Рішення № 97162298, 18.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/583/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі – Курбатова Д.Л.

за участю :

представника позивача – Качко В.С.

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст.268 ЦПК України 18.05.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.05. 2021 року.

Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я», в інтересах якої діє голова правління Качко В.С. звернулись до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 22.02.2007 року між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», в особі виконавчого директора Снігур Г.І. і позичальником ОСОБА_3 , поручителем ОСОБА_1 , було укладено договір кредиту-поруки №59/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 5600,00 грн. (річний процент - 45 %, зі сплатою відсотків за користування ним), терміном на 24 місяці, з 22.02.2007 по 21.02.2009.

Вказаним Договором кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 року передбачені умови забезпечення виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів, а саме умови поруки. Так, згідно вказаного договору ОСОБА_1 поручилася за належне виконання позичальником умов Договором кредиту поруки №59/1 від 22.02.2007 року. Однак, відповідач ОСОБА_3 не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим, загальна заборгованість за Договором кредиту поруки №59/1 станом на 12.01.2017 року становить 12467,65 грн., з яких 2510,66 грн. - по тілу кредиту та 9956,99 грн. - по відсотках за користування кредитом.

На підставі вищенаведеного, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту поруки №59/1 від 22.02.2007 р. у розмірі 12467,65 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2017 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

24 лютого 2017 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення. Так, відповідач вказує на те, що кредитор всупереч умовам договору кредиту-поруки, пред`явив вимогу до поручителя після спливу строку дії поруки. Зазначає, що непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено є підставою для припинення останнього, а отже і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням. Отже є підстави для відмови в позові у зв`язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, оскільки порука ОСОБА_1 за договором кредиту-поруки припинилася ще у 2009 році відповідно до приписів ч.4 ст.559 ЦК України, що на її думку є підставою для відмови в позові до поручителя.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав та мотивів викладених у позові. Вказала на те, що відповідно до п.5.1 договору кредиту-поруки сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов`язань у повному обсязі солідарно з позичальником терміном на 10 років з дня укладення договору. Як вбачається з п.8.1 договору кредиту-поруки сторони домовилися про встановлення десятирічного строку позовної давності. Зазначила, що з 21.02.2009 року починається перебіг позовної давності. Представник позивача вважає, що відповідачі розуміли умови договору і підписали їх.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволені.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Вказала на те, що останній платіж здійснювала ОСОБА_3 22.05.2008 року. Надала пояснення аналогічні викладеним у запереченнях. В наступне судове засідання після оголошеної перерви відповідач не з`явилася, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена неодноразово у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800025295442, та з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за №8800026645447 про причини неявки суд не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву до суду не надходило.

Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач по справі відповідно до ст.3 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону. За правилами ст. 5 Закону "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших Законів та виданих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідно до п.1 ч.1ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", кредитні спілки належать до фінансових установ виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Як визначено в ч. 1 ст.1 Закону "Про кредитні спілки"кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною 5 ст.8 Закону "Про кредитні спілки" передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність щодо залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"та ч. 5 ст.8 Закону "Про кредитні спілки"діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов`язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст.34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до норм матеріального права, що діяло під час укладення вказаного договору кредиту, КС «Тур`я» повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених у ньому умовах.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 22.02.2007 року між Ужгородською філією № 1 Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», в особі виконавчого директора Снігур Г.І. і позичальником ОСОБА_3 , поручителем ОСОБА_1 , було укладено договір кредиту-поруки №59/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 5600,00 грн. (річний процент - 45 %, зі сплатою відсотків за користування ним), терміном на 24 місяці, з 22.02.2007 по 21.02.2009, на умовах строковості, звітності, зворотності, платності та забезпеченості.

