Рішення № 97144170, 25.05.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/240/21

Провадження №2-а/430/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Савченко К.Є., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до старшого прикордонного нарядів КПВВ «Станиця Луганська» ст. лейтенанта Бондаренка В.В., Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Станично-Луганського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого прикордонного нарядів КПВВ «Станиця Луганська» ст. лейтенанта Бондаренка В.В., Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України про скасування постанови відповідача від 17.01.2021 року СхРУ №073394 про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. та закриття справи про адміністративне правопорушення.

16.02.2021 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні з урахуванням особливостей визначених ст. ст. 268-2722, 286 КАС України.

Звертаючись до суду, позивачка в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що постановою СхРУ №073394 від 17.01.2021 року її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Позивачка вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що в діях старшого прикордонного нарядів КПВВ «Станиця Луганська» ст. лейтенанта ОСОБА_1 під час притягнення позивачки до адміністративної відповідальності допущені порушення норм діючого законодавства, а саме: належних доказів стосовно цього факту порушення позивачці надано не було; будь-які пояснення позивачки були проігноровані; посадовою особою не вивчались всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, також, на думку позивачки, мало місце порушення норм матеріального та процесуального права. Позивачка посилається на те, що був допущений формальний підхід посадової особи до притягнення громадянина до адміністративної відповідальності, оскільки сам факт порушення ґрунтується лише на припущеннях. З оскаржуваної постанові вбачається, що позивачка 19.12.2020 року порушила правила перетинання державного кордону України та вказано, що вчинене нею правопорушення кваліфікується за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП, але не зазначено доказів порушення нею порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, що свідчить про недоведеність дій позивачки, як правопорушника за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП. Крім того, на дату складання протоколу строк притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності, встановлений ст. 38 КУпАП, закінчився. А відтак позивачка вважає себе невинною, а тому і звернулася з цим адміністративним позовом до суду, в якому просила скасувати постанову про накладення на неї адміністративного стягнення СхРУ №073394 від 17.01.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Від відповідача – старшого прикордонного нарядів КПВВ «Станиця Луганська» ст. лейтенанта Бондаренка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на наступне: Так 17.01.2021 року о 10 год. 40 хв. під час перетину лінії розмежування на вхід з тимчасово окупованої території України прикордонним нарядом «Перевірка документів» у складі старшого прапорщика ОСОБА_3 було виявлено громадянку України ОСОБА_2 , на яку було спрацювання «Ризик Перетин». У разі цього спрацювання особу детально перевіряють за наявними базами. Відповідно до рапорту інспектора прикордонної служби 2-ої категорії 4-ого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшини С. Головача було встановлено, що під час перебування в прикордонному наряді «Оператор комплексу спеціальних технічних засобів» (далі - ОКСТЗ) було перевірено особу за наявною базою даних «Ризик», яка являється підсистемою бази даних «Гарт-1/П». 10.10.2020 року о 09 год. 48 хв. особа здійснила в`їзд до контрольованої території України з тимчасово окупованої території України через КПВВ «Станиця Луганська». 24.02.2020 року особа здійснила виїзд з контрольованої території України до території Російської Федерації через пункт пропуску «Бачівськ». 25.06.2020 року особа здійснила в`їзд до контрольованої території України з тимчасово окупованої території України через КПВВ «Станиця Луганська». Таким чином у період з 24.02.2020 року по 25.06.2020 року, особа здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду, відповідно в її діях вбачається порушення вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» та п. 3, абз. 1 п. 6 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року №815, тобто скоєння правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Для встановлення більш детальних обставин правопорушення, у позивачки було відібрано пояснення, в якому позивачка зазначила що здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України через ППр «Ізварине». Зазначене було відображено у рапорті Інспектора прикордонної служби 2-ої категорії 3-ого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станиця Луганська» старшого прапорщика В. Могильникова. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності були роз`ясненні права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також особа відмовилась від надання безоплатної вторинної допомоги. При розгляді справи було враховано і те, що особа є внутрішньо переміщеною особою, ці дані були зафіксовані при заповненні бланку пояснення. Таким чином факт порушення позивачкою п. 3 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815, є доведеним. Постанова у справі про адміністративне правопорушення СхРУ №073394 від 17.01.2021 року винесена уповноваженою особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Складаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень та у способи, що передбачені Конституцією України та законами України, іншими нормативними правовими актами, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Від відповідача - Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі,посилаючись на те, що позивачкою порушено вимоги п. 3 ст. 288 КУпАП «Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», а саме «Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати». Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного Суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, в якому визначено, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку. 28.02. 2020 року на ділянці проведення операції об`єднаннях сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували визначені КПВВ про що наявна інформація в Інтернет виданнях та на сайтах Операції об`єднаних сил Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, а також окупаційною владою ТОТ України здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке» та «Станиця Луганська» з 08.00 до 16.00, про роботу, яких та кількість осіб, які здійснили виїзд з ТОТ України у Донецькій та Луганській областях і в`їзд до таких територій у визначеному КПВВ постійно інформують в Інтернет виданнях та на сторінках у соціальних мережах Операції об`єднаних сил, сайтах Державної прикордонної служби. Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, у зв`язку з чим позивачка мала фізичну можливість в законний спосіб здійснити виїзд з ТОТ України. Позивачка під час перетину державного кордону України з території Російської Федерації в ППр «Мілове» пояснила, що 28.02.20200 року на напрямку н.п. Ізварине (ТОТ) – Донецьк (РФ) здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації, чим порушила «Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815. Під час дачі пояснень позивачка не висказувала будь-яких заперечень, або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надавала будь-яких документів, які звільняли б її від адміністративної відповідальності, або пом`якшували б її відповідальність за адміністративне правопорушення. В матеріалах справи наявний рапорт прикордонного наряду «Перевірка документів» в ППр «Мілове», в якому зазначено, що під час прикордонного контролю за допомогою підсистеми «Ризик» та опитування було встановлено, що ОСОБА_2 порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України. Крім того, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні: пам`ятка, якою до ОСОБА_2 доведені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, заява останньої, згідно якої вона відмовилась від надання безоплатної вторинної допомоги. Виходячи з вищевикладеного, відповідач просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити за необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року клопотання представника відповідача – Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволене, доручено Лисичанському міському суду Луганської області забезпечити проведення відеоконференції судового засідання 25.05.2021 року о 14 годині, але 25.05.2021 року представник відповідача до Лисичанського міського суду не прибув, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв від нього не надходило.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України часники справи мають право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Від позивачки надійшла заява, в якій остання просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову категорично заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позов від 19.02.2021 року.

