Рішення № 97138666, 20.05.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2844/19

Провадження № 2/202/78/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

20 травня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 16.03.2011 року в розмірі 16197 грн. 92 коп., посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 16.03.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 11100 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Укладаючи договір, ОСОБА_3 підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

Отже, в строк з 23.04.2017 року по 23.10.2017 року спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини.

Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де адресою реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 .

10.08.2017 року банком до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори була направлена претензія кредитора.

21.08.2017 року банком було отримано відповідь, в якій зазначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Банк вважає, що відповідачі прийняли у встановлений строк спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачений цивільним законодавством строк. 03.03.2019 року відповідачам було направлено лист-претензію, яку не було виконано.

Станом на дату смерті позичальника заборгованість за кредитним договором від 16.03.2011 року становить 16197 грн. 92 коп. з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, та складається з наступного: 6549,30 грн. – тіло кредиту; 9648,62 грн. – нарахована пеня.

Отже, посилаючись на викладені обставини, банк просить стягнути з відповідачів на свою користь суму боргу в розмірі 16197 грн. 92 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, неодноразово викликалися в судове засідання, у зв`язку з чим суд вирішує справу в їх відсутність на підставі наявних доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Як зазначається у позовній заяві, 16 березня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 квітня 2017 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 23 квітня 2017 року - дату смерті ОСОБА_3 останній мав заборгованість перед банком у розмірі 16197 грн. 92 коп., з яких: 6549 грн. 30 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 9648 грн. 62 коп. – нарахована пеня.

З матеріалів спадкової справи № 531/2017, яка була заведена Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що спадкову справі заведено на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.07.2017 року, в якій заявлено про наявність заборгованості за кредитним договором 16.03.2011 року - 19948 грн. 38 коп.

Разом із тим, згідно матеріалів спадкової справи спадкоємці ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 16197 грн. 92 коп., банк посилається на те, що на час смерті спадкодавця, вони були зареєстровані з ним за однією адресою, від спадщини у встановлений строк не відмовилися, отже вважаються такими, що прийняли спадщину та мають сплатити борг спадкодавця перед банком.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що за приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, спадкоємці боржника зобов`язані задовольнити вимоги кредиторів за умови прийняття ними спадщини у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Суд звертає увагу, що з долучених до матеріалів справи копій паспортів відповідачів та відомостей адресно-довідкового підрозділу державної міграційної служби убачається, що на момент смерті спадкодавця – ОСОБА_3 відповідачі дійсно були зареєстровані з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 .

У той же час у матеріалах справи відсутні належні докази прийняття відповідачами спадщини після смерті спадкодавця.

У справі немає даних та позивачем не надано доказів щодо наявності будь-якого майна після смерті ОСОБА_3 , яке входить до складу спадщини, його вартості, часток кожного зі спадкоємців у спадковому майні.

У витребуваній судом спадковій справі таких відомостей також немає. Позивач взагалі не надав докази, що відповідачі є спадкоємцями після смерті боржника.

В свою чергу, відповідачі до суду не з`явилися та факт прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_3 не підтвердили.

Крім того, суд звертає увагу, що банком не було надано належних доказів укладення з ОСОБА_3 кредитного договору, відповідна заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг суду не надана. Натомість цього долучено копію заяви від імені іншої особи.

Більш того, як слідує з долученої банком у процесі розгляду справи виписки по рахунку, станом на квітень 2017 року (час смерті ОСОБА_3 ) загальна сума боргу склала 16197 грн. 92 коп., у тому числі пеня 9648 грн. 62 коп., умов погодження та сплати якої матеріали справи, до речі, не містять.

Після цього в період з 01.05.2017 року по 01.07.2017 року, тобто після смерті позичальника, банком було нарахована пеня в загальному розмірі 3750 грн. 46 коп.

Згідно з випискою по рахунку 14.09.2017 року сплачено в рахунок закриття заборгованості шляхом поповнення картки 3750 грн. 46 коп., які банк усупереч приписів ст. ст. 1281, 1282 ЦК України направив на погашення пені, нарахованої після смерті позичальника.

При цьому позивач не надав суду даних та доказів, ким саме було здійснено зазначене погашення заборгованості: спадкоємцем на виконання вимог статті 1282 ЦК України чи іншою особою.

Відповідно до частин 1-2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено правомірність своїх вимог про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 16197 грн. 92 коп., позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (зареєстрвоане місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу спадкодавця відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.Ю. Марченко