Рішення № 97134516, 25.05.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/308/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЧЕРНІГІВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ", код ЄДРПОУ 36278909, вул. Льотна, 25-б, м. Чернігів, 14033

електронна пошта: p4tk@ukr.net

відповідач: Приватне акціонерне товариство "ЧЕРНІГІВГАЗБУД"

код ЄДРПОУ 03335735, пр-т Миру, 225-А, м. Чернігів, 14029

предмет спору: про стягнення 193001,65 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЧЕРНІГІВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" подано позов до Приватного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВГАЗБУД" про стягнення 193001,65 грн, з яких: 142770,13 грн основної заборгованості; 8446,37 грн трьох відсотків річних; 26655,98 грн пені; 15129,17 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки №38/2016 від 16 лютого 2016 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання відповідачем 01 квітня 2021 року ухвали господарського суду від 29 березня 2021 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

16 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Чернігівська торгова компанія" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ЧЕРНІГІВГАЗБУД" (покупець) було укладено договір поставки №38/2016.

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, металопрокат, надалі «Товар», сортамент, кількість, якість та ціна якого вказані у специфікації або рахунку-фактурі, які надається Постачальником Покупцю, відповідно до умов цього договору /п. 1.1. договору/.

Ціна на Товар визначається у гривнях з урахуванням ПДВ та є договірною ціною між Постачальником та Покупцем (п 3.2., 3.3. Договору).

Розрахунки за кожну партію Товару за даним Договором здійснюються Покупцем згідно рахунку-фактури в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника (п.3.4. Договору).

Термін оплати Товару вказується у специфікації або рахунку-фактурі і здійснюється Покупцем шляхом перерахування 100% передплати на поточний рахунок Постачальника згідно рахунку-фактури. За домовленістю сторін можлива відстрочка платежу терміном не більше десяти банківських днів після факту поставки Товару (п. 3.5. Договору).

Згідно п. 3.7. Договору Покупець зобов`язаний оплатити Постачальнику фактично поставлений Товар незалежно від виконання ним зобов`язань щодо, об`єму поставки, передбачених сторонами в Договорі.

Згідно до п. 4.2. Договору, датою поставки Товару згідно Договору вважається дата отримання Покупцем Товару та видаткових накладних.

Разом з Товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткові, податкові накладні, сертифікат якості (копія затверджена печаткою Постачальника) (п. 4.5. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонамиі діє до 31 грудня 2016 року. Дія договору припиняється по закінченню терміну його дії. При умові відсутності письмового попередження про припинення даного договору за місяць до закінчення терміну його дії, сторони домовились, вважати його пролонгованим на наступний рік, на тих же умовах (визначених у Договорі), згідно письмового доповнення до діючого Договору, а також у випадках передбачених чинним законодавством України. /п. 10.1, 10.2 Договору/.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 385579,92 грн, у підтвердження чого позивачем до позовної заяви додано копії видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи:

-№1536 від 27.12.2019 на суму 11149,86 грн;

-№26 від 20.01.2020 на суму 43264,90 грн;

-№33 від 22.01.2020 на суму 21979,01 грн;

-№41 від 23.01.2020 на суму 17856,22 грн;

-№59 від 30.01.2020 на суму 24188,26 грн;

-№60 від 30.01.2020 на суму 4140,00 грн;

-№92 від 06.02.2020 на суму 2070,00 грн;

-№93 від 06.02.2020 на суму 26250,34 грн;

-№207 від 05.03.2020 на суму 28214,26 грн;

-№250 від 16.03.2020 на суму 5589,50 грн;

-№326 від 02.04.2020 на суму 2220,00 грн;

-№335 від 06.04.2020 на суму 43275,47 грн;

-№342 від 08.04.2020 на суму 1092,00 грн;

-№358 від 14.04.2020 на суму 4119,98 грн;

-№382 від 22.04.2020 на суму 42575,63 грн;

-№383 від 22.04.2020 на суму 7399,99 грн;

-№393 від 24.04.2020 на суму 7179,97 грн;

-№418 від 29.04.2020 на суму 58575,26 грн;

-№429 від 06.05.2020 на суму 2100,00 грн;

-№516 від 27.05.2020 на суму 2448,00 грн;

-№553 від 09.06.2020 на суму 10871,28 грн;

-№658 від 10.07.2020 на суму 3060,00 грн;

-№669 від 17.07.2020 на суму 15960,00 грн.

