Рішення № 97137680, 11.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року справа №1.380.2019.005247

зал судових засідань №14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяка О.Р.,

представників позивача Рісної Ю.Б., Бердара С.В.,

представника відповідача Костик Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом комунального підприємства “Комбінат міського господарства” до Дрогобицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення

встановив

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов комунального підприємства “Комбінат міського господарства” код ЄДРПОУ 32300054, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Пилипа Орлика, буд.15 до Броницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області код ЄДРПОУ 04374789, місцезнаходження: 82120, Львівська область, Дрогобицький район с. Брониця, вул.Самбірська, буд. 6, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Броницької сільської ради Львівської області від 14.02.2018 № 234 “Про заборону приймання твердих побутових відходів на Дрогобицький полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради”.

Ухвалою від 15.10.2019 суддя залишив позовну заяву без руху та надав строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 28.10.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 18.11.2019 суд залучив третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дрогобицьку міську раду Львівської області та Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради Львівської області.

Ухвалою від 04.05.2020 суд повернув клопотання третьої особи про проведення засідання в режимі відеоконференції без розгляду.

Ухвалою від 17.06.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 15.07.2020 суд витребував додаткові докази у справі

Ухвалою від 11.02.2021 суд допустив заміну відповідача у справі Броницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області її правонаступником Дрогобицькою міською радою Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, на якій розташований Дрогобицький полігон твердих побутових відходів, перебуває у користуванні позивача. Цільове використання вказаної земельної ділянки – будівництво міського сміттєзвалища. Позивач зазначає, що повноваження щодо вирішення питання цільового призначення земельної ділянки належить до компетенції органів виконавчої влади, а не місцевого самоврядування. Тому Броницька сільська рада Львівської області не мала повноважень для прийняття рішення від 14.02.2018 № 234 “Про заборону приймання твердих побутових відходів на Дрогобицький полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради”.

Відповідач подав до суду заяву від 26.04.2021 №335/4025 про визнання позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, подала до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться за 2 км від с.Брониця і використовується для вивозу твердих побутових відходів з 21.12.2007. Приймаючи оскаржене рішення позивач, на думку третьої особи, вийшов за межі своїх повноважень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала. Просила суд задовольнити позов повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – комунальне підприємство «Комбінат міського господарства» засноване на власності територіальної громади м.Дрогобича в процесі реорганізації шляхом приєднання комунального підприємства «Дрогобичсвітло» до комунального підприємства «Комбінат міського господарства» і є їх правонаступником, що підтверджується статутом комунального підприємства «Комбінат міського господарства», затвердженим рішенням №53 сесії Дрогобицької міської ради від 27.06.2019 №1831.

Згідно з державним актом про право користування землею серії Б №039729 1981року Дрогобицькому відділу комунального господарства передана у користування земельна ділянка площею 3,48 га для будівництва міського сміттєзвалища. (Т.1 а.с. 28 – 31).

Зазначена земельна ділянка і сміттєзвалище знаходиться за 2 км біля села Брониця, що підтверджується державним актом Б №039729 від 1981 року, паспортом видалення відходів від 21.12.2007, відповіддю Міського управління у Дрогобицькому районі та місті Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.06.2018 і використовується Дрогобицькою міською радою, Департаментом міського господарства, комбінатом міського господарства для вивозу сміття з міста Дрогобича.

Між департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради (правонаступником Дрогобицького відділу комунального господарства, що підтверджується його статутом, затвердженим рішенням Дрогобицької міської ради 53 сесії від 27.06.2019 №1829) та позивачем укладено договір на утримання міського сміттєзвалища (полігону) в районі с.Брониця від 02.01.2018. Згідно з вказаним договором позивачу передані функції з утримання та експлуатації міського сміттєва звалища, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради на підставі акта Б №039729.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснює приймання, утилізацію твердих побутових відходів на Дрогобицькому міському полігоні (сміттєзвалищі).

12.02.2018 мешканці села Брониця звернулися до сільського голови з заявою про припинення роботи сміттєзвалища та заборону побудови сміттєпереробного заводу.

Порушення вимог чинного законодавства при експлуатації полігону встановлено висновками постійної комісії Дрогобицької районної ради з питань охорони довкілля і природних ресурсів від 22.02.2018, листом Державної екологічної інспекції у Львівській області від 08.05.2018.

Броницька сільська рада Львівської області прийняла рішення від 14.02.2018 № 234 “Про заборону приймання твердих побутових відходів на Дрогобицький полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради”, яким: 1) заборонила приймання і утилізацію твердих побутових відходів на Дрогобицький міський полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради; 2) заборонила будівництво сміттєпереробного заводу на території Броницької сільської ради.

На підтвердження належної експлуатації полігону у с.Брониця Дрогобицького району Львівської області позивач надав суду копії листа Львівської обласної державної адміністрації №5/29-4631/0/2-20/7-31 від 09.06.2020 «Щодо розгляду рішення Дрогобицької міської ради», листа Міністерства юстиції України від 21.05.2020 №19479/1/1-20 «Щодо резолюції Віце-прем`єр-міністра – міністра цифрової трансформації України», листа Міністерства енергетики і захисту довкілля України від 21.05.2020 №19479/1/1-20, витягу з експертного звіту щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Рекультивація міського сміттєзвалища в районі с.Брониця Дрогобицького району Львівської області», Стратегії управління відходами у Львівській області до 2030 року, паспорта місця видалення відходів (ММВ).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Броницької сільської ради від 14.02.2018 №234 «Про заборону приймання твердих побутових відходів на Дрогобицький полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради» позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У частинах 1, 2 статті 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених вказаним Кодексом

Суд встановив, що земельна ділянка, на якій розташований Дрогобицький полігон твердих побутових відходів, перебуває у користуванні департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, та знаходиться за 2 км від села Брониця (тобто за межами населеного пункту), що підтверджується державним актом Б №039729 від 1981 року, паспортом видалення відходів від 21.12.2007, відповіддю Міського управління у Дрогобицькому районі та місті Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.06.2018.

На виконання умов договору між департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради та позивачем про утримання міського сміттєзвалища (полігону) в районі с.Брониця від 02.01.2018 позивач здійснює приймання, утилізацію твердих побутових відходів на Дрогобицькому міському полігоні (сміттєзвалищі).

Таке використання вказаної земельної ділянки відповідає її цільовому призначенню, визначеному у державному акті про право користування землею серії Б №039729 1981 року (земельна ділянка передана в користування для будівництва міського сміттєзвалища).

Оскарженим рішенням відповідача позивачу заборонено приймання ТПВ на Дрогобицький міський полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради, тобто створено перешкоди позивачу як користувачу земельної ділянки у використанні її за цільовим призначенням.

Суд зазначає, що земельна ділянка площею 3,48 га, яка відповідно до акта серії Б №039729 1981 року передана у користування Дрогобицькому відділу комунального господарства, знаходиться за межами с.Брониця, а тому вирішення питання щодо цільового використання вказаної земельної ділянки належить до повноважень органів виконавчої влади, а не органів місцевого самоврядування, до числа яких відноситься відповідач.

Ухвалюючи рішення про заборону будівництва сміттєпереробного заводу на території Броницької сільської ради відповідач фактично заборонив використання земельної ділянки площею 3,48 га, яка відповідно до акта серії Б №039729 1981 року передана у користування Дрогобицькому відділу комунального господарства, за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача відсутні повноваження для заборони використання за цільовим призначенням земельної ділянки площею 3,48 га, яка відповідно до акта серії Б №039729 1981 року передана у користування Дрогобицькому відділу комунального господарства.

Тому оскаржене рішення в частині заборони будівництва сміттєпереробного заводу на території Броницької сільської ради є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України, визначаються Законом України «Про відходи».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об`єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини не перевищував установлених нормативів.

Суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами (стаття 13 Закону України «Про відходи»).

Згідно з пунктами «а», «в», «м» частини 1 статті 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про відходи» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері поводження з відходами належить: забезпечення здійснення оцінки впливу на довкілля та надання висновку з оцінки впливу на довкілля щодо науково-дослідних і технологічних розробок та проектно-кошторисної документації на будівництво і реконструкцію підприємств, установок, полігонів, комплексів, споруд, інших спеціально відведених місць чи об`єктів відповідно до законодавства про оцінку впливу на довкілля; е) створення інформаційно-аналітичних систем і банків даних про обсяги утворення та поводження з відходами; з) надання письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів; і) погодження місць розміщення небезпечних об`єктів поводження з відходами; к) розроблення пропозицій щодо розміщення об`єктів для поводження з небезпечними відходами та їх перевезення по території України; м) забезпечення обміну інформацією з відповідними органами влади інших держав та міжнародними організаціями у сфері поводження з відходами; н) затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України; о) здійснення функцій компетентного органу виконавчої влади, який забезпечує виконання положень Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням; п) формування і ведення державного банку даних щодо впроваджених в Україні технологій утилізації відходів; с) розроблення та впровадження систем поводження з відходами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, здійснює й інші функції, передбачені вказаним Законом.

Державна екологічна інспекція України є (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (пункт 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі – Положення №275)).

Відповідно до пункту 3 Положення №275 основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

Згідно з пунктом 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства з питань поводження з відходами, зокрема щодо збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані).

У статті 33 Закону України «Про відходи» передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України

Відповідно до статті 43 Закону України «Про відходи» підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

З аналізу вказаних нормативних положень вбачається, що здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства в контексті заборони утилізації та приймання відходів належить до компетенції Держекоінспекції.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (стаття 144 Конституції України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з пунктом 38 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

З наведених нормативних положень вбачається, що відповідач наділений повноваженнями щодо надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію. Водночас, здійснення контролю (нагляду) за додержанням в контексті заборони та утилізації відходів на діючих об`єктах належить до компетенції Держекоінспекції, а не до повноважень відповідної ради.

Суд не враховує доводи сторін щодо порушення/чи відсутності порушень вимог чинного законодавства при експлуатації полігону твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради, оскільки такі не входять до предмета доказування у цій справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ухвалюючи рішення про заборону приймання і утилізацію твердих побутових відходів на Дрогобицький міський полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради, відповідач вийшов за межі своїх повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення рішення Броницької сільської ради Львівської області від 14.02.2018 № 234 “Про заборону приймання твердих побутових відходів на Дрогобицький полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради” прийняте з перевищенням наданих повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1921,00грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №1056 від 21.10.2019.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броницької сільської ради Львівської області від 14.02.2018 № 234 “Про заборону приймання твердих побутових відходів на Дрогобицький полігон твердих побутових відходів на території Броницької сільської ради”.

Стягнути з Дрогобицької міської ради код ЄДРПОУ 04055972, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, пл.Ринок, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь комунального підприємства “Комбінат міського господарства” код ЄДРПОУ 32300054, місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Пилипа Орлика, буд.15 судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 21 травня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик