Рішення № 97138911, 12.02.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.02.2021 Єдиний унікальний номер 205/7975/20

Єдиний унікальний номер 205/7975/20

Провадження № 2/205/537/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 жовтня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог п.п. 2, 5 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 06 листопада 2020 року подано виправлений позов та квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року розгляд справи було відкладено та визначено дату розгляду на 11 січня 2021 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 січня 2021 року розгляд справи було відкладено та визначено дату розгляду на 12 лютого 2021 року.

Позивач у своєму позові посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину позивачеві належить ј частина квартири АДРЕСА_1 . Власником ѕ частин зазначеної квартири є відповідач. У житловому приміщенні сторони не зареєстровані. ОСОБА_2 участі в утриманні майна не приймає, комунальні послуги не сплачує, усі витрати по утриманню спільного майна несе позивач. За період з лютого 2019 року по лютий 2020 року здійснено оплату комунальних послуг в загальному розмірі 8 383 гривень 56 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на оплату комунальних послуг з утримання спільного майна у розмірі 8 383 гривень 56 коп., три відсотки річних у розмірі 399 гривень 77 коп., інфляційні витрати у розмірі 278 гривень 94 коп., а також судові витрати у розмірі 840 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлена у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у встановлений строк відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, тому суд вважає за необхідне розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 лютого 2019 року, посвідченим державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори і зареєстрованим в реєстрі за № 3-101, ОСОБА_1 є власником ј частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 11). Право власності у встановленому законом порядку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 12).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 04 липня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. і зареєстрованим в реєстрі за № 1410, ОСОБА_2 належить ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна (у даному випадку це оплата послуг з опалення квартири, водопостачання, електроенергії, послуги вивезення відходів, послуги з утримання будинку та прибудинкової території), має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги, регрес).

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Частиною 1 статті 544 ЦК України передбачає право боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц та у постанові від 19 серпня 2020 року по справі № 703/2200/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з березня 2020 року до жовтня 2020 року сплатив 3 056 гривень 23 коп. за послуги з теплопостачання, 5 561 гривню 59 коп. квартплати, 201 гривню 86 коп. за вивіз побутового сміття та 63 гривні 88 коп. - оплата за розподіл природного газу, що разом складає 8 883 гривні 56 коп. (а.с. 6- 10).

Оскільки позивач і відповідач є співвласниками квартири на праві спільної часткової власності, то з ОСОБА_2 підлягає стягненню кошти, відповідно до її частини власності в квартирі у розмірі ѕ частин, або 75 % понесених ОСОБА_1 витрат, що складає 6 662 гривні 67 коп. (8 883 гривні 56 коп. * 75 % (3/4) = 6 662 гривні 67 коп.). Позивач просив стягнути з відповідача 8 383 гривні 67 коп., але з урахуванням того, що він є співвласником ј частини квартири, на нього також покладений обов`язок з утримання майна.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, вони підлягають частковому задоволенню.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення три відсотки річних за період з 01 квітня 2019 року по 01 листопада 2020 року в розмірі 317 гривень 68 коп. (6 662 гривні 67 коп. * 3 % / 100 % = 317 гривень 68 коп.).

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційні втрати за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року.

Відповідно до порядку розрахунку інфляційних втрат інфляційні втрати за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року становлять 304 гривні 48 коп. (сукупний індекс інфляції 104, 57 * 6 662 гривні 67 коп. /100% - 6 662 гривні 67 коп. = 304 гривні 48 коп.).

Згідно з положенням ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так стороною позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року у розмірі 278 гривень 94 коп., тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7 259 гривень 29 коп. (6 662 гривні 67 коп. + 317 гривень 68 коп. + 278 гривень 94 коп. = 7 259 гривень 29 коп.).

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 673 гривень 27 коп. (7 259 гривень 29 коп. х 840 гривень 80 коп. : 9 062 гривні 27 коп. = 673 гривні 52 коп.).

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , складає 7 932 гривні 81 коп. (7 259 гривень 29 коп. + 673 гривні 52 коп. = 7 932 гривні 81 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 322, 360, ч. 1 ст. 541, ч. 4 ст. 543, ч. 1 ст. 544, ч. 2 ст. 652 ЦК України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, місцезнаходження майна за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на утримання майна у розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривень 67 коп., три відсотки річних за період з 01 квітня 2019 року по 01 листопада 2020 року в розмірі 317 (триста сімнадцять) гривень 68 коп., інфляційні втрати за період з 01 квітня 2019 року по 31 жовтня 2020 року у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) гривень 94 коп., а також судовий збір у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) гривень 52 коп., а всього 7 932 (сім тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 81 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: