Рішення № 97161053, 25.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

справа № 947/16290/20

провадження № 2-др/947/18/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

суддя Літвінова І.А. – головуючий

секретар суду - Молодов В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву від імені ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Мутафом В.А., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 947/16290/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Колейчик Володимира Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси звернувся представник позивача з заявою, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у цивільній справі

№ 947/16290/20 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Вказану заяву прийнято до розгляду ухвалою суду від 03.02.2021 року.

Розгляд заяви призначено провести складом суду в порядку письмового провадження без проведення судового засідання. Відповідачам у справі встановлено строк для надання своїх міркувань, аргументів та доказів з приводу заявлених представником позивача до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалу суду від 03.02.2021 відповідачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» отримано 15.02.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-код: 04053 4835486 8).

Станом на 19.04.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» будь-яких заяв та/або клопотань по суті справи чи з процесуальних питань до суду не надходило.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.

За правилами частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду заяви судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Приватного нотаріуса Колейчик Володимира Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просив також стягнути на свою користь судові витрати на правничу допомогу.

При розгляді цивільної справи № 947/16290/20 по суті питання про судові витрати судом не вирішувалось.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, доходить висновку, що подана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного нотаріуса Колейчик Володимира Вікторовича (адреса з позовної заяви: 07401, м. Бровари, вул. Грушевського, 15, оф. 6), Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«СІТІ ФІНАНС» (адреса з позовної заяви: 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 37-41; код ЄДРПОУ: 39508708), Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (код ЄДРПОУ: 35371010; адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задоволено. Рішення суду набрало законної сили 28.12.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були здійснені витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до наданих до матеріалів справи доказів, а саме: договору про надання правничої допомоги № 01/26/20-1 від 01.06.2020, додаткової угоди № 1 до зазначеного договору, акту приймання – передачі виконаних робіт від 16.11.2020 та дублікату квитанції Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» № 0.0.1918739933.1 від 24.11.2020, що свідчить про сплату витрат за надану правничу допомогу.

У Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі

№ 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як роз`яснено у п. 35 постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 № 10, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, судом встановлено, що в резолютивній частині рішення суду не вирішено питання про стягнення судових витрат, що є підставою для ухвалення додаткового рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 261, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мутафа В.А. про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 947/16290/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Колейчик Володимира Вікторовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 39508708) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, яким рішення не було вручено в день його складення можуть подати апеляційну скаргу в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Літвінова І. А.