Ухвала суду № 97162293, 12.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5838/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання Курбатова Д.Л., за участю прокурора Медуниця Д, слідчого Галаговець М.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Леміш О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12021071170000262 від 09 травня 2021 року - заступника начальника СВ відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Галаговець М.М., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Медуниця Д. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм на ТОВ «Глобалтранссервіс», одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Галаговець Микола Миколайович, за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури Медуниця Д., звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071170000262 від 09 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що 09 травня 2020 року близько 02 години 50 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись на проїжджій частині дороги, біля будинку № 78, що розташовується за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Тімірязєва, з корисливим мотивом, шляхом буксирування, заволоділи транспортним засобом марки «VW», моделі «Passat», синього кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на підставі доручення від 29.12.2016 належить потерпілому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим завдали останньому матеріальної шкоди на суму, яка встановлюється.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий в клопотанні зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у справі доказами.

10.05.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України.

Слідчий зазначає, що оголошена ОСОБА_1 підозра у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовується здобутими в ході досудового слідства доказами.

Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам : вчинення ним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, потерпілого та свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказані ризики доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті Кримінального кодексу, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Враховуючи наведені в клопотанні данні про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працює водієм , офіційно отримує дохід, не судимий, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваного, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке йому загрожує, та приймаючи до уваги,що жоден більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) днів.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Зокрема прокурор звернув увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а відтак більш мякий запобіжний захід, як тримання під вартою не може запобігти ризикам визначеним п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просив у задоволенні клопотання відмовити. Захисник підозрюваного у судовому засіданні вказав , що на його думку відсутня обгрунтована підозра та не вбачається навність ризиків передбачених ст.177 КПК України, у зв`язку із чим просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Ризики на які вказав прокурор є недоведеними, а підозрюваний не переховувався від органів досудового розслідування. Вважає, що прокурор не довів наявність ризиків , а відтак такі є припущеннями. Просив врахувати, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працює водієм , офіційно отримує дохід, не судимий, що підтверджує наявність міцних соціальних зв`язків.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні погодився з доводами захисника.

Заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника підозрюваного, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином..

Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що обов`язковою умовою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний ОСОБА_1 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання не доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважаючи наявними дані ризики, прокурор виходить виключно із тяжкості покарань, що загрожують ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

Разом з тим, одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК.

Окрім того, слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_1 : має місце проживання, офіційно працює водієм на ТОВ «Глобалтранссервіс», позитивно характеризується за місцем роботи, одружений, має на утриманні 2-ох малолітніх дітей, що свідчить про його тісні соціальні звязки, не судимий.

ОСОБА_1 має соціальні звязки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчим та прокурором не надано доказів, що підозрюваний переховувався від досудового слідства.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кринального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Прокурором та слідчим наведено обставини,які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_1 про підозру, копія якої йому вручена .

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України , що в поєднанні з наявними у суді даними про його особу, який одружений, офіційно працює водієм на ТОВ «Глобалтранссервіс», позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні 2-ох малолітніх дітей , не судимий, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

Додані до клопотання докази підтверджують існування ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, які ще не допитані в кримінальному провадженні.

Разом із тим, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність слідчим та прокурором ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/ або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки додані до клопотання матеріали не містять доказів, які б давали достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 має на меті переховуватися від органу досудового розслідування та/ або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до виснову про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде виправданим. Окрім того, слідчим та прокурором не наведено доводів про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж той, про який клопочуть слідчий та прокурор, для запобігання встановленому слідчим суддею ризику.

За таких обставин прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання .

Відповідно до положень ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Відповідно до ч.6 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше 2 місяців.

Враховуючи зазначене, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов`язків під час досудового слідства та в суді та у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього певні обов`язки.

Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 179, 186, 194, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12021071170000262 від 09 травня 2021 року - заступника начальника СВ відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Галаговець М.М., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Медуниця Д. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм на ТОВ «Глобалтранссервіс», без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_1 , 26 квітня 1986 року наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3 .

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею визначити два місяці з дня оголошення ухвали.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Вручити підозрюваному ОСОБА_1 під розпис копію даної ухвали.

Попередити підозрюваного ОСОБА_1 , що в разі невиконання ним покладених, згідно ухвали слідчого судді обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 14.05.2021 року о 17-00 год .

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца