Рішення № 97144173, 25.05.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/644/21

Провадження №2-а/430/11/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Савченко К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Алтуніна Ярослава Ігоревича, поданого в інтересах позивача ОСОБА_1 до начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича, відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов адвоката Алтуніна Я.І., поданого в інтересах позивача ОСОБА_1 до начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка В.В., відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 24.03.2021 року №140529 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року позов залишено без руху для усунення недоліків, а саме необхідності надання суду документу про сплату судового збору. 27.04.2021 року на адресу суду від адвоката Алтуніна Я.І. надійшла заява разом з платіжним документом про сплату ОСОБА_1 судового збору в сумі 454 грн.

28.04.2021 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні з урахуванням особливостей визначених ст. ст. 268-2722, 286 КАС України.

Звертаючись до суду, адвокат ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що постановою №140529 від 24.03.2021 року позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн. Адвокат Алтунін Я.І. вважає постанову необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що в діях відповідача ОСОБА_3 під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності допущені порушення норм діючого законодавства, а саме: у ОСОБА_3 відсутні докази того, що ОСОБА_1 перетнув державний кордон України саме в той спосіб та в тому місці (в пункті пропуску Ізварине), як вказано в оскаржуваній постанові. Адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що був допущений формальний підхід посадової особи до притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки сам факт порушення ґрунтується на припущеннях та сумнівній доведеності вини. З оскаржуваної постанові вбачається, що позивач 24.03.2021 року порушив правила перетину державного кордону України та вказано, що вчинене ним правопорушення кваліфікується за ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, але не зазначено даних щодо доказів порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України, що свідчить про суттєве порушення норм матеріального та процесуального права. А відтак позивач вважає себе невинним, а тому адвокат Алтунін Я.І., в інтересах позивача ОСОБА_1 і звернувся з цим адміністративним позовом до суду, в якому просив скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення №140529 від 24.03.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Від відповідача – старшого прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» начальника 1 ВІПС ВПС «Станиця Луганська» капітана Бондаренка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову адвоката Алтуніна Я.І., поданого в інтересах позивача ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне, так, 24.03.2021 року інспектор прикордонної служби 2 категорії 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» прапорщик ОСОБА_4 виконував обов`язки у прикордонному наряді «Перевірка документів». Під час здійснення контролю в`їзду/виїзду відносно ОСОБА_1 , який прибув з тимчасово окупованої території України ним було встановлено, що останній постійно проживає на тимчасово окупованій території України, водночас в базі даних Державної прикордонної служби України інформація про в`їзд ОСОБА_1 до тимчасово окупованої території України через визначені контрольні пункти в`їзду/виїзду відсутня. В своїх поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що в`їзд до тимчасово окупованої території України здійснив з РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Ізварине». Таким чином в діях ОСОБА_1 вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП (особу було притягнуто до адміністративної відповідальності 04.01.2021 року відділом прикордонної служби «Мілове» з ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1 700 грн.), ОСОБА_4 здійснив доповідь старшому прикордонних нарядів в КПВВ «Станиця Луганська» старшому лейтенанту ОСОБА_3 , який був уповноваженою особою розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, протидію якому відповідно до ст. 222-1, п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, віднесено до компетенції Держприкордонслужби, були роз`ясненні права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також особа відмовилась від надання безоплатної вторинної допомоги. Відповідно до Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом МВС України від 18.09.2013 №898 від імені Держприкордонслужби розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 22-1 КУпАП та накладати адміністративні стягнення мають право начальники підрозділів (відділень (груп) інспекторів прикордонної служби, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України, старші прикордонних нарядів у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон або контрольних пунктах в`їзду/виїзду. Відповідно до ч. 1 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не було складено у зв`язку з тим, що при відібрані пояснення особа зазначала, що допущене правопорушення не буде оспорювати. Твердження позивача про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення є свідомим введенням в оману суд та дискредитацією Державної прикордонної служби України як державного органу для уникнення відповідальності за умисне вчинення адміністративного правопорушення. В базах даних Державної прикордонної служби України після виїзду ОСОБА_1 з контрольованої території України до території РФ 17.01.2021 року через ППр «Мілове», до моменту, коли особа здійснила в`їзд до контрольованої території України через КПВВ «Станиця Луганська» з тимчасово окупованої території України 24.03.2021 року, відсутня інформація щодо в`їзду особи до тимчасово окупованої території України через КПВВ. Оскільки облік осіб, які перетнули межі тимчасово окупованої території України в базі даних Державної прикордонної служби України є обов`язковою умовою прикордонного контролю, тому відсутність такої інформації в базі даних прямо вказує на порушення ОСОБА_1 встановленого порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї. З наведеного вище вбачається, що факт порушення порядку в`їзду до тимчасово окупованої території України поза встановленими КПВВ ОСОБА_1 підтверджено особисто, а саме наданими письмовими поясненнями уповноваженій посадовій особі, яка виявила правопорушення та уповноваженій посадовій особі, яка розглядала справу та виносила постанову, про що і зазначено в постанові за №140529 від 24.03.2021 року. Виходячи з вищевикладеного, відповідач ОСОБА_3 просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити за в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України часники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Адвокат Алтунін Я.І. надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути позовні вимоги за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач - старший прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренко В.В. надав суду заяву, в якій просив розглянути позов за його відсутності, проти вимог позивача категорично заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позов.

Представник відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв від нього не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2021 року начальником 4 віпс впс «Станиця Луганська» старшим прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» старшим лейтенантом Бондаренком В.В. винесено постанову за №140529 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5 100 грн.

Так в оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що 24.03.2021 року о 14 годині 10 хвилин в КП в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця-Луганська – Щастя – Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду було виявлено ОСОБА_1 , який 07.01.2021 року о 14 год. 00 хв. здійснив в`їзд до тимчасово окупованої території України з території Російської Федерації поза КПВВ на напрямку н.п. Донецьк РФ) – н.п. Ізварине (ТОТ) в районі н.п. Ізварине Луганської області, чим порушив вимоги п. 3 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне:

Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1ст. 204-2 КУпАП - порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 2 цієї статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

З пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно ст. 222-1 КУпАП - органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачами не надано доказів того, що позивач перетнув державний кордон України саме в той спосіб, та в тому місці (в пункті пропуску «Ізварине»), які вказані у оскаржуваній постанові та у відзиві на адміністративний позов. Посилання в постанові на те, що позивач визнав свою вину суд не бере до уваги, оскільки, одного визнання вини позивачем було б недостатньо для встановлення в його діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач фактично відмовився від визнання своєї вини.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд вбачає, що відповідачами не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п.3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови №140529 від 24.03.2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є юридичною особою та в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 454 грн., що підтверджується квитанцією №НП2248085 від 22.04.2021 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону (військової часини 9938), який є юридичною особою та до структури якого входить відділ прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Алтуніна Ярослава Ігоревича, поданого в інтересах позивача ОСОБА_1 до начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича, відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича за №140529 від 24.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-2 КУпАП, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону - військової часини 9938 (код ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 58) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській області 29.06.2000 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя О.П. Дьоміна