Ухвала суду № 97145476, 25.05.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20692/20

Провадження № 2-з/643/118/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року суддя Московського районного суду м. Харкова Власенка М. В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мух Катерини Борисівни про забезпечення позову у цивільній справі № 643/20692/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця Бабенко Дмитра Анатолійовича, треті особи – акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ушивець Ольга Юріївна про визнання недійсними результатів електронних торгів та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 – адвокат Мух К. Б. звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить:

– визнати недійсними результати проведення електронних торгів, оформлених протоколом № 405535 від 13 травня 2019 року щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 , та актом про реалізацію предмета іпотеки від 27 травня 2019 року у виконавчому провадженні № 56492814;

– визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 10146, видане 27 травня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ушивець О. Ю., та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ушивець О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 47060632 від 27 травня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 31 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24 травня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від представника ОСОБА_1 – адвоката Мух К. Б. надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить:

– накласти заборону відчуження та заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які нотаріальні дії пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв. м, житловою площею 26,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1838553663101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що відповідач умовно вчиняє дії, що можуть перешкодити виконанню рішення суду у цій справі. Зокрема, ОСОБА_2 18 січня 2021 року передав спірну квартиру в іпотеку ОСОБА_3 у якості забезпечення виконання основного зобов`язання у сумі 722500,00 грн. Зважаючи на предмет спору у цій справі, представник позивача вважає, що для забезпечення можливості реального виконання рішення суду та подальшого відновлення порушених прав ОСОБА_1 є необхідність у забезпечення позову, у спосіб, визначений цією заявою.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, встановив таке.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

З висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 20/3560/18 слідує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі Брумареску, § 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову – це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним свідоцтва про придбання спірної квартири, а відповідач реалізує своє право на розпорядження майном – існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, адвокатом Мух К. Б. викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені представником позивача підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову вказано та обґрунтовано причини необхідності забезпечення позову, як це передбачено положеннями ст. 151 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Відтак, враховуючи предмет позову, що перебуває у провадженні Московського районного суду м. Харкова, та обраний представником позивача спосіб забезпечення позову, який є взаємопов`язаний з позовними вимогами, суд доходить доходить висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Підстав для зустрічного забезпечення позову, судом не встановлено.

Керуючись ст. 149 – 154, 260, 353 – 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мух Катерини Борисівни про забезпечення позову у цивільній справі № 643/20692/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця Бабенко Дмитра Анатолійовича, треті особи – акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ушивець Ольга Юріївна про визнання недійсними результатів електронних торгів та скасування державної реєстрації права власності.

З метою забезпечення позову накласти заборону відчуження та заборону будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які нотаріальні дії пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв. м, житловою площею 26,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1838553663101, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Копію ухвали направити учасникам провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Державне підприємство «СЕТАМ», ЄДРПОУ – 39958500, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4 – 6;

Відповідач: приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович, посвідчення приватного виконавця № 0105 від 27 жовтня 2017 року, м. Харків, вул. Молочна, 18, 25;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ – 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ушивець Ольга Юріївна, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 9065, м. Харків, вул. Мироносицька, 49.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2021 року.

Суддя М. В. Власенко