Рішення № 97135852, 11.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 р. Справа№200/743/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання – Шташаліс О.О., за участю представника позивача – Білогурова О.В., представника відповідача – Тищенко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення коштів.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 13.01.2021 № 41;

- стягнути з виконавчого комітету Слов`янської міської ради на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20000,00 грн.;

- стягнути з виконавчого комітету Слов`янської міської ради на користь позивача матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 262258,85 (двісті шістдесят дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн.;

- стягнути з виконавчого комітету Слов`янської міської ради на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.;

- стягнути з виконавчого комітету Слов`янської міської ради на користь Приватного підприємства “БУДІВЕЛЬНА ПРОЕКТНО-ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ” витрати за експертне обстеження у розмірі 16144,29 грн.;

- стягнути з виконавчого комітету Слов`янської міської ради на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Позов, разом з уточненнями вмотивовано тим, що на офіційному сайті Слов`янської міської ради було оприлюднено рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 » за № 41 від 13.01.2021, у якому виконавчий комітет Слов`янської міської ради вирішив здійснити примусовий демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 . Управлінням містобудування та архітектури Слов`янської міської ради позивачу було надано паспорт прив`язки тимчасової споруди (торгівельний павільйон) для провадження підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний №181 від 20.11.2019, який був погоджений Слов`янською міською радою. Зазначила, що об`єкти самочинного будівництва підлягають знесенню виключно за рішенням суду. За таких обставин, будь-які рішення виконавчого комітету «Про демонтаж тимчасових споруд» є такими, що прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд. Також, рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 13.01.2021 №41 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 » не узгоджується з принципами державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначеними Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». В результаті протиправних дій відповідача на підставі рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 13.01.2021 №41 був здійснений демонтаж (знесення) споруди для провадження підприємницької діяльності, у зв`язку з чим позивачу було завдано моральну та матеріальну шкоду.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого, разом з уточненням та доповненнями зазначив, що відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив`язки тимчасових споруд. Розміщення тимчасових споруд самовільно, її використання, та сам факт наявності споруди без діючого паспорта прив`язки не передбачений вимогами чинного законодавства. Продовження дії паспорту прив`язки це виключно право, а не обов`язок виконавчого органу місцевого самоврядування. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Враховуючи, що тимчасова споруда не будується, а встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту, вимоги встановлені ст. 38 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” щодо знесення самочинно забудованого об`єкту за рішенням суду, для об`єктів будівництва не розповсюджуються на тимчасові споруди. Тимчасова споруда не віднесена до об`єктів будівництва, вона встановлена без улаштування фундаменту, тому на зазначену тимчасову споруду не розповсюджується дія ст. 38 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності”. Щодо невідповідності спірного рішення законодавству України в частині повноважень інспекції міської ради з благоустрою м. Слов`янська стосовно направлення приписів про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, відповідач зазначив, що зазначені дії повнністю узгоджені положенням про інспекцію міської ради з благоустрою м. Слов`янська. Також зазначив, що висновок ПП «БУДІВЕЛЬНО ПРОЕКТНО-ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ» за результатами обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 не є належним та допустимим доказом в підтвердження предмету та підстав позову ОСОБА_1 та не доводе певних обставин, щодо віднесення тимчасової споруди до об`єкту будівництва споруд капітального типу з влаштуванням фундаменту. На підставі викладеного, виконавчий комітет Слов`янської міської ради просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2021 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 позовну заяву залишено без руху і позивачеві було встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.02.2021.

17.02.2021 відкладено розгляд справи на 11.03.2021 у зв`язку із наданим клопотанням позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2021 прийнято до провадження заяву представника ОСОБА_1 про зміну предмета позову по адміністративній справі № 200/743/21-а. Відкладено розгляд справи до 23.03.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у задоволенні заяви представника Виконавчого комітету Слов`янської міської ради про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Комунальне підприємство Слов`янської міської ради «Благоустрій» – відмовлено. Відкладено розгляд справи до 06.04.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2021 прийнято до провадження заяву представника ОСОБА_1 від 26.03.2021 про зміну позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

06.04.2021 у судовому засіданні оголошена перерва до 27.04.2021 для надання часу для підготовки додаткових документів.

27.04.2021 у судовому засіданні оголошена перерва до 11.05.2021 для підготовки до судових дебатів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ), зареєстрована як фізична особа-підприємець, (РНОКПП: НОМЕР_1 ), про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

12.12.2019 листом №35117-01-10 Слов`янська міська рада повідомила позивача про погодження розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 .

20.11.2019 Управлінням містобудування та архітектури Слов`янської міської ради позивачу видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 терміном дії до 20.11.2020.

17.11.2020 Управлінням містобудування та архітектури Слов`янської міської ради на заяву позивача від 17.11.2020 щодо продовження строку дії паспорта прив`язки розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 , листом №08.04-04/420 надано відповідь про неможливість задоволення вказаної заяви до затвердження уточненої комплексної схеми тимчасових споруд.

Крім того, 19.11.2020 листом №01.01.12/1632 Слов`янська міська рада повідомила ФОП ОСОБА_1 про те, що дія наданого Управлінням містобудування та архітектури паспорта прив`язки розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 від 20.11.2019 за реєстраційним номером 181 закінчується 20.11.2020. Також повідомлено, що в разі розміщення цієї споруди за вказаною адресою з 20.11.2020 така споруда вважатиметься самовільно встановленою.

27.11.2020 Інспекцією міської ради з благоустрою м. Слов`янська за №1742/23-08 винесений припис про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди стосовно тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим що дія паспорта прив`язки тимчасової споруди закінчилась.

В подальшому у грудні 2020 року на сайті Слов`янської міської ради опубліковано проект рішення “Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 ”, відповідно до якого вирішено здійснити примусовий демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 , визначено склад робочої групи, доручено КП “Благоустрій” провести демонтаж тимчасової споруди, а позивачу – відшкодувати фактично понесені витрати підприємствам, які провели демонтаж та зберігання тимчасової споруди.

07.12.2020 був складений акт про відмову від підпису під час вручення припису про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, припис про демонтаж тимчасової споруди №1742/23-08 від 27.11.2020 був розміщений на фасаді тимчасової споруди, розташованої по АДРЕСА_1 , про що свідчить наявний в матеріалах справи фото звіт.

Також, припис про демонтаж тимчасової споруди №1742/23-08 від 27.11.2020 року направлявся засобами поштового зв`язку (рекомендованою кореспонденцією) на адресу ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та був повернутий як не вручений «за закінченням терміну зберігання».

13.01.2021 виконавчий комітет Слов`янської міської ради виніс рішення № 41 Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 .

Зазначеним рішенням вирішено, зокрема здійснити примусовий демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, зобов`язати гр. ОСОБА_1 відшкодувати фактично понесені витрати підприємства, які проводили демонтаж та зберігання тимчасової споруди, орплюднити дане рішення на офіційному веб-сайті Слов`янської міської ради та направити власнику тимчасової споруди.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (далі також - Закон №2807-IV, в редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з ст. 5 Закону № 2807-IV, управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Підпунктом 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV), відповідно до частини першої якої до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Згідно з частиною другою вказаної статті до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з приписами ст. 40 Закону № 2807-I, самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 59 наведеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Частинами 6 та 7 статті 59 цього закону визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.

Згідно частини дванадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 №1160-IV (далі - Закон №1160-IV), який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти; розробник проекту регуляторного акта - регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта.

Статтею 4 наведеного Закону передбачено, що принципами державної регуляторної політики є: доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми; адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави; збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави; передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності; прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Стосовно направлення приписів про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, суд заначає наступне.

Інспекція міської ради з благоустрою м. Слов`янська, здійснює діяльність у відповідності до ст. 40 Законом України «Про благоустрій населених пунктів», розділу ІХ Типових правил благоустрою населених пунктів, Положень про інспекцію міської ради з благоустрою м. Слов`янська, затвердженого рішенням Слов`янської міської ради від 29.07.2016 № 23-ХІІІ-7.

Згідно з п. 3.3 Положення про Інспекцію міської ради з благоустрою м. Слов`янська, до функцій інспекції видноситься складання приписів щодо приведення об`єктів та елементів благоустрою до належного стану з визначенням строків таких заходів та здійснює контроль за виконанням заходів та здійснення контролю за виконанням заходів по приписах щодо приведення об`єктів та елементів благоустрою міста до належного стану.

Відповідно до п. 4.1.1 Положення про Інспекцію міської ради з благоустрою м. Слов`янська, працівники Інспекції мають право виносити попередження керівникам підприємств, установам, організацій незалежно від форм власності, що розташовані на території міста, окремим громадянам, власникам приватних будинків за порушення правил благоустрою на території міста, строків виконання робіт та в інших випадках в межах повноважень Інспекції. Встановлювати їм строки усунення виявлених недоліків або припинення дії.

Однією із форм приписів є припис про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди, це попередження яким пропонується привести об`єкт або елемент благоустрою в належний стан з визначенням строків таких заходів.

Приписом про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди, направленим (врученим): фіксується порушення законодавства у сфері благоустрою, самовільне встановлення павільйону, кіоску, тобто розташування тимчасової споруди для зайняття підприємницькою діяльністю при анульованному паспорті прив`язки, відсутності паспорту прив`язки, закінчення строку дії паспорту прив`язки; попереджається, щодо необхідності усунути порушення в сфері благоустрою; пропонується добровільно усунути порушення в сфері благоустрою, демонтувавши самостійно тимчасову споруду для зайняття підприємницькою діяльністю у визначений термін, звільнити частини території об`єкта благоустрою.

Як вже зазначалось, 27.11.2020 Інспекцією міської ради з благоустрою м. Слов`янська за №1742/23-08 винесений припис про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди стосовно тимчасової споруди за адресою вул. Центральна біля будинку 39, у зв`язку з тим що дія паспорту прив`язки тимчасової споруди закінчилась.

В приписі пропонується усунути виявлене порушення, а саме привести об`єкт благоустрою в належний стан, звільнити від самовільно встановленої тимчасової споруди.

Отже, винесення припису Інспекцією міської ради з благоустрою м. Слов`янська повністю узгоджується з Положенням про інспекцію міської ради з благоустрою м. Слов`янська, затвердженого рішенням Слов`янської міської ради від 29.07.2016 № 23-ХІІІ-7.

Частина 3 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

На підставі аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація повноважень суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкта, що підлягає демонтажу.

Отже, орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні правил благоустрою.

Проте, якщо об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до частини 3 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким положенням Конституції України кореспондують приписи статей 319, 328 Цивільного кодексу України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Об`єктами ж будівництва у розумінні абзацу 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об`єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №465/249/15-а.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Сам факт використання тимчасової споруди значний проміжок часу без відповідних дозвільних документів не легітимізує таке користування та не може бути підставою для унеможливлення ініціювання процедури її знесення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №910/810/18.

Сторонами по справі не заперечується, що терміном дії виданого 20.11.2019 Управлінням містобудування та архітектури Слов`янської міської ради позивачу паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 сплинув 20.11.2020.

У продовженні строку дії паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 фактично було відмовлено, що також не заперечується сторонами по справі.

Суд не приймає посилання позивача на судову практику Верховного суду викладену у справах № 405/1317/15-а від 24.04.2018 та №373/2346/16-а від 10.10.2018 щодо того, що анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, оскільки в рамках даної справи паспорт прив`язки ТС закінчив свою дію та не був продовжений, таким чином за своєю правовою суттю зазначені правовідносини є докорінно різними.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядком №244, в редакції яка діяла на момент вчинення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.3 Порядку №244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

В матеріалах справи були надана фотографія від 05.11.2018 (фото зроблене до видачі паспорту прив`язки схеми розміщення тимчасової споруди - торгівельного павільйону для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 від 20.11.2020 року), з якої вбачається, що ця площадка, з кирпичної та бетонної основи вже була влаштована до факту отримання паспорту прив`язки на ім`я ОСОБА_1 та влаштуванням на цій площадці тимчасової споруди. Таким чином фотоматеріали від 05.11.2018 спростовують відношення будівництва/влаштування площадки з цегли та бетону (улаштування фундаменту) до зведення тимчасової споруди ОСОБА_1 . Тимчасова споруда, що була влаштована позивачем, влаштована без будівництва фундаменту

Згідно з пунктом 2.35 Порядку №244, документація щодо встановлення ТС, видана до набрання чинності цим Порядком, дійсна до закінчення її терміну дії.

Відповідно до пункту 2.30 Порядку №244 передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив`язки, самовільного встановлення тимчасових споруд, така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Зважаючи на розміщення тимчасової споруди без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, така в силу приписів законодавства вважається самочинно розміщеною тимчасовою спорудою, яка підлягає демонтажу.

Такий самий правовий висновок викладений в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №161/13645/16-а.

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 13.01.2021 № 41 Про демонтаж тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , та дії щодо демонтажу тимчасової споруди, що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , вчинені на виконання такого рішення, є правомірними.

В ході розгляду даної справи, судом було встановлено та на що звертає увагу представник позивача, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі 200/309/21 було визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 12.09.2016 №632 "Про затвердження Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними" із змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 15.08.2018 №625 "Про внесення змін до рішення виконкому Слов`янської міської ради від 12.09.2016 №632 "Про затвердження Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними".

З даного приводу, суд вважає за потрібне зазначити, що спірне рішення №41 в даній справі було прийнято, зокрема і з урахуванням скасованого рішення від 12.09.2016 №632, проте суд не бере даний факт до уваги, оскільки скасування рішення «Про затвердження Порядку виявлення, демонтажу, обліку, зберігання самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Слов`янська та подальшого розпорядження ними» не впливає на законність прийнятого виконавчим комітетом Слов`янської міської ради оскаржуваного рішення №41 від 13.01.2021, оскільки, насамперед, дія скасованого рішення направлена на реалізацію даного оскаржуваного рішення, тобто визначає процедурні умови та не є єдиною безпосередньою підставою для його винесення, а також не носить причинно-наслідкового зв`язку з прийнятим оскаржуваним рішенням та законністю дій відповідача при його прийнятті. Крім того, рішення суду від 15.04.2021 по справі 200/309/21 не набрало законної сили на час розгляду даної справи.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Державної регуляторної служби України від 05.01.2021 № Б-259/4 щодо незаконних дій Виконавчого комітету Слов`янської міської ради, на який посилається позивач, однак суд також не бере означений лист до уваги, оскільки викладені роз`ясненя Державної регуляторної служби України не стосувались безпосередньо спірного рішення від 13.01.2021 № 41.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні рішення від 13.01.2021 № 41 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені діючим законодавством України, тому такі дії є законними та обгрунтованими.

Таким чином, оскільки решта позовних вимог є похідними від вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Слов`янської міської ради від 13.01.2021 № 41, суд також не вбачає підстав для їх задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Слов`янської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення коштів – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 11 травня 2021 року за участю представників сторін.

Повний текст рішення складається відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець