Рішення № 97151131, 29.04.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1306/20

Провадження № 2/324/144/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - Банк; АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 26 березня 2010 року уклали кредитний договір без номеру, остання також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9500,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.

Позивач зазначив у позові, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але у процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 07 вересня 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 12462,18 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 7249,47 грн., в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 0,00 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7249,47 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 у сумі 2338,89 грн.; нарахованої пені у сумі 2873,82 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь банку, а також просить стягнути 2102,00 грн. судового збору.

Представник позивача Дашко В.М., який діє на підставі довіреності, разом з позовною заявою надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги банку підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник позивача Гей О.Д., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву, в якій на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, просить ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів і справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явилася, за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та підтвердженою копією паспорта відповідача і відповіддю органу місцевого самоврядування на запит суду, неодноразово викликалася в судові засідання судовими повістками, які повернулись на адресу суду без вручення адресату з позначкою листоноші «Адресат відсутній за вказаною адресою». У зв`язку із зазначеним суд відповідно до вимог частини 11 статті 128 ЦПК України здійснював виклики відповідача у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті суду. Відповідач ОСОБА_1 після оприлюднення оголошень про її виклики у судові засідання до суду жодного разу не з`явилась, про причину неявки суд не повідомила, із заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталась, відзив на позов не подала.

Тому суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами з постановленням заочного рішення відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, відсутність заперечень проти задоволення позову з боку відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 року №519 (рішенням єдиного акціонера банку) було змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією Статуту акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Судом встановлено, що 26 березня 2010 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача АТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчила підписом свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана 26 березня 2010 року ОСОБА_1 .

Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача ОСОБА_1 станом на 07 вересня 2020 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 12462,18 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7249,47 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 у сумі 2338,89 грн.; нарахованої пені у сумі 2873,82 грн.

Як встановлено із довідки, наданої позивачем, за кредитним договором б\н від 26 березня 2010 року ОСОБА_1 отримала п`ять кредитних карток, останню з яких за № НОМЕР_1 від 07 серпня 2020 року строком дії до 05/24.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір від 26 березня 2010 року є договором приєднання і складається не лише із анкети-заяви ОСОБА_1 від 26 березня 2010 року, а також із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, за 55 днів пільгового періоду» за підписом ОСОБА_1 про ознайомлення зі всіма Умовами кредитування, зокрема: типом картки, пільговим періодом, валютою, ставками процентів, пені, комісії, штрафів тощо, з якими відповідач ОСОБА_1 погодилась у повному обсязі та які, у тому числі, містять умови, ставки, порядок нарахування банком позичальнику процентів, пені, комісії та штрафів тощо.

Суд у цій справі виходить з презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору (ст.204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України).

Оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу умов вищезазначеного кредитного договору банк мав право змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт за рішенням банку, на що відповідач дала згоду, підписавши вищезазначену заяву та довідку про умови кредитування від 26 березня 2010 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувалася вищезазначеним кредитом, наданим банком, але належним чином не виконувала своїх зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувала нараховані їй банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед банком та випискою по рахунку відповідача, що долучені банком до позовної заяви.

Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі, а із розрахунку заборгованості встановлено, що позичальник частково сплачував заборгованість.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7249,47 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем в якості доказу надано паспорт споживчого кредиту, який містить зразок підпису відповідача. Оцінюючи його, суд виходить із наступного.

Як вбачається із вказаного паспорта, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Таким чином, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Такі висновки суду підтверджуються й тим, що у паспорті споживчого кредиту міститься припис про те, що інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 22 серпня 2020 року, датою надання інформації зазначено 07 серпня 2020 року, а отже даний паспорт кредиту не може слугувати доказом погодження між сторонами умов надання кредиту від 26 березня 2010 року.

У той же час, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору, сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом згідно довідки про умови кредитування у розмірі 2,5% (30% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк дії кредитної картки.

Проте, вимог про стягнення відсотків у розмірі 30% на рік, що є платою за користування кредитом, позивач не заявив.

Позивач пред`явив до відповідача вимогу про стягнення пені, яку передбачено довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», а саме, сплата пені за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня (1) нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) нараховується 1 раз на місяць за наявності прострочення по кредиту чи процентам 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, аналізуючи положення ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що сплата вказаних у даній статті процентів є особливим різновидом санкцій саме за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи правомірність нарахування відсотків на прострочений кредит згідно ст.625, посилався на те, що з 01 березня 2019 року впроваджені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме: відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі, зокрема, 86,4% для картки «Універсальна».

Проте, позивачем не надано доказів того, що відповідачу взагалі було відомо про вказані зміни до Умов та правил надання банківських послуг і вона погодилася на ці змінені умови договору. Окрім того, Умови та правила в редакції, що почала діяти з 01 березня 2019 року, відповідно до яких здійснено розрахунок заборгованості за відсотками на прострочений кредит, згідно ст.625, не можна брати до уваги, оскільки ці умови не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».

При цьому, ні заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ні довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, умов про сплату відсотків саме як санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розумінні ст.625 ЦК України у такому підвищеному розмірі не містять.

За таких обставин, позовні вимоги банку слід задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 26 березня 2010 року станом на 07 вересня 2020 року в розмірі 10123,29 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7249,47 грн. та нарахованої пені у сумі 2873,82 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідач про застосування строку позовної давності не заявляла, тому питання про його застосування у цій справі судом до будь-якої заборгованості відповідача за договором не вирішується.

Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1707,50 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений банком за подачу позову до суду 2102,00 грн. х суму задоволених позовних вимог банку 10123,29 грн. / суму заявлених позовних вимог банком 12462,18 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації якої: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_3 заборгованість за кредитним договором без номеру від 26 березня 2010 року, яка утворилася станом на 07 вересня 2020 року, в загальній сумі 10123 (десять тисяч сто двадцять три) гривні 29 копійок та 1707 (одну тисячу сімсот сім) гривень 50 копійок судового збору, а всього стягнути 11830 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 79 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Каретник Ю. М.