Умовами договору кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 року передбачено, зокрема, що: за користування кредитом сплачуються відсотки, зазначені в розрахунку (п. 2.3 договору) із розрахунку 45 % річних, а також інші відсотки у випадках, передбачених договором або законом (п. 1.3); розрахунок зазначається у даному пункті або у додатку «А» до договору (п. 2.3); додаткові відсотки за користування кредитом нараховуються і сплачуються і після закінчення строків, визначених у п. 2.3 договору, у разі, якщо у позичальника існує прострочена заборгованість з відповідного платежу (п. 2.4); зобов`язання за даним договором припиняються після сплати в повному обсязі: додаткових відсотків (у разі настання випадків, визначених договором), відсотків за користування кредитом та повернення суми кредиту (п. 3.2); поручитель поручається перед спілкою за виконання позичальником обов`язків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов`язань у повному обсязі солідарно терміном на 10 років з дня укладення договору, але не раніше виконання всіх зобов`язань за ним (п. 5.1); поручитель зобов`язується здійснювати постійний та систематичний контроль за виконанням позичальником зобов`язань за договором (п. 5.2) і має право самостійно виконати зобов`язання позичальника з отриманням у цьому разі права зворотної вимоги до позичальника та звільненням від сплати штрафних санкцій, додаткових відсотків, упущеної вигоди, викликаних невиконанням позичальником своїх зобов`язань, які за цих умов покладаються на позичальника (п. 5.3); позовна давність за договором сторонами встановлена у 10 років (п. 8.1).

Згідно з видатковим касовим ордером від 22.02.2007 року №275 ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в сумі 5600,00 грн../а.с.7/

З карточки платежів згідно з договором кредиту-поруки вбачається, що позичальник порушила свої зобов`язання за договором і спричинила виникнення боргу, що його кредитор визначив станом на 12.01.2017 року заборгованість за договором становить 12467,65 грн., з яких 2510,66 грн. - по тілу кредиту та 9956,99 грн. - по відсотках за користування кредитом. Розрахунком боргу зафіксовано, що останній за часом платіж позичальник здійснила у сумі 400,00 грн. 22.05.2008 року, після цього платежі не фіксуються.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він, згідно ст. 1050 ЦК України, зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Договір був укладений кредитною спілкою, яка в разі його порушення позичальником має право на позов, якого не може бути позбавлена (ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 80, 91, 92, 95, 96, 321, Глава 29, ст. 1054 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, інші норми законодавства).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до картки платежів по гривневому кредиту згідно договору кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 р. ОСОБА_3 взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 12.01.2017 року заборгованість по договору кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 р. становить 12467,65 грн., з яких 2510,66 грн. - по тілу кредиту та 9956,99 грн. - по відсотках за користування кредитом.

Зі змісту договору кредиту-поруки, а саме п. 8.1 сторони домовилися про встановлення десятирічного стоку позовної давності.

Разом із тим, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. ст. 598, 599 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Договір кредиту поруки №59/1 від 22.02.2007 р., має ознаки змішаного договору (ст.ст. 6, 553, 626-628, 638, 1054 ЦК України), основні умови поруки в ньому зафіксовані, договір не оспорювався судовим порядком і, відповідно, підлягав виконанню та виконувався. Правових підстав стверджувати, що договір поруки не був укладений і зобов`язання щодо поруки з нього не виникли, наразі немає.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ч. 2 ЦК України). У спірних правовідносинах з урахуванням чинності договору слід виходити з того, що стосовно поручителя діють і застосовуються лише ті умови договору, що регулюють поруку, а умови, які регулюють власне кредитне зобов`язання, застосовуються до відносин із позичальником.

При дослідженні договору кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 року встановлено, що сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов`язань у повному обсязі солідарно із позичальником терміном на 10 років з дня укладення договору (п. 5.1), таким чином встановивши строк поруки.

Беручи до уваги, що строк дії поруки є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються (преклюзивний строк), зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі, застосування судових заходів захисту права, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.5.1. укладеного договору кредиту поруки: «Поручитель поручається перед Спілкою за виконання Позичальником обовязків за Договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення Позичальником зобовязань у повному обсязі (включаючи сплату всіх відсотків, неустойки, збитків у тому числі упущеної вигоди ) солідарно терміном на десять років з дня укладення Договору, але не раніше виконання всіх зобовязань за ним. Поручитель поручається також своїм вкладом (у разі наявності) у спілці у повному обсязі на надає Спілці право при тримання зазначеного вкладу».

Виходячи з формулювання, яке викладене в даному пункті договору, аналізу його змісту та буквального його тлумачення, випливає, що солідарна відповідальність поручителя ОСОБА_1 за даним договором передбачена сторонами договору не раніше виконання зобов`язань за договором позичальником, тобто лише після того, як буде виконано зобов`язання самим позичальником.

Відповідно до ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що сторони в договорі, а саме в п. 5.1 договору, передбачили умови солідарної відповідальності поручителя, а зобов`язання за договором позичальником не виконано, правових підстав для солідарної відповідальності за укладеним договором кредиту поруки поручителем ОСОБА_1 не має.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Апеляційного суду Закарпатської області від 18 червня 2018 року справа №308/12831/16-ц.

З врахуванням вищезазначеного суд вважає, що вимоги заявлені позивачем про стягнення заборгованості за вказаним договором кредиту-поруки з поручителя є необґрунтовані, підстави для відповідальності поручителя за зобов`язаннями позичальника відсутні, виходячи зі змісту п. 5.1 договору кредиту-поруки, а відтак, суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості слід відмовити.

Що стосується розміру нарахованих позивачем відсотків, за кредитним договором за період з 22.02.2009 року по 12.01.2017 року, суд враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки умовами кредитного договору визначено строк його дії по 21 лютого 2009 року, то після цієї дати право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припинилися.

Отже, включення позивачем до розрахунку процентів за користування кредитом періоду з 22.02.2009 року по 12.01.2017 року є безпідставним.

Згідно розрахунку заборгованості кредиту згідно договору кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 р. на планову дату закриття - 22.02.2009 р. заборгованість за договором становить: 3549,99 грн., яка складається : 2510,66 грн. – тіло кредиту, 1039,33 грн. - відсотки за користування кредитом ( за період з 22.02.2007 року по 22.02.2009 року).

Позивач не заявляв вимог на підставі ст.625 ЦК України.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_3 (позичальник), належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, що становить 3549,99 грн., з яких 2510,66 грн. - по тілу кредиту та 1039,33 грн. - по відсотках за користування кредитом, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3549,99 (три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень (дев`яносто дев`ять) копійок, з яких : 2510,66 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1039,33 грн. – сума заборгованості за відсотками станом на 22.02.2009 року, на користь позивача відповідно до положень договору та ст. 526 ЦК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2017 року звільнено позивача від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» є стягнення в солідарному порядку з відповідачів суми заборгованості за кредитом, яка у загальному розмірі складає 12467,65 грн.

Разом з тим, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 3549,99 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягає сума у розмірі 455,57 грн. (1600,00 грн. * 3549,99 / 12467,65).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача сума кредитної заборгованості в розмірі 3549,99 грн., а також судовий збір на користь держави, пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог у розмірі 455,57 грн.

Керуючись ст. ст. 509,526, 546, 549, 553, 554, 610-612,625, 629,1048-1050,1054 ЦК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, 62, код ЄДРПОУ 25438482) заборгованість за договором кредиту-поруки №59/1 від 22.02.2007 року в розмірі 3549,99 (три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень (дев`яносто дев`ять) копійок, з яких : 2510,66 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 1039,33 грн. – сума заборгованості за відсотками станом на 22.02.2009 року

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 455,57 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - Перечинська районна кредитна спілка «Тур`я» (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця, 62, код ЄДРПОУ 25438482)

Відповідач – ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Дата складання повного тексту судового рішення - 25.05.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца