Рішення № 97145951, 25.05.2021, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/367/21

Номер провадження2/701/212/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Буцької селищної ради Маньківського району, Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідача про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

На підставу своїх вимог спираються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня баба - ОСОБА_3 , якою, за життя, було складено заповіт, яким вона Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071103. загальною площею 6,43 га., виданий 26.02.2004 року Буцькою селищною радою заповіла в рівних частках по 3,215 га своїм онукам - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачем подано заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Маньківського районного нотаріального округу Завірюха О.В., і на її підставі відкрито спадкову справу № 12/2017. Постановою нотаріуса Маньківського нотаріального округу від 10.07.2019 року Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що заповіт посвідчено не на земельну ділянку, а на документ - державний акт на право власності на земельну ділянку, що і змусило позивачів звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача та позивачі до суду не з`явились, але в своїй позовній заяві просили справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, але згідно письмової заяв позовні вимоги позивача визнає та просять справу слухати у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня баба - ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, посвідчений Буцькою селищною радою Маньківського району Черкаської області 26 листопада 2009 року. Відповідно до вказаного заповіту баба на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071103. загальною площею 6,43 га., виданий 26.02.2004 року Буцькою селищною радою заповідаю в рівних частках по 3,215 га моїм онукам - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .».

До складу спадщини внаслідок смерті баби увійшла ділянка площею 6,43 га., розташована в межах Буцької сільської ради Маньківського району Черкаської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельку ділянку серії ЧР №071103, виданого 26.02.2004 року Буцькою селищною радою.

Позивачем подано заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Маньківського районного нотаріального округу Завірюха О.В., і на її підставі відкрито спадкову справу № 12/2017. Постановою нотаріуса Маньківського нотаріального округу від 10.07.2019 року Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що заповіт посвідчено не на земельну ділянку, а на документ - державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071103, виданого 26.02.2004 року Буцькою селищною радою, спадкодавець, за життя була власником земельної ділянки площею 6,4334 га., розташованої в межах Буцької сільської ради Маньківського району Черкаської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач вважає, що його баба ОСОБА_3 , заповідаючи належне їй право на Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №071103, виданого 26.02.2004 року Буцькою селищною радою, відповідно до якого вона була власником земельної ділянки площею 6,43 га., фактично реалізувала свою волю на передачу у спадок йому, як спадкоємцю за заповітом, земельної ділянки, розташованої в межах Буцької сільської ради Маньківського району Черкаської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на підставі вище вказаного Державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки вказаний державний акт є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 , на цю земельну ділянку, і до дня смерті вказаний заповіт спадкодавець не змінила і не скасувала.

Земельна ділянка належить заповідачу на підставі державного акта серії ЧР №071103, виданого 26.02.2004 року Буцькою селищною радою, вчинення заповіту заповідачем на користь позивача підтверджує її волю щодо спадкування саме цього майна позивачем, оскільки внаслідок застосування механізму тлумачення заповіту з`ясовано дійсну волю заповідача, відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту.

Безпосередньо бланк державного акту на земельну ділянку не є предметом спадкової маси і що даний документ носить виключно особистіші ознаки.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Тлумачення заповіту з`ясування змісту заповіту як дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 1256 ЦК суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких правових умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Враховуючи, що підставою судового тлумачення заповіту є спір між спадкоємцями, така справа має розглядатися виключно в порядку позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Відповідно до ст.ст. 1216-1219 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Згідно ст.ст. 1233-1236 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Ст. 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Статтею 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів ке дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень норм ст.ст. 213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також те, що заповіт це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Судом ураховується, що за змістом ст. 78 ЗК України зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час посвідчення заповіту) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Земельна ділянка належить заповідачу на підставі державного акта серії ЧР №071103, виданого 26.02.2004 року Буцькою селищною радою, вчинення заповіту заповідачем на користь позивачів підтверджує її волю щодо спадкування саме цього майна позивачами, оскільки внаслідок застосування механізму тлумачення заповіту з`ясовано дійсну волю заповідача, відповідне заповідальне розпорядження виконанню підлягає, і спадкування відповідного майна повинно здійснюватися відповідно по заповіту, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 213, 217, 1216- 1219, 1223, 1233-1236, 1256, 1261 ЦК України, ст. 78 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у рівних частках по 3,215 га на земельну ділянку кадастровий номер 7123155300:02:001:0228 посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 071103, загальною площею 6,43 га., виданим 26.02.2004 року Буцькою селищною радою у порядку спадкування за заповітом, вчиненому ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченому Буцькою селищною радою Маньківського району Черкаської області 26 листопада 2009 року, зареєстрованому в реєстрі за № 123.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк