Рішення № 97154088, 20.05.2021, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/1471/20

Номер провадження 2/292/25/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року смт.Пулини

Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Лотуги В.Ф. секретаря судового засідання Саламатової О.М.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт.Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (смт.Черняхів) Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Богатирчук Микола Володимирович та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (смт.Черняхів) Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Артемчук Олександр Володимирович про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому зазначив, що 21.03.2020 помічником чергового СППП № 4 Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області Богатирчуком М.В. винесено постанову, якою притягнено його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн.

Зазначену постанову оскаржив до Червоноармійського районного суду Житомирської області, який 04.06.2020 ухвалив рішення про часткове задоволення позову і скасував постанову про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення направив на новий розгляд до Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області.

Не погоджуючись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої 13.08.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою рішення районного суду від 04.06.2020 скасував та ухвалив нове рішення, яким постанову про притягнення до адміністративної відповідальності скасував, а справу про адміністративне правопорушення закрив.

Також, 21.03.2020 начальник СРПП № 1 Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області Артемчук О.В. склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого він 21.03.2020 о 20 год. по вул. Шевченка в смт. Пулини Житомирської області, керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

За результатами розгляду протоколу, Червоноармійським районним судом Житомирської області 07.07.2020 винесено постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Працівники Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області своїми діями грубо порушили порядок встановлення факту адміністративного правопорушення, його фіксування та оформлення, що спричинило незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, яке є порушенням прав та законних інтересів, як громадянина України.

Через зазначені дії працівників поліції він змушений був витрачати час, зусилля та кошти з метою відновлення порушених прав та законних інтересів. До моменту винесення остаточних рішень по вказаним вище справам він перебував у постійному стресі, був та залишається обуреним через таке зухвале та ганебне порушення законодавства України і його прав працівниками правоохоронного органу.

Він не вчиняв протиправних дій, а рішення та дії поліцейських образили та поставили під сумнів його порядність та добре ім`я, тому вимушений був доводити суспільству свою чесність і порядність в судовому порядку.

Враховуючи характер, обсяг та глибину моральних страждань, їх тривалість, час та зусилля для відновлення попереднього стану, завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 30000 грн., а також поніс витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи на 10 годину 00 хвилин 14 січня 2021 року, яке було неодноразово відкладено.

09.12.2020 відповідачі Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області надали суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдало, тому не може нести відповідальність за дії або бездіяльність інших суб"єктів.

15.12.2020 відповідач ГУНП в Житомирській області надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не встановлено неправомірності дій поліцейських Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення визначених в орієнтовному переліку витрат, а розмір таких витрат є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору. Враховуючи, що позивач не довів те, що діями відповідача йому завдана моральна та матеріальна шкода, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди, не зазначив якими доказами вона підтверджується, а тому вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

20.04.2021 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява в новій редакції до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (смт.Черняхів) Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Богатирчук Микола Володимирович та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (смт.Черняхів) Житомирського районного управління поліції

ГУНП в Житомирській області Артемчук Олександр Володимирович про стягнення моральної та матеріальної шкоди, в якій просить стягнути з держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області за рахунок коштів Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20100 грн. та судові витрати у розмірі 1698,42 грн., з яких 1681,60 грн. - судовий збір, 16,82 грн. - комісія.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а у судове засідання призначене на 14 год. 20.05.2021 не з"явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів Головного управління Національної поліції в Житомирській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не з"явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (смт.Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Богатирчук М.В. та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (смт.Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Артемчук О.В. у судове засідання не з"явилися, про місце, дату та час його проведення повідомлені належним чином.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення позивача, його представника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 21.03.2020 помічником чергового СППП № 4 Пулинського відділення поліції Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області Богатирчуком М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 523107, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн.

Крім цього, 21.03.2020 начальником СРПП № 1 Пулинського відділення поліції Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області Артемчуком О.В. складено щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого позивач 21.03.2020 о 20 год. по вул. Шевченка в смт. Пулини Житомирської області, керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04.06.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до помічника чергового СППП №4 Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області Богатирчука М.В. про визнання

протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №523107 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Пулинського ВП Новоград-Волинського ВП ГУ НП в Житомирській області.

За апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Сьомим апеляційним адміністративним судом 13.08.2020 рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04.06.2020 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 523107 від 21.03.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., скасовано. Справу про адміністративне правопорушення закрито.

За результатами розгляду протоколу ОБ № 040146 від 21.03.2020, складеного щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, Червоноармійським районним судом Житомирської області 07.07.2020 винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв"язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З договору № 22 від 01.03.2020 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Грабовським Д.О. та ОСОБА_1 вбачається, що адвокат зобов"язується надавати правничу допомогу клієнту за його окремими дорученнями. Правнича допомога полягає у представництві та захисті прав та інтересів клієнта в органах досудового розслідування, судових органах всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом трьох років до 01.03.2023 включно.

Відповідно до рахунків фактур № 2503 від 25.03.2020, № 2004 від 20.04.2020, № 0307 від 03.07.2020 виписаних адвокатом Грабовським Д.О., акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 41 від 03.07.2020 між ОСОБА_1 та Грабовським Д.О. , та квитанцій від 06.07.2020, ОСОБА_1 сплатив на рахунок Грабовського Д.О. 3650,00 грн., 4900,00 грн. та 11450,00 грн., а всього сплачено 20000 грн.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають

встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зазначене, факт незаконності рішення працівників поліції при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та незаконності дій при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП раніше встановлені судами та підтверджується постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020, постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 02.07.2020, які набрали законної сили, а тому доказуванню не підлягають і є обов`язковими для суду при розгляді даної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

У даних правовідносинах підлягає застосування ст. 1174 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, зокрема, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266/94-ВР від 01.12.1994 (надалі Закон № 266/94-ВР) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, ст.3 Закону № 266/94-ВР визначено, що громадянину відшкодовуються поряд з іншими, також суми сплачені у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги і моральна шкода.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц.

У даних постановах, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Вирішуючи питання про задоволення позову в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд оцінює характер протиправних дій, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), глибину фізичних і моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 .

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яку в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, свідчить про незаконні рішення та дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, винесення постанови про накладення адміністративного стягнення). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення накладеного штрафу.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом ("STANKOV v. BULGARIA", № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

ЄСПЛ у справі "THOMAv. LUXEMBOURG", № 38432/97 від 29 березня 2001 року, використав принцип за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях "THOMAv. LUXEMBOURG", "CALOC v. FRANCE" та "NIEDBALA v. POLAND" ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Так, позивачу у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності спричинені моральні страждання, які супроводжувались негативними почуттями через безпідставність звинувачень, у зв`зку із чим перебував під судом, а також вимушений був звертатися до суду, щоб довести неправомірність притягнення до адміністративної відповідальності, доводити суспільству свою чесність і порядність, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, що підтверджується рішеннями судів, проте, інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано.

У той же час, згідно ч.2, 3 ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.09.20218 у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19.

Після складання 21.03.2020 працівником поліції протоколу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП і до закриття щодо останнього Червоноармійським районним судом Житомирської області 07.07.2020 справи про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 перебував під судом 3 місяці 18 днів.

На час розгляду справи у суді, Законом України "Про державний бюджет на 2021 рік" з 01.01.2021 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6000 грн., а тому ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню не менше, як встановлений гарантований законом мінімум за час перебування під судом, який дорівнює 21483,87 грн., та розраховується 6000 грн.х3 місяці +(6000/31х18).

Керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 30000 грн. є завищеним, а тому для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 є достатньою сума 22000 грн., у зв`язку із чим позов щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 по справі №1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Зазначені правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України у справі № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року, Великої Палати Верховного суду у справі №910/23967/16 від 19 червня 2018 року.

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 36, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету стягувачі подають документи визначені Порядком, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством зарахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті зазначену мету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Такими органами у даній справі є Головне Управління Національної поліції в Житомирській області (неправомірні рішення та дії працівників якого призвели до необхідності стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду у справі №910/23967/16 від 19 червня 2018 року.

Покладаючи відшкодування завданої позивачу моральної шкоди на державу, зобов`язує Казначейську службу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

Суд відхиляє доводи представника Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про те, що служба не порушувала прав та обов`язків позивача, не вступала із ним у будь-які правовідносини та не завдала йому жодної шкоди, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншими суб`єктами, з огляду на те, що виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється Казначейською службою не з власного рахунку, а з Державного бюджету України у межах відповідних призначень.

Отже, вказаний розмір моральної шкоди підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача через органи Казначейства.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу.

Як зазначено в ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.

Рішенням Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення, тощо. Вибір форми та суб`єктів надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Статтею 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що громадянину відшкодовуються суми, сплачені у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.03.2020, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунки фактури № 2503 від 25.03.2020, № 2004 від 20.04.2020, №0307 від 03.07.2020, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 41 від 03.07.2020 та квитанції від 06.07.2020 про оплату послуг на суму 20000 грн.

Крім того, із досліджених рішення і постанови Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04.06.2020 та 07.07.2020, вбачається, що у розгляді справ брав участь адвокат Грабовський Д.О., як представник та захисник позивача відповідно.

Враховуючи, що позивачем надано суду розрахунок витрат із зазначенням конкретних видів та вартості правничої допомоги, а відповідачами неспівмірності витрат не доведено, суд вважає, що ОСОБА_1 надані належні докази на їх підтвердження, а тому вимоги про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 20000 грн. підлягають задоволенню.

У той же час, у задоволенні позову в частині стягнення 100 грн. комісії при оплаті послуг за надання правової допомоги та 16,82 грн. комісії при сплаті судового збору необхідно відмовити, оскільки зазначені витрати не відносяться до оплати за надання правової допомоги та судового збору і не відносяться до інших судових витрат, оскільки не пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Беручи до уваги те, що позивачем сплачено судовий збір, а тому у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у сумі 1681,60 грн.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 (смт.Черняхів) Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Богатирчук Микола Володимирович та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності №1 (смт.Черняхів) Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Артемчук Олександр Володимирович про стягнення моральної та матеріальної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, знаходиться за адресою: 10008, вул. Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир, код ЄДРПОУ 40108625.

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, знаходиться за адресою: 10008, вул. Святослава Ріхтера, 24, м.Житомир, код ЄДРПОУ 37976485.

Треті особи: Богатирчук Микола Володимирович , Артемчук Олександр Володимирович , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року.

Суддя В. Ф. Лотуга