Ухвала суду № 97152475, 25.05.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/1659/21

(провадження № 2/658/910/21)

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

25 травня 2021 р. Суддя Каховського міськрайонного суду Херсонської області Лященко В.В., розглянувши матеріали цивільної справи №658/1659/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області про виплату заробітної плати у вигляді премії, компенсації втрати частини у зв`язку з порушенням термінів виплати та середнього заробітку,

встановив:

У травні 2021 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом про виплату заробітної плати у вигляді премії, компенсації втрати частини у зв`язку з порушенням термінів виплати та середнього заробітку.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, судом було встановлено наступне.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Каховську міську раду виплатити йому після скасованої догани неотриману заробітну плату у вигляді премії за термін з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно, виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за термін з листопада 2016 року до факту отримання позивачем, виплатити середню заробітну плату за термін з 2016 року по факту отримання позивачем, стягнути з відповідача судові витрати.

Так, статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно вимог ч.1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових правовідносин.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, для визначення юрисдикційної належності спору у справі, необхідно з`ясувати, чи пов`язаний спір з прийняттям, проходженням чи звільненням особи з публічної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця регулюються Законом України «Про державну службу». Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначається Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493).

Відповідно до статті 1 Закону № 2493 служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-ІІІ).

Як встановлено з матеріалів позовної заяви позивач займав посаду головного спеціаліста відділу економіки, комунального майна та землі Каховської міської ради.

Таким чином, з огляду на предмет позову та характер спірних правовідносин вважаю, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 14-652цс19 підсумовано, що правова позиція щодо юрисдикції спорів, які виникають за позовом працівників (військовослужбовців) з питань, пов`язаних із проходженням військової (публічної) служби, неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 14-98цс18, від 22 серпня 2018 року у справах № 14-278цс18 і № 14-294цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-21цс19 та від 24 жовтня 2019 року у справі № 14-652цс19, відповідно до яких спори, пов`язані з проходженням публічної служби, у тому числі про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розгляд справи судом, який має юрисдикції для розгляду позовних вимог є гарантією того, що рішення у відповідній справі за цими вимогами ухвалить належний суд. Отже, не є порушенням права позивача на справедливий суд відмова у відкритті провадження у справі №658/1659/21 з метою розгляду спору судом належної юрисдикції, оскільки вимоги позивача має розглянути той суд, який встановлений для цього законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.186 ЦПК України, суддя

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області про виплату заробітної плати у вигляді премії, компенсації втрати частини у зв`язку з порушенням термінів виплати та середнього заробітку.

Роз`яснити позивачу право звернення з зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

СуддяЛященко В. В.