Позивачем також було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 385579,92 грн, які містяться в матеріалах справи.

Будь-яких претензій щодо якості, кількості та комплектності, як товару, так і претензій щодо змісту та комплектності товаросупровідних документів щодо отриманого товару відповідача на адресу позивача не надходило.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, оплативши частково, але не своєчасно вартість отриманого ним товару. Так, відповідачем перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 242809,79грн, що підтверджується копіями платіжних доручень на загальну суму 242809,79грн, які містяться в матеріалах справи. В результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий товар у розмірі 142770,13грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 04 грудня 2020 року було направлено відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованості по договору №38/2016 від 16.02.2016, про що свідчать докази направлення зазначеної претензії за матеріалах справи.

Про існування за відповідачем заборгованості у розмірі 142770,13грн свідчить акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 - 22.02.2021 на суму 142770,13грн, підписаний та скріплений печатками обох сторін, який міститься в матеріалах справи.

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у розмірі 142770,13грн не сплатив.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що обов`язок відповідача здійснити оплату отриманого ним товару по укладеному з позивачем договору, за накладними зазначеними вище, є документально підтвердженим, що не спростовано відповідачем.

Судом враховано правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17, від 09 листопада 2018 року у справі №911/3685/17, від 30 січня 2019 року у справі №905/2324/17, від 08 травня 2019 року у справі №910/9078/18, від 21 травня 2019 року у справі №904/6726/17, від 05 червня 2019 року у справі №905/1562/18, від 10 червня 2019 року у справі №911/935/18 та від 11 червня 2019 року у справі №904/2394/18, згідно з якою, з урахуванням конкретних обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, належати, зокрема: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про визнання відповідачем боргу перед позивачем за поставлений товар.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 142770,13грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8446,37 грн 3% річних за період з 16.01.2020 по 24.03.2021 та інфляційних нарахувань у розмірі 15129,17 грн з 16.01.2020 по 24.03.2021.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8446,37 грн 3% річних та 15129,17 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 26655,98 грн пені.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 6.2.3. договору у разі несвоєчасного виконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару, вказаних в договорі, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 26655,98 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст.124 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у відповідності до якого витрати на правничу допомогу становлять 15000,00 грн.

Згідно вимог ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вимогу позивача про відшкодування витрат за правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також, слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси позивача у даній справі представляє адвокат Костирко Євгеній Святославович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЧН №000616 від 25 січня 2019 року).

На підтвердження отримання позивачем правової допомоги надано: договір б/н від 17 березня 2021 року про надання юридичних послуг, ордер про надання правової допомоги від 24 березня 2021 року, платіжне доручення №523 від 17 березня 2021 року на суму 15000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (серія ЧН №000616 від 25 січня 2019 року), акт прийняття-передачі наданих послуг від 24 березня 2021 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивачем документально підтверджено, що ним було сплачено 15000,00 грн на виконання договору б/н від 17 березня 2021 року про надання юридичних послуг. Розмір гонорару у відповідності до п. 2.1. договору про надання юридичних послуг становить 15000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 15000,00 грн.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЧЕРНІГІВГАЗБУД" (код ЄДРПОУ 03335735, пр-т Миру, 225-А, м. Чернігів, 14029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЧЕРНІГІВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 36278909, вул. Льотна, 25-б, м. Чернігів, 14033) 142770,13 грн боргу, 8446,37 грн трьох відсотків річних, 15129,17 грн інфляційних втрат, 26655,98 грн пені, 2895,02 грн судового збору, 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 25 травня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/