Ухвала суду № 97154273, 19.05.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5995/21

Провадження № 1-кс/234/3573/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Данелюк О.М., за участі секретаря судового засідання Антоненко О.В., прокурора Зубко А.О., захисника Мосенцевої О.О., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянув клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Симонян Р.С., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Зубко О.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нове Зміївського району Харківської області, громадянина України, військового комісара Індустріального центру комплектування та соціальної підтримки, який має на утриманні неповнолітню дитину, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021051110000007 від 10.03.2021 року -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду надійшло клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Симонян Р.С., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Зубко О.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання та додані до нього матеріали підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Мосенцева О.О. отримали 19.05.2021 р. о 10:55 год.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Краматорську проводиться досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021051110000007 від 10.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді військового комісара Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у військовому званні «полковник».

Відповідно до вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам Збройних Сил України, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Статтями 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до вимог статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, полковник ОСОБА_1 , у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами України, несе повну та одноособову відповідальність за роботу з особовим складом, дотримання підпорядкованим особовим складом законності, правопорядку та дисципліни, запобігання правопорушенням та корупційним проявам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, здійснювати управління військкоматом.

Пунктами 1, 3, 8, 9, 11, 15 «Положення про військові комісаріати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389, визначено, що ОСОБА_1 , як військовий комісар Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідає за оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період, ведення їх спеціального обліку, організацію контролю за ходом оповіщення на території відповідальності та вручення військовозобов`язаним персональних повісток, ведення військового обліку військовозобов`язаних, у тому числі резервістів, проведення з визначеною періодичністю медичних оглядів військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів, управління проведенням мобілізації людських і транспортних ресурсів, здійснює контроль за веденням військового обліку військовозобов`язаних та правомірністю видачі громадянам документів військового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військові комісаріати є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, а відтак військовий комісар Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, ст. 25 Закону України «Про державну службу», постанови Кабінету міністрів України від 14 серпня 2013 року № 703 « Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» являється службовою особою, яка займає відповідальне становище.

У зв`язку із викладеним, полковник ОСОБА_1 , являється військовою службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави та постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Крім того, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого відповідно до підпункту «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія вказаного Закону.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Нормами ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Положеннями ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимоги для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також нівелюючи основні засади державної служби в Україні, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави та постійно виконуючі організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, за пособництва ОСОБА_2 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, на початку березня 2021 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, громадянину ОСОБА_3 , з відома ОСОБА_1 подзвонив ОСОБА_2 , та повідомив про те, що по закінченню навчання його призвуть до лав Збройний сил України, оскільки він бачив його в списках осіб, що підлягають призову на військову службу, та повідомив, про можливість уникнення вказаного призову за грошову винагороду у сумі 1100 доларів США.

З метою реалізації вказаного злочинного умислу, ОСОБА_1 того ж дня, у невстановлений досудовим слідством спосіб, вирішив залучити до вимагання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди свого знайомого – ОСОБА_2 , відвівши йому роль пособника.

10 березня 2021 року ОСОБА_3 , розуміючи, що вимоги ОСОБА_2 та військового комісара є протиправними та незаконними, звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та з цього часу діяв під їх контролем.

ОСОБА_2 , отримавши пропозицію ОСОБА_1 щодо пособництва у вимаганні неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , того ж дня погодився на неї.

Так, 13 травня 2021 року з метою уточнення обставин щодо звільнення від призову на військову службу та отримання військового квитку, та перевірки злочинних намірів ОСОБА_3 , зустрівся біля станція метро Академіка Барабашова, у м. Харкові з ОСОБА_2 , який наказав передати йому грошові кошти в сумі 1100 доларів США, з метою передачі частини грошових коштів військовому комісару для отримання його особової справи призовника та позитивного вирішення питання з підстав звільнення від призову на військову службу.

ОСОБА_3 , діючи під контролем правоохоронних органів, не маючи іншого вибору, будучи поставленим у безвихідь, вимушений був погодитись на незаконні вимоги ОСОБА_2 , який діяв за попередньою змовою із військовим комісаром Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , перебуваючи біля автомобільного ринку, який розташований біля станції метро Академіка Барабашово, у м. Харкові, передав йому частину грошових коштів в сумі 500 доларів США. Після цього, ОСОБА_2 домовився про зустріч того ж дня об 14.00 годин біля адміністративної будівлі Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Того ж дня, близько 14.30 годин, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 надійшов дзвінок від ОСОБА_2 , який повідомив, що у зв`язку із зайнятістю військового комісару Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 зустріч переноситься на 17.05.2021.

У подальшому, 17.05.2021 близько об 09.00 годин ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_2 , біля станції метро ХТЗ, у м. Харкові, та вони у двох поїхали до адміністративної будівлі Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Косарєва, буд. 7.

Далі ОСОБА_2 , увійшов до приміщення військкомату та через нетривалий проміжок часу повернувся та запросив ОСОБА_3 , до службового кабінету № 20, адміністративної будівлі Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Косарєва, буд. 7, в якому знаходився військовий комісар ОСОБА_1 .

У службовому кабінету № 20 військовий комісар Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , з метою одержання неправомірної вигоди, почав розпитувати ОСОБА_3 щодо його місця реєстрації, та став розповідати можливі обставини вирішення його питання не проходження військової служби.

Далі, знаходячись у дворі адміністративної будівлі Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Косарєва, буд. 7, ОСОБА_3 , на протиправну вимогу ОСОБА_2 , який діяв за попередньою змовою із військовим комісаром Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , вимушено погодився та передав йому іншу обумовлену частину грошових коштів в сумі 600 доларів США та вони у двох знову піднялися на другий поверх, де ОСОБА_2 , сказав очікувати біля входу до службового кабінету ОСОБА_1 .

Через нетривалий проміжок часу із кабінету вийшов ОСОБА_2 та повідомив, щоб він заходив до них. Так, ОСОБА_3 увійшов до кабінету, в якому військовий комісар Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, знову став розповідати ОСОБА_3 , про можливі обставини вирішення його питання не проходження військової служби. Отримавши запевнення від військового комісара Індустріального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 про позитивне вирішення питання не проходження військової служби ОСОБА_3 вийшов з кабінету, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , об 09 год. 38 хв. 17 травня 2021 року, було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

18.05.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними зібраними доказами, а саме: заявою ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту в якості свідків ОСОБА_3 , протоколами допиту понятих, які брали участь у проведенні слідчих дій, протоколами огляду та вручення грошових коштів, протоколами обшуків.

Окрім того, причетність ОСОБА_1 , до інкримінованого йому злочину підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, та іншими доказами в їх сукупності.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 , незаконно впливати на свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто так і через своїх знайомих з числа працівників правоохоронних органів, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначена необхідність та неможливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , іншого менш суворого запобіжного заходу обґрунтовується тим, що він, перебуваючи на волі, використовуючи своє коло знайомих в системі правоохоронних органів та особисто, може чинити тиск на свідків з метою змусити їх надати неправдиві свідчення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню з метою уникнення покарання за скоєння ним кримінального правопорушення, а також його можливістю переховуватися від правоохоронних органів, побоюючись відповідальності за вчинений злочин.

Окрім того, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Зокрема санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що в сукупності з іншими ризиками, дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує за його протиправні діяння, будучи звільненим з-під варти, з метою уникнення покарання, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 , незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, я якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінальних правопорушень та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів протиправної діяльності ОСОБА_1 . У разі перебування ОСОБА_1 , на волі виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , вчинив тяжкий злочин, являється військовослужбовцем, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, та безкарності у Збройних силах України, що є виключним випадком, зважаючи на суспільну ситуацію у державі слід ОСОБА_1 , слідчий просить визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Харків без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами, з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон у разі наявності.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив суд обрати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні захисник Мосенцева О.О. просила застосувати до свого підзахисного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд заслухав учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання, дійшов висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.

В провадженні першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021051110000007 від 10.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

18.05.2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі – Браво проти Італії», затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

За своїм етимологічним змістом, ризик – це поєднання ймовірності та наслідків несприятливих подій, кількісна оцінка небезпек, що визначається як частота однієї події при настанні іншої.

Суд вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на достовірність показань свідків у кримінальному провадженні, приховувати докази та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При застосуванні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Тому з урахуванням обставин справи, недостатнє застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, домашнього арешту, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід – тримання під вартою.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених ч. 4 цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи, обставин кримінального правопорушення, скоєння злочину військовослужбовцем, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вбачає за можливим вийти за межі розміру застави, передбаченого п. 2 ч. 5 ст 182 КПК України, та визначити йому заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Менший розмір застави для ОСОБА_1 буде неефективним та не зможе забезпечити виконання, передбачених КПК України обов`язків, з огляду на викладені вище обставини та наявність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021051110000007; повідомляти слідчого, прокурора який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021051110000007 чи суд, про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42021051110000007; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 196, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, Симонян Р.С., погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Зубко О.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , – задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 17 травня 2021 до 15 липня 2021 року включно.

Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з 17 травня 2021 року.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 250 (двохсот п`ятидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 567 500 (п`ятсот шістдесят сім тисяч п`ятсот грн.), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: отримувач коштів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_1 або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021051110000007;

3) повідомляти слідчого, прокурора який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021051110000007 чи суд, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42021051110000007;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_1 , він вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Вручити копію цієї ухвали прокурору, слідчому, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Державну установу «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя: О.М. Данелюк