Ухвала суду № 97145408, 24.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/750/21

Номер провадження 1-кп/629/222/21

УХВАЛА

24 травня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Яковлівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області Дьолога В.В.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника-адвоката Авер`янова О.Ю.,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.189 КК України.

Відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 10 червня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор Дьолог В.В. заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що обвинувачений неодноразово судимий, не працює, тому існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Авер`янов О.Ю. проти клопотання прокурора заперечували, просили змінити запобіжний захід на більш м`який – цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно пунктів 1 і 5 частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя, впливу на свідків чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Судом враховується той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні низки умисних тяжких кримінальних правопорушень, санкція яких, зокрема, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років.

Суд враховує, що тяжкість покарання не є визначальним елементом при обранні та продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з цим, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року.

Отже, ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання, може переховуватись від суду та без перешкод залишити своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.

Також, існує ризик того, що обвинувачений буде впливати на потерпілих та свідків, оскільки останні ще не допитані судом.

ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів проти життя та здоров`я людини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Ознака повторності та кількість інкримінованих обвинуваченому злочинів свідчить про ігнорування ним принципу мирного володіння майном. Зазначені обставини в сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Крім того, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_1 може продовжити вчиняти інші злочини, оскільки неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходів не має. Наведене свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, що в подальшому може бути передумовою для здійснення останнім спроб зникнути з місця проживання, ухилитися від явки до суду, не виконувати свої процесуальні обов`язки та вчинити нові злочини.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Отже, суд приходить до висновку, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, не зменшилися та не припинили існувати. Тобто, обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте у світлі факторів пов`язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу, тобто до 10 червня 2021 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, його вік та репутацію, міцність соціальних зв`язків, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують існувати, а їх доведеність об`єктивно вбачається із системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатніми, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків. У зв`язку наведеним, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області Дьолога В.В.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 22 липня 2021 року включно.

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 24 травня 2021 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Авер`янова О.Ю. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Н.А. Смірнова