Ухвала суду № 97161877, 24.05.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/9195/21

Провадження №2/523/3792/21

У Х В А Л А

24.05.2021 року м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Кремер І.О., розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича, державного підприємства «Сетам», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Жосан Тетяни Іванівни, ОСОБА_2 про визнання недійсною постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, акт і протокол електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Велькова Олега Віталійовича, державного підприємства «Сетам», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Жосан Т.І., ОСОБА_2 про визнання недійсною постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, акт і протокол електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивач ОСОБА_1 у поданій до суду позовній заяві заявила клопотання, в якому просить звільнити її від сплати судового збору з тих підстав, що у неї відсутні доходи для сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно приписів ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права..

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Також, слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.

Таким чином, суд може звільнити від сплати судового збору при наявності беззаперечних доказів, які підтверджували б матеріальний стан платника.

Позивачем ОСОБА_1 в підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору до позовної заяви додано Довідку Суворовського районного центру зайнятості від 13.01.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як безробітна у Суворовському РЦЗ та за період 09.10.2020 року по 30.11.2020 року її дохід становить 1741,93 грн.

Окрім того, позивачем було додано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків від 09.10.2020 року, з якої вбачається, що відносно ОСОБА_1 за 1 та 2 квартал відсутні відомості про доходи. В той же час, у вказаній довідці зазначено, що вказана інформація потребує уточнень у податкових агентів (джерел доходів).

Однак, вважаю за необхідним констатувати, що позивачем не зазначено про джерела доходів та їх розмір за 3 квартал та частину 4 кварталу 2020 року, оскільки відомостей про відсутність доходу за вказаний період додані позивачем докази не містять.

В матеріалах справи також відсутні відомості про доходи позивача за період 2021 року, що передував зверненню до суду з даним позовом.

Крім того, суддя вважає за необхідним констатувати, що нормами ЦПК України і Закону України «Про судовий збір» передбачено саме право суду, а не обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору позивачем.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на вищевикладене, приходжу до переконання, що в задоволенні поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити з підстав необгрунтованості поданого клопотання та відсутності доказів, в підтвердження незадовільного матеріального становища позивача.

Керуючись ст.ст. 136, 260, 353 – 354 ЦПК України, ст.8 ЗУ «Про судовий збір», суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер