, що 29.01.2014 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № IKIPG3.223649.00 між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 як Поручителем зі згоди дружини (а.с.12) укладено договір поруки № РХ029031.223726.001 (далі- Договір поруки).

Згідно п. 2, 6 Договору поруки, у разі невиконання зобов`язань за Кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник.

Сторони в п.13 сторони погодили, що договір поруки набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно п. 16 Договору поруки, порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну виконання основного зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості на 13.09.2019 відповідач має заборгованіть за тілом кредиту в сумі 15434,29 грн починаючи з 01.07.2014, оскільки остання сплата за кредитом була 01.06.2014 в сумі 5930,16 грн, а на 01.07.2014 вже значилася заборгованість в сумі 57,89 грн.

Позов пред`явлено до суду 17.04.2020 про що свідчить відтиск на поштовому конверті (а.с.41), отже порука є пипиненою щодо вимог з липня 2014 по квітень 2015 року

Щодо вимог про солідарне стягнення з травня 2015 по 13.09.2019 то договір поруки не є припиненим, оскільки строк позовної давності сторони обумовили 5 роками (п.16 договору поруки)

Проте згідно п.7 Договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання передбаченого п.18 цього договору Кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначених невиконаних зобов`язань , які він повинен виконати протягом 5 днів з моменту отримання вимоги (п.8 Договору поруки).

Позивачем не надано доказів направлення поручителю письмової вимоги із зазначених невиконаних зобов`язань, як те передбачено п.7 договору поруки.

Як вже зазначалося вище у цій конкретній справі було укладено споживчий кредит на придбання нерухомості, забезпечений заставою, про що чітко зазначено в Кредитному договорі (а.с.4), та порукою про що свідчить договір Поруки, тому суд застосувує до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16), а відтак направлення на адресу поручителя письмової вимоги із зазначених невиконаних зобов`язань , які він повинен виконати протягом 5 днів з моменту отримання вимоги є обов`язковим.

За таких обставин вимоги про солідарне стягнення задоволенню не підлягають.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відмова в частині стягнення в поточної заборгованості за кредитом в сумі 314107,20 грн не позбавляє права позивача на подальше звернення до суду при дотриманні вимог кредитного договору та Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено в рахунок судового збору 10472,65 грн, що підтверджено плптіжним дорученням від 17.04.2020 (а.с.38) суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог в сумі 15434,29 грн, таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 231,51 грн (15434,29 грн / 698176,67 грн х 10472,65 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 81, 509, 525, 526, 527, 530, 543, 599, 610-611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,12,76-81,95,141, 263-265,273,280,354,355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕСАЙМЕНТ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( картка платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований в будинку АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент (код ЄДРПОУ: 39114866, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 7, поверх 5, р/р: НОМЕР_6 , Банк: Печерська філія АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО: 300711) заборгованість за тілом кредиту, що виникла станом на 13.09.2019 за кредитним договором № IКIРG3.223649.001 від 29.01.2014 в сумі 15434 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 29 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( картка платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований в будинку АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент (код ЄДРПОУ: 39114866, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 7, поверх 5, р/р: НОМЕР_6 , Банк: Печерська філія АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО: 300711) суму судового збору в сумі - 231 ( двісті тридцять одна ) гривня 51 копійка.

з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М.Шкиря