Рішення № 97140908, 21.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 р. справа № 400/2098/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 про:визнання протиправними та скасування рішення від 28.09.2020 року № 34/03.02р, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №34/03.02-р від 28.09.2020 року про відмову в переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу"; Зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно поданих довідок про заробітну плату, починаючи з 24.09.2020 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має стаж необхідний стаж роботи на державній службі, а відповідач протиправно не зарахував період роботи з 27.05.2003 р. по 01.05.2016 р. на посадах в податковому органі. На теперішній час отримує пенсію за віком, але має намір обрати пенсію державного службовця. Відповідач протиправно відмовив їй у призначенні такої пенсії, посилаючись на недостатність стажу державного службовця, так як ним не врахований стаж позивача, отриманий на посадах у податковій. На думку позивача, така відмова носить протиправний характер, так як Закон України "Про державну службу" 2015 р. у прикінцевих та перехідних положеннях містить застереження про обрахування стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом в порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством, а згідно чинного на той час законодавства, служба позивача в податковій, зараховувались до стажу державної служби.

Ухвалою від 07.04.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав до суду відзив, адміністративний позов не визнав та просив у задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування періодів роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відтак, періоди роботи позивача в органах державної податкової служби на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

24.09.2020 р. позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

28.09.2020 р. відповідач розглянув звернення позивача про переведення її із пенсії за віком на пенсію за Законом України "Про державну службу" 2015 р. За наслідками розгляду відповідачем прийнято Рішення №34/03.02-р, відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсі. за Законом України "Про державну службу" 2015 р., мотивуючи своє рішення тим, що у позивача на час звернення відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

На переконання відповідача, позивач не має необхідного стажу для призначення йому пенсії як державному службовцю. При цьому, відповідач виходить з того, що стаж роботи позивача на посадах податкової інспекції, на яких не присвоєно ранг державного службовця не може бути зарахований до стажу для призначення пенсії державного службовця.

Суд не може погодитись із аргументацією відповідача, оскільки вона ґрунтується на помилковому тлумаченні законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію за віком та має намір змінити цю пенсію на пенсію за Законом України "Про державну службу" 2015 р.

Право позивача обирати пенсію передбачено ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889, обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889.

Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до п. 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (надалі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Положеннями ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 295/16375/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73335073).

Відповідно до ст. 37 Закону № 3723, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Суд зазначає, що перелік посад державної служби, які обіймали особи - державні службовці, що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723, визначається Кабінетом Міністрів України та ст. 25 Закону № 3723.

Абзацами другим та третім п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (надалі - Порядок № 283), передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Отже, Порядком № 283 прямо передбачено, що робота в органах податкової зараховується до стажу державної служби.

Та обставина, що Порядок № 283 втратив чинність із затвердженням 25 березня 2016 р. постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229), не має значення, так як його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби.

Порядок № 229 у п. 6 містить таку саму норму, як і в п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" 2015 р. про те що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Посилання відповідача на норми ст. 25 Закону України "Про державну службу" 1993 р. є безпідставними, так як вона передбачає класифікацію посад державних службовців, а не містить вичерпний перелік посад, які відносяться до державної служби - при визначені стажу державної служби та посад, які дають право на зарахування такого стажу в даному спорі, слід керуватись положеннями Порядку № 283.

Стосовно відмови відповідача зарахувати періоди роботи в органах податкової служби для призначення пенсії відповідно до Закону № 889 на тій підставі, що періоди роботи посадових осіб в податкових органах на посадах, в період перебування на яких присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу державної служби, суд зазначає наступне.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначалось Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року № 839 (надалі - Порядок № 839).

Згідно пункту 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймались на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку № 839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 306 від 20.04.2016 року "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (надалі - Постанова № 306), якою затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Додатком 6 до Постанови № 306 встановлені співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників посадових осіб органів доходів і зборів.

Згідно записів трудової книжки, позивач працювала на посадах в органах податкової служби, на яких відповідно до Закону присвоювалися персональні звання та ранг державного службовця - більше 20 років.

Виходячи з вищевикладеного, під час розгляду справи суд встановив, що відповідач при розгляді заяви позивача безпідставно виходив з того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, - є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Таким чином, відповідач вході розгляду справи не довів правомірність спірного рішення, що є підставою для його скасування.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача врахувати довідки про складові заробітної плати, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію за іншим законом, відповідачем не розглядалось питання щодо врахування чи не врахування наданих позивачем довідок щодо заробітної плати.

Відповідач взагалі не вирішив питання про призначення позивачу пенсії згідно Закону № 889.

При цьому, саме відповідач на виконання покладених на нього повноважень повинен здійснювати вирахування показників пенсії, яка призначається або перераховується.

В даному випадку, відповідачем не досліджувались документи, подані позивачем, та не здійснювався відповідний розрахунок пенсії позивача.

Разом з цим, такий розрахунок пенсії має бути здійснений при призначенні пенсії.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення вищезазначеної вимоги позивача, як передчасної.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №76 від 01.04.2021 р., оскільки позовну вимогу щодо скасування рішення задоволено, а інша вимога є похідною, позивач сплатила судовий збір за одну вимогу, відтак судовий збір в сумі 908 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) №34/03.02-р від 28.09.2020 року про відмову в переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про державну службу» з 24.09.2020 р.

4. Відмовити у задоволенні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати довідки про складові заробітної плати.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич