Рішення № 97140963, 25.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 р. № 400/1240/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001

про:стягнення недоплаченої середньої заробітної плати в розмірі 5 629,27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на його користь недоплаченої середньої заробітної плати в розмірі 5629,27грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працює на посаді судді. У лютому 2021 року до його суддівської винагороди відповідачем недоплачено 5629,27грн. за час перебування позивача протягом 13 днів у навчальній відпустці. Позивач вважає, що виплата середньої заробітної плати за час її збереження в неповному обсязі є порушенням його на оплату праці.

Відповідач 22.04.2021р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає. Також відповідач вказав, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік. При нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв в межах та в спосіб передбачений Конституцією України та законами України, та жодним чином не порушувало прав позивача. ТУ ДСА в Миколаївській області як розпорядник коштів нижчого рівня нараховував кошти відповідно до вимог чинного законодавства.

В доповненнях до відзиву відповідач послався на ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та обмеження, які були встановлені в період запровадження карантинних заходів на території України в зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 щодо нарахування суддівської винагороди, яка обмежувалась згідно чинного на той момент законодавства.

Ухвалою від 02.03.2021р. суд відрив провадження у справі № 400/1240/21 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання 25.03.2021р. яке в подальшому було відкладено на 15.04.2021р.

Представники сторін у судові засідання не з`являлись, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Позивач 23.03.2021р. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням заяви позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Як вказав позивач в позові, він в лютому 2021 року перебував у навчальній відпустці 13 днів, за які він отримав середній заробіток в розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством, зокрема виходячи з розрахунку 153722,27грн./355 днів*13 днів, виконаного відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року №100.

З розрахункового листа позивача за лютий 2021 року судом встановлено, що відповідачем виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за час перебування у навчальній відпустці за 11 днів в лютому місяці 2021 року в розмірі 27944,18грн. та заробітна плата на навчальну відпустку за 2 дні в лютому 2021 року в розмірі 5080,76грн., що разом складає 33024,94грн.

Позивач вважає, що відповідач недоплатив йому заробітну плату за яас перебування в лютому 2021 року у навчальній відпустці в розмірі 5629,27грн., тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон 1402) визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402 суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 ст. 135 вказаного Закону визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виплачено позивачу суддівську винагороду за час перебування в навчальній відпустці в лютому 2021 року тривалістю 13 днів в загальному розмірі 33024,94грн.

Відповідачем в свою чергу, ні у відзиві на позов, ні у доповненнях до відзиву, не надано суду будь-яких доказів, будь-яких обгрунтованих пояснень того, що нарахована сума позивачу відповідає вимогам чинного законодавства України.

Щодо самого розміру 5629,27грн. недоплаченої суддівської винагороди ОСОБА_1 , відповідач також не надав до суду жодних пояснень, жодних заперечень.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки сума, що підлягає стягненню з відповідача, входить до складу суддівської винагороди позивача за лютий 2021 року, рішення суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26299835) задовольнити.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену середню заробітну плату в сумі 5629,27грн.

3. Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов