Вирок № 97145910, 24.05.2021, Шевченківський районний суд Харківської області

24.05.2021

ВИРОК

Іменем України

24 травня 2021 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №1-кп/637/27/21, (637/400/21)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розташованому в с.м.т.Шевченкове Харківської області кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2021 року за №12021221100000062, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с.Старовірівка Шевченківського району Харківської області, громадянина України, не одруженого, такого що має середню освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 6 квітня 2021 року Шевченківським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України до 100 годин громадських робіт, судимість не знята

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України,-

участь у справі приймали:

прокурори- Дмитренко О.В. Масліч О.О.

обвинувачений - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обвинувачення та встановлені обставини.

ОСОБА_1 , 28 лютого 2021 року, близько о 23.30 години, впевнившись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх не спостерігає, проник до приміщення пташника № 19 СТОВ «Старовірівський птахокомплекс», розташованого по вул.40 років Перемоги, 227 - А в с.Старовірівка Куп`янського району Харківської області, звідки таємно викрав теплогенератор «ТГ-2,5» довжиною 3,3 метри, діаметром з однієї із сторін 94 см, а з другої 70 см, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , спричинив інтересам СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» матеріальний збиток на загальну суму 3630.00 грн.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні злочину за вищезазначеними обставинами, зазначив що через брак грошей був вимушений пійти на злочин, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини не заперечувала проти розгляду справи за правилами ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення

ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України.

Суд, переконавшись в тім, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.

В зв`язку з викладеним суд визнає ОСОБА_1 винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України - таємне викрадання чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище.

Мотиву суду та правові норми застосовані судом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд, вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжких злочинів та призначає покарання достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Також, суд враховує особисті дані обвинуваченого: ОСОБА_1 , який 6 квітня 2021 року , засуджений Шевченківським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України до 100 годин громадських робіт, покарання на час розгляду справи не відбутто, проживає в цивільному шлюбі , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює неофіційно.

Згідно висновку досудової доповіді - є ризики вчинення ОСОБА_1 повторного правопорушення . Також зазначено , що виконання покарання у громаді можливе, за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду за поведінкою ОСОБА_1 та застосування соціально - виховних заходів ,що необхідні для виправлення та запобігання повторних кримінальних правооптрушень. Зазначено ,що у разі застосування покарання з випробуванням

орган пробації вважає доцільним покласти на ОСОБА_1 додаткове обмеження передбачене ч.3 ст. 76 Кримінального кодексу України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 в порядку ч.1 п.1, 2 ст. 66 Криминального кодексу України є щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 в порядку ст.67 Кримінального кодексу України, в ході судового слідства не встановлено.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи, що особі яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, але враховуючи ставлення обвинуваченого до скоєного злочину його щире каяття, суд вважає можливим ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених ст.76 Кримінального кодексу України. Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2021 року , за яким ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України до 100 годин громадських робіт , суд вважає доцільним виконувати самостійно.

Позовні вимоги по справі не заявлені. По справі маються речові докази та судові витрати, долю яких суд, вирішує відповідно до положень ст.100, ст.126 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст. .ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України , суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним: ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Згідно положень п. 2 ч 3 ст. 76 Кримінального кодексу України додатково покласти на ОСОБА_1 обов`язок :

?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 6 квітня 2021 року , за яким ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України до 100 годин громадських робіт виконувати самостійно.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралася.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт тимчасово вилученого майна накладеного відповідно до ухвали слідчого судді від 04 березня 2021 року - скасувати.

Речові докази: теплогенератор «ТГ-2,5», який знаходиться на відповідному зберіганні у потерпілої сторони СТОВ «Старовірівський птахокомплекс» за адресою: Харківська область, Куп`янський район, село Старовірівка, вулиця 40 років Перемоги, 227-А. - вважати їм повернутим.

Стягнути з ОСОБА_1 , судові витрати 320.00 грн., за проведення судової товарознавчої експертизи №741/21 від 02 березня 2021 року виконавець: судовий експерт ОСОБА_2, на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 09 червня 2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії України (Розрахунковий рахунок КБ «ПриватБанк»:НОМЕР_3, номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: