Ухвала суду № 97127389, 24.07.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/375/20

Провадження № 1-кп/205/647/20

У Х В А Л А

24 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

при секретарі - Кожемяка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12019040690003658 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, місця реєстрації не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Фетько Д.В.

захисника адвоката Іванової В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.

У відповідності до положень п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у зв`язку з неможливістю розгляду кримінального провадження у повному складі колегії суддів через відсутність членів колегії, розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою здійснюється головуючим суддею.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в якому прокурор зазначив, що на його думку ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх залякування, оскільки останні проживають з ним по сусідству. Окрім того, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що дає підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він не має стійких соціальних зв`язків, не працевлаштований, місця реєстрації не має та веде аморальний спосіб життя.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник адвокат Іванова В.І. у судовому засіданні також не заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Головуючий суддя, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, відсутність у нього соціальних зав`язків, відсутність родини та неповнолітніх дітей. Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 страждає на МРТБ легень, відкритої форми, у зв`язку з чим перебуває у Дніпропетровській спеціалізованій лікарні № 89 (дільниця СІЗО) де отримує адекватне та необхідне лікування. Суд вважає, що зазначене захворювання, з урахуванням надання обвинуваченому необхідного лікування та медичного догляду, не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Головуючий суддя вважає доведеними ризики зазначені прокурором у клопотанні, оскільки ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні шляхом їх залякування, оскільки останні проживають з ним по сусідству. Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням смерті людини, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він не має стійких соціальних зв`язків, не працевлаштований, місця реєстрації не має та веде аморальний спосіб життя.

Окрім того, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, відсутність у нього соціальних зв`язків, відсутність родини та неповнолітніх дітей.

На підставі викладеного головуючий суддя приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених у клопотанні прокурора ризиків, а саме незаконного впливу обвинуваченим на свідків у кримінальному провадженні та можливістю останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 не має постійного місця реєстрації, що унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, в ході розгляду клопотання питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 головуючим суддею не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, на думку колегії суддів не спроможні забезпечити належний розгляд провадження відносно ОСОБА_1 та виконання останнім процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 331, 369, 371, 372, п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Фетько Д.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 18 вересня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя М.М. Таус