Вислухавши відповідача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2021 року старшим прикордонного нарядів КПВВ «Станиця Луганська» ст. лейтенанта Бондаренком В.В. винесено постанову СхРУ №073394 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1 700грн.

Так в оскаржуваній позивачем постанові зазначено, що 17.01.2021 року о 10 годині 40 хвилин в КП в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» дорожній коридор №6 «Станиця-Луганська – Щастя – Новоайдар» під час здійснення контролю в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України до контрольованої території України було виявлено ОСОБА_2 , яка 28.02.2020 року о 10 год. 00 хв. в районі н.п. Ізварине Луганської області на напрямку н.п. Донецьк (РФ) – Ізварине (ТОТ) здійснила в`їзд до тимчасово окупованої території України з території Російської Федерації поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду (до території Російської Федерації), чим порушила вимоги п. 3 «Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2019 року №815.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне:

Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З пункту 3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року за №815, вбачається, що в`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно ст. 222-1 КУпАП - органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, порушенням порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в`їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).

Зі змісту ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 204-2 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_2 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові. Зокрема, відповідачами не надано жодних доказів того, що позивачка перетнула державний кордон України саме в той спосіб, та в тому місці (в пункті пропуску «Ізварине»), які вказані у оскаржуваній постанові та у відзиві на адміністративний позов. Посилання в постанові на те, що позивачка визнала свою вину суд не бере до уваги, оскільки, одного визнання вини позивачкою було б недостатньо для встановлення в її діях ознак адміністративного правопорушення, адже оскарживши постанову у справі про адміністративне правопорушення позивачка фактично відмовилася від визнання своєї вини.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року по справі за №215/5304/16-а (2-а/215/47/17) - притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з`ясування усіх обставин вчиненого нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, суд вбачає, що відповідачами не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачкою п.3 Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №815 від 17.07.2019 року, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд вважає, що відповідачі не виконали вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та не довели правомірності прийнятого ОСОБА_1 рішення відносно ОСОБА_2 , що є підставою для скасування постанови СхРУ №073394 від 17.01.2021 року.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є юридичною особою та в якому працює ця особа. При цьому, залучення такого суб`єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.

Позивачкою був сплачений судовий збір в сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією №53949280 від 26.01.2021 року.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 року у справі за №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка складає 454 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене слід стягнути на користь позивачки судовий збір у відповідності до ст.139 КАС України у розмірі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону (військової часини 9938), який є юридичною особою та до структури якого входить відділ прикордонної служби «Станиця Луганська» Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого прикордонного нарядів КПВВ «Станиця Луганська» ст. лейтенанта Бондаренка В.В., Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову старшого прикордонних нарядів в контрольному пункті в`їзду-виїзду «Станиця Луганська» старшого лейтенанта Бондаренка Валентина Валентиновича СхРУ №073394 від 17.01.2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луганського прикордонного загону - військової часини 9938 (код ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 58) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя О.П. Дьоміна