Ухвала суду № 97150643, 24.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25104/20

Провадження № 2/127/4256/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі органу опіки та піклування Вінницької міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

21.05.2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала заяву про забезпечення позову у вище зазначеній цивільній справі шляхом зупинення стягнення на підставі судового наказу №127/19033/20, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 15.10.2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,виконавче провадження № 63315009.

Заява мотивована тим, що 16.10.2020 року Замостянським відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження при примусовому виконанні Судового наказу № 127/19033/20 від 15.10.2020 року, що видав Вінницький міський суд Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 02.09.2020 року.

На виконання вищевказаного судового наказу за розпорядженнями від 04.03.2021 року, від 19.03.2021 року, від 19.04. 2021 року з рахунку ОСОБА_2 вже стягнуто 1 050,00 грн., 1 100,00 грн., 1 100,00 грн. відповідно.

При цьому, неповнолітній син ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав і на даний час проживає разом з батьком ОСОБА_2 .

Оскільки, ОСОБА_2 оскаржує факт стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини шляхом подання позову до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, є усі обґрунтовані підстави для зупинення виконавчого провадження № 63315009 тому, що не забезпечення даного позову шляхом зупинення виконавчого провадження може призвести до порушення прав позивача, істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом.

Дослідивши вказану заяву, оцінивши докази у їх сукупності, вважаю, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Поряд з цим, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Так, відповідно до приписів ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час розгляду цивільної справи № 6-605цс16 Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою роз`яснив, що забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суд звертає увагу заявника, що вжиття заходів забезпечення позову, у запропонований представником позивача спосіб, є тотожним позовним вимогам про звільнення від сплати аліментів на підставі судового наказу № 127/19033/20 від 15.10.2020 року, що видав Вінницький міський суд Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В роз`ясненнях, викладених в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Таким чином, з аналізу вищезазначеної норми вбачається, що спосіб забезпечення позову про який просить позивач, може бути застосований тільки для забезпечення позову про визнання недійсним виконавчого документа.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не оскаржує судовий наказ №127/19033/20, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 15.10.2020 року, на підставі якого здійснюється примусове стягнення аліментів.

Відтак, вимоги заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі судового наказу №127/19033/20, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 15.10.2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 а,виконавче провадження № 63315009, не можуть бути задоволені, оскільки обраний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону.

Враховуючи вище викладене, заява представника позивача про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Жмудь