Ухвала суду № 97144505, 20.05.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 20.05.2021 Справа № 554/2148/21

Справа №554/2148/2021

Провадження №2/554/1521/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави в складі:

судді - Блажко І.О.

при секретарі - Бондарєву В.В.

з участю позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодування моральної , -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 12.03.2021 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати. В якій прохав: стягнути з Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 70 808, 13 грн., в тому числі суму компенсації за невикористану відпустку – 22 282,34 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 28.12.2019 до 10.03.2021 включно, у розмірі 121 557, 44 грн, а всього 192 365, 57 грн. Стягнути з Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. Стягнути з Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 265,37 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 01.12.2005 ОСОБА_1 було прийнято на посаду провідного геолога геологічного відділу КП «Південукргеологія», за наказом №228-к від 01.12.2005. В подальшому за наказом №178-к від 12.08.2013 ОСОБА_1 було переведено на посаду головного геолога з посадовим окладом 7 710 грн. на місяць. 28.12.2019 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України та відповідно до наказу №190-к від 27.12.2019, про що зроблено відповідний запис в трудову книжку. Згідно адвокатського запиту адвоката Маслової А.В. від 28.09.2020 на адресу відповідача про витребування інформації з заборгованості з заробітної плати, розміру компенсації за невикористану відпустку, було отримано лист відповідача №01/12-650 від 21.10.2020 про надання інформації та документів стосовно заборгованості із заробітної плати. Згідно довідки №01/12-651 від 21.10.2020 за період з 01.01.2019 по 27.12.2019 ОСОБА_1 було нараховано 105 521,03 грн. У період з 01.01.2019 по 27.12.2019 з цієї суми було виплачено 34 712,90 грн. Розмір заборгованості складає : 105 521,03 грн. – 34 712,90 грн. = 70 808,13 грн. Сума компенсації за невикористану відпустку складає 22 282, 34 грн. і дана сума включена у розмір заборгованості 70 808,13 грн. В день звільнення з роботи 28.12.2019 ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату за період з 01.01.2019 по 27.12.2019 в сумі 70 808,13 грн., включаючи суму компенсації з невикористаної відпустки в розмірі 22 282,34 грн. Заробітна плата за останні два місяці 15 994,51 грн. (6577,44 грн. + 9417,07 грн.) / 40 робочих днів = 399,86 грн. Кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні в межах заявлених позовних вимог з 28.12.2019 до 10.03.2021 становить 304 робочих днів. Розрахунок розміру середнього заробітку позивача за час затримки : 399,86 грн. (середньоденна заробітна плата) х 304 (робочих днів в період заявленого часу затримки розрахунку при звільненні) = 121 557,44 грн. Таким чином відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 121 557, 44 грн. Всього сума заборгованості, яку складає 192 365 грн. 57 коп., у зв`язку з чим звертається до суду з даним позовом (а.с.1-5).

12 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №№554/2148/2021, 2/554/1521/2021. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 13.30 годин на 13 квітня 2021 року (а.с.18, 19).

08 квітня 2021 року та 13 квітня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» на позовну заяву, в якому зазначили, що відповідач частково заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного. З 01.12.2005 до 28.12.2019 позивач працював на посаді головного геолога в КП «Південукргеологія». На момент звільнення у відповідача перед позивачем існувала заборгованість з заробітної плати у сумі 70 808,13 грн. Підприємство з 2014 року знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Рахунки підприємства періодично арештовувалися, а згідно постанови від 15.08.2018 винесеною старшим державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби Ясюкевичем О.В. арештовані до тепер. Позивач обізнаний з цього приводу, так як працював на підприємстві під час накладення арешту на розрахункові рахунки. Отже КП «Південукргеологія» визнає заборгованість із заробітної плати у сумі 70 808,13 грн. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 121 557,44 грн., та моральної шкоди в сумі 5 000 грн. підприємство заперечує, оскільки обтяжливий обсяг відповідальності відповідача у дані справі є несправедливим, оскільки майновий тягар виплати середнього заробітку унеможливлює виконання відповідачем з господарської діяльності певних зобов`язань, зокрема виплати заробітної плати працюючим та звільненим працівникам, виконання зобов`язань перед бюджетом та інші. За даним позовом сума фактично не відображає реального розміру відшкодування майнових витрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише приблизною оцінкою, яка визначена шляхом арифметичного підрахунку і є фінансовим тягарем для підприємства. У зв`язку з чим прохають : відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з КП «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки в сумі 121 557,44 грн. та моральної шкоди у сумі 5 000 грн. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з КП «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 1 265,57 грн. (а.с.26-29, 30-33).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 за ордером ОСОБА_2 не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена (а.с.42).

Відповідач КП «Південукргеологія» до суду свого представника не направили будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомленими. Надали суду відзив на позов в якому зазначили, що проти позову заперечують частково (а.с.26-29, 30-33).

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково.

Судом встановлено, що у період з 01.12.2005 по 28.12.2019 ОСОБА_1 працював у КП «Південукргеологія» на посаді головного геолога, з якої звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою №01/12-651 від 21.10.2020 КП «Південукргеологія» за період з 01.01.2019 до 27.12.2019 ОСОБА_1 було нараховано 105 521,03 грн. За цей період з 01.01.2019 до 27.12.2019 ним було отримано через звернення до комісії по трудових спорах 34 712,90 грн. Розмір заборгованості складає : 105 521,03 грн. – 34712,90 грн. = 70 808, 13 грн. Сума компенсації за невикористану відпустку складає 22 282,34 грн. ця сума входить у розмір заборгованості (а.с.16).

Таким чином, розмір заборгованості КП «Південукргеологія» із заробітної плати перед позивачем, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, складає 70 808,13 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнути з КП «Південукргеологія», на користь ОСОБА_1 заборгованості з належних працівникові при звільненні сум, а саме заборгованість з заробітної плати, з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку, у розмірі 70 808 гривень 13 копійок.

Приписами статті 233 Кодексу законів про працю України та пунктом 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що до правовідносин, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, застосовується тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом і обчислення такого тримісячного строку має здійснюватись з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

В рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина (Особа-5) щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався ( пункт 1 резолютивної частини рішення).

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в своїй постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 6-162цс17, де дійшов аналогічного правового висновку, що відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міжміського суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи, що КП «Південукргеологія» у липні 2019 року провів розрахунок з ОСОБА_1 шляхом часткового погашення заборгованості з заробітній платі, то перебіг тримісячного строку у даній справі в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних останньому при звільненні сум, починається з наступного дня, тобто з серпня 2019 року і закінчується у жовтні 2019 року. Отже, липень 2019 року є датою, коли ОСОБА_1 дізнався про його порушене право.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівникові при звільнені сум в розмірі 121 557,44 грн. Оскільки, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 237-1 КЗпП України, встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів факту того, що діями відповідача Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» йому завдана моральна шкода.

Судові витрати у справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 1 265,57 грн. (а.с.16).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Також стягнути з КП «Південукргеологія» судові витрати сплачені позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81,130,131, 141, 229, 263, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодування моральної – задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати, з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку, у розмірі 70 808 (сімдесят тисяч вісімсот вісім) гривень 13 (тринадцять) копійок.

Стягнути з Державної служби геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 265 (одна тисяча двісті шістдесят п`ять) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок.

В іншій частині позову – відмовити.

Складання поновного тексту відкладено на 5 (п`ять) днів 24 травня 2021 року.

Позивач - громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Червона Володимирівка Хмільницького району, Вінницької області, зареєстрованого - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Державна служба геології та надр України казенне підприємство «Південукргеологія», місцезнаходження – 49005, місто Дніпро, вулиця Чернишевського, будинок №11, ЄДРПОУ 37536031.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавської апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Повний текст рішення складено 24 травня 2021 року.

Суддя І.О.Блажко