Ухвала суду № 97154681, 24.05.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/1559/19

Провадження№ 1-кп/266/104/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Маріуполь

Колегія суддів Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Шишиліна О.Г.

суддів – Курбанової Н.М., Д`яченко Д.О.

з участю секретаря - Воропаєвої О.Є.

прокурора – Пірго Г.Н.

захисника – Комарова І.О., Басівського В.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі Донецької області кримінальне провадження № 42019050000000035 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИЛА

Захисник Комарова І.О. подав в інтересах обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання або домашній арешт, а також повернення заставодавцям сум застави. Свої клопотання аргументував тим, що слідчим суддею стосовно обвинувачених було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із альтернативою застави для ОСОБА_1 в сумі 533100 грн., ОСОБА_2 в сумі 552300 грн. За ОСОБА_1 заставу внесла ОСОБА_9 в сумі 533100 грн., за ОСОБА_2 заставу внесли ОСОБА_10 в сумі 120000 грн., ОСОБА_9 в сумі 290000 грн., ОСОБА_11 в сумі 142300 грн. На теперішній час, обов`язки визначені ст.194 КПК України припинилися, оскільки прокурор після закінчення 2 місячного строку про продовження їх не звертався із відповідним клопотанням. Ризики зазначені в ухвалах слідчого судді зменшилися, оскільки обвинувачені мають постійне місце проживання, сумлінно виконують обов`язки по явці в суд.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримали клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченим та повернення сум застави оскільки вважає, що саме застава є тим запобіжним заходом, який утримує належну процесуальну поведінку обвинувачених, ризики за яких було обрано запобіжний захід не зменшилися.

Від інших учасників заперечень та пояснень з цього приводу не надійшло.

Колегія суддів зазначає про таке.

Ухвалою слідчого судді від 14.08.2018р. та Ухвалою апеляційного суду Донецької області до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в сумі 533100 грн. Двома квитанціями від 20.08.2018р. на суму 243100 грн. та на суму 290000 заставу за обвинуваченого ОСОБА_1 внесла ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді від 03.08.2018р. та 07.08.2018р. до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в сумі 552300 грн. Заставу внесли: ОСОБА_10 в сумі 120000 грн.; ОСОБА_9 в сумі 290000 грн.; ОСОБА_11 в сумі 142300 грн.

Відповідно до абз. 3 ч.4 ст.202 КПК України та ч.6 ст.182 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. З моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Як зазначено в ч.3 ст.176 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна для обвинувачених запобіжного заходу на найбільш обтяжливий у виді домашнього арешту без відповідного обґрунтування може порушити законні права обвинувачених, тому таке клопотання захисника не підлягає задоволенню.

Що стосується зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Притому, обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу захисник вказує на те, що з моменту внесення застави обвинувачені не порушували своїх обов`язків, своєчасно з`являються у судові засідання, тому ризики значно зменшилися.

На думку колегії суддів, вказане твердження захисника є необґрунтованим, оскільки як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину покарання за яке передбачено до 12 років позбавлення волі. Вони хоча і мають місце проживання, але перебування їх на волі становить високий ризик їх переховування від суду. За таких умов відповідальність, що передбачена ч.2 ст.179 КПК України за порушення обов`язків особистого зобов`язання, навіть у максимальному розмірі, який становить до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не зможе забезпечити ризику їх переховування від суду з метою уникнення можливого покарання.

Таким чином, ризики встановлені ухвалами слідчого судді не зменшилися, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді застави для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на особисте зобов`язання не підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в ч.7 ст.194 КПК України зазначено, що після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені обов`язки передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію тільки в цій частині. Норми КПК не встановлюють граничних строків до визначеного запобіжного заходу у виді застави або його автоматичного припинення. Таким чином, доводи захисника, що із припиненням обов`язків передбачених ч.5, ч.6 ст. 194 КПК України, припинився і запобіжний захід у виді застави є необґрунтованим.

Оскільки запобіжний захід у виді застави не припинений, підстави для повернення застави передбачені ч.11 ст.182 КПК України відсутні.

Керуючись ст.350 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання захисника Комарова І.О. поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання або домашній арешт, а також у поверненні заставодавцю сум застави – відмовити повністю.

В задоволенні клопотання захисника Комарова І.О. поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання або домашній арешт, а також у поверненні заставодавцям сум застави – відмовити повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Шишилін О. Г.

Судді: Курбанова Н.М.

Д`яченко Д.О.