Рішення № 97116383, 13.05.2021, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2838/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2021 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Кушницька сільська рада, про відшкодування шкоди, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, скасування рішення сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

22.03.2019 року ОСОБА_3 звернулася до Іршавського райсуду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом: засипання вигрібної ями; встановлення водо- та снігозатримувачів на даху будинку відповідача та надвірній споруді; встановлення водовідведення дощових і талих вод з будинку відповідача у його дворогосподарство; демонтажу котельні відповідача, перенісши її на безпечну відстань від житлового будинку позивачки; демонтажу димарів з будинку відповідача та їх переносу на іншу сторону будинку, а також про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням відповідачем огорожі позивачки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 жовтня 2002 року на підставі Договору купівлі-продажу позивачка набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

28 вересня 2004 року позивачка отримала у власність земельну ділянку розміром 0,164 га для будівництва та обслуговування вище вказаного житлового будинку, що підтверджується Державним актом на землю серії ЗК № 005-70041, що виданий 28.09.2004 року Кушницькою сільською радою.

04 лютого 2011 року позивачкою отримано Свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який 17.02.2011 року зареєстровано в КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 32 у книзі № 1.

На момент купівлі та реєстрації позивачкою житлового будинку та отримання у власність земельної ділянки під цим будинком сусідкою позивача була ОСОБА_5 , яка проживала за адресою АДРЕСА_2 , та якій належала земельна ділянка під цим будинком. 17.04.2012 року ОСОБА_5 подарувала вказаний будинок відповідачу ОСОБА_4 .

Із кінця березня 2016 року ОСОБА_4 перешкоджає позивачу користуватись належною їй земельною ділянкою та житловим будинком, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

Зокрема, з часу купівлі позивачкою житлового будинку АДРЕСА_2 , на межі земельних ділянок між дворогосподарством позивачки та дворогосподарством ОСОБА_5 , була огорожа з металевої сітки-рабиці, яка кріпилась до металевих стовпів (труб).

У 2006 році за домовленістю з ОСОБА_5 у дворовій частині позивачка замінила металеву огорожу із сітки на огорожу з листової бляхи, які прикріпились до тих же самих металевих стовпів (труб).

24 березня 2016 року ОСОБА_4 самовільно, без відома та згоди позивачки зрізав бляху із стовпів, пошкодивши її та поскидавши у двір позивачки. Пошкодивши бляху, відповідач заподіяв їй матеріальну шкоду - збитки, які підлягають відшкодуванню.

Після цього, відступивши від межі 20 см у бік свого двора, позивачка встановила нову огорожу із мучкоблоків, однак, відповідач на відстані 0,5 м розібрав вказану огорожу.

Крім демонтажу огорожі з бляхи, відповідач демонтував дерев`яну огорожу на відстані 10 м, металеві труби під виноградником, чим заподіяв позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України.

На відстані 1.0 метра від межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та напроти вікна будинку АДРЕСА_1 відповідач збудував вигрібну яму, в яку стікають нечистоти з туалету, а раніше стікали і відходи від домашніх тварин (кіз, свиней).

З ями по двору і в будинок розповсюджуються неприємні запахи, що перешкоджає сім`ї позивача дихати чистим повітрям. Позивачка не може відкрити вікна на будинку та провітрити кімнати. Особливо різкий запах в сиру, вологу погоду. Над ямою влітку багато комах, які залітають в будинок, сідають на їжу, продукти харчування.

Місце розташування ями не відповідає п.3.26 ДБН 360-92 «планування і забудова міських і сільських поселень», згідно якого вигрібна яма повинна знаходитись не ближче 20 м від стін житлового будинку та 15 м від літньої кухні та вікон житлового будинку.

З даху житлового будинку та надвірних споруд відповідача у двір позивачки стікають дощові води, взимку спадає сніг, що призводить до затоплення земельної ділянки позивача. Двір дворогосподарства позивача засипаний гравієм, а дощові та талі води розмивають цей гравій. Це пов`язано із відсутністю на даху будинку відповідача системи водовідведення дощових вод та снігозатримувачів.

На відстані 3-х метрів від будинку позивача відповідач встановив опалювальний котел на дровах. Від згорання дров та вугілля дим стелиться по подвір`ю позивача, проникає у будинок, від чого позивач з сім`єю задихається.

Вище вказаними діями відповідач перешкоджає позивачу належно користуватись земельною ділянкою (двором) та житловим будинком за їх призначенням, чим порушує право власності-володіння та користування нерухомістю, передбачені ст.ст. 317, 321 ЦК України, створює загрозу життю і здоров`ю членів сім`ї позивача.

Ст. 91 ЗК України на відповідача покладено обов`язок додержувати вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись правил добросусідства.

Ст. 103 ЗК України зобов`язує власників та землекористувачів земельних ділянок обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) та не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

З метою захисту свого права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та усунення загрози життю, здоров`ю позивача та членів її сім`ї, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Просила зобов`язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 шляхом: засипання вигрібної ями; встановлення водо та снігозатримувачів на даху будинку відповідача та надвірній споруді; встановлення водовідведення дощових та талих вод з будинку відповідача у його дворогосподарство; демонтажу котельні та її перенесення на безпечну відстань від житлового будинку позивача; демонтажу коминів з будинку та їх перенесення на інший бік будинку відповідача.

Просила стягнути з відповідача на користь позивачки збитки, заподіяні пошкодженням огорожі, розмір яких буде встановлено шляхом проведення експертизи.

23.07.2019 року відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав і зазначив (том 1 а.с.78).

ОСОБА_3 вже зверталась до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування шкоди, розгляд справи №301/254/19 закінчився укладенням мирової угоди від 14.12.2018 року та її затвердженням ухвалою Іршавського районного суду від 14 грудня 2018 року.

У випадку закриття судом провадження по справі у зв`язку з укладенням мирової угоди, повторне звернення до суду із спором між тими ж сторонами про той же предмет позову і з тих же підстав не допускається (п.7 Ухвали Іршавського районного суду від 14.12.2018 р.).

Однак, ОСОБА_3 знову звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , як суміжного землекористувача.

Згідно п.3 ч.1.ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У зв`язку з затвердженням ухвалою Іршавського районного суду від 14.12.2019 року мирової угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди по справі №301/254/19, просив провадження по даній справі закрити.

08.10.2020 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Кушницька сільська рада, про відшкодування шкоди у розмірі 50000 грн. (том 2 а.с.5-7).

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 є суміжним землекористувачем ОСОБА_3 з 17 квітня 2012 року, на підставі Договору дарування земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Кадастровий номер земельної ділянки 2121985201:03:001:0119.

ОСОБА_3 придбала житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами в АДРЕСА_2 , 10 жовтня 2002 року на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку. На підставі рішення 12-ї сесії 4-го скликання Кушницької сільської ради від 23.12.2003 року ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 005-70041 межа, позначена на плані зовнішніх меж земельної ділянки літ. В-Г, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , повинна проходити рівно.

Після приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 встановила огорожу з гладкого дроту та бетонну огорожу, вийшовши за межі і захопивши земельну ділянку відповідача.

ОСОБА_3 вже зверталась до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди. Розгляд справи №301/254/19 закінчився укладенням Мирової угоди від 14.12.2018 року та її затвердженням ухвалою Іршавського районного суду від 14 грудня 2018 року.

Не дивлячись на укладену Мирову угоду від 14.12.2018 року, ОСОБА_3 знову звернулася до ОСОБА_4 з позовними вимогами, як суміжного землекористувача.

Згідно інвентаризаційної справи №866, виготовленої КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації», будинок і надвірні споруди ОСОБА_4 побудовані в 1976 році. Будинок ОСОБА_3 побудований в 2011 році, тобто набагато пізніше. При будівництві ОСОБА_3 не було дотримано будівельних норм розташування будинку. Весь сніг з будинку ОСОБА_9 падає між сараєм позивача, літньою кухнею і огорожею. Стіна сараю і літньої кухні від сусіди ОСОБА_9 повністю осипалась. Від снігу, який летить з даху будинку ОСОБА_3 , пошкоджено каналізаційну трубу, поламано шифер, яким була накрита вигрібна яма. Сніг та дощові води з будинку АДРЕСА_2 стікають на земельну ділянку ОСОБА_4 між будинком і бетонною огорожею

ОСОБА_10 котельні ОСОБА_4 у жовтні 2017 року встановлена газогенераторна установка. На будинку комин не використовується.

Вважав, що ОСОБА_11 нанесена шкода ОСОБА_4 , а саме: стіна сараю і літньої кухні від сусіди ОСОБА_9 повністю осипалась, пошкоджено каналізаційну трубу, поламано шифер, що є підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про відшкодування збитків на суму 50 000,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 збитки в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати в сумі 5000,00грн.

Ухвалою Іршавського райсуду від 08.10.2020 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Кушницька сільрада Іршавського району, про відшкодування шкоди прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування шкоди, та їх об`єднано в одне провадження (том 2 а.с.31).

Ухвалою Іршавського райсуду від 08.10.2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів по справі: зобов`язано Комунальне підприємство «Іршавське бюро технічної інвентаризації» надати суду інвентарні справи на будинок АДРЕСА_2 ; на будинок АДРЕСА_1 .

28.10.2020 року відповідачем ОСОБА_4 подано до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог (том 2 а.с.40-43), в якій зазначив, що ОСОБА_4 являється суміжним землекористувачем ОСОБА_3 з 17 квітня 2012 року. Кадастровий номер земельної ділянки 2121985201:03:001:0119.

ОСОБА_3 придбала житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами в АДРЕСА_2 , 10 жовтня 2002 року.

На підставі рішення 12-ї сесії 4-го скликання Кушницької сільської ради від 23.12.2003 року ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку.

28.10.2020 року ознайомившись з інвентаризаційною справою №1124 від 1991 р. та поточною інвентаризацією від 2010 р. на будинковолодіння АДРЕСА_2 було виявлено:

1) знесення старих будівель і споруд, познач. на плані літ. А, Б, В, Г, Д;

2) будівництво нових будівель: житлового будинку, поз. на плані літ. А, літньої кухні (літ.Б), корівника (літ.В.).

Даний факт стверджується актом поточних змін, виготовленим техніком Іршавського БТІ 14.12.2010 р. та поточною інвентаризацією, виготовленою техніком Іршавського БТІ 14.12.2010 р. В інвентаризаційній справі на будинковолодіння АДРЕСА_1 є проставлений штамп «Самовільне будівництво».

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, ОСОБА_3 самовільно збудувала на земельній ділянці житловий будинок, літню кухню та корівник, без належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями державних будівельних норм і правил.

Крім цього, виконкомом Кушницької сільської ради від 27.01.2011 р. прийнято незаконне рішення №05 від 27.01.2011 р. з перевищенням своїх повноважень щодо визнання договору купівлі-продажу між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 таким, що втратив чинність.

Більше того, не звертаючи увагу на інвентаризаційну справу ОСОБА_3 , виконавчий комітет 04.02.2011 р. видав їй свідоцтво про право власності на нерухоме майно без акту здачі в експлуатацію об`єктів завершеного будівництва, що передбачено з 05.08.1992 року.

Будуючи в 2006 р. будинок з належними до нього надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , біля котельні (циф.7), кухні (циф.8), позначених на плані літ.А, пташника, поз. літ.В, сараю, позн. літ.Г, які були побудовані 1976 році по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 зобов`язана була дотримуватись вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН В.2.6-220:2017 та інших нормативних актів у галузі будівництва.

Згідно інвентаризаційної справи №866, виготовленої КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації», будинок і надвірні споруди ОСОБА_4 побудовані в 1976 році. Будинок ОСОБА_3 побудований в 2011 році, тобто набагато пізніше. При будівництві відповідачем не було дотримано будівельних норм розташування будинку. Весь сніг з будинку ОСОБА_9 падає між сараєм ОСОБА_4 , котельною, кухнею і огорожею. Штукатурка стіни котельні, кухні, сараю довжиною 5,2 м. від сусіди ОСОБА_9 повністю осипалась. Від снігу, який летить з даху відповідача, пошкоджено каналізаційну трубу, поламано шифер на даху та яким була накрита вигрібна яма. Сніг та дощові води з будинку АДРЕСА_2 стікають на земельну ділянку між будинком і бетонною огорожею

ОСОБА_14 порушені норми ДБН В.2.6-220:2017 та ДБН 1.2-2:2006 щодо встановлення снігозатримувачів, у зв`язку з тим, що під час сходження снігу були зруйновані: шифер на покрівлі, розбита каналізаційна труба, частково зруйнована та обсипана штукатурка на стіні будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_2 .

В котельні в жовтні 2017 року встановлена газогенераторна установк. На будинку комин не використовується.

ОСОБА_3 нанесена ОСОБА_15 шкода, а саме: стіна сараю, котельні, кухні, пташника від сусіди ОСОБА_9 повністю осипалась, пошкоджено каналізаційну трубу, поламано шифер. Це стало причиною звернення ОСОБА_4 до суду з даним позовом.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 збитки в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати в сумі 5000,00 грн.; зобов`язати ОСОБА_3 встановити на даху будинку снігозатримувачі та не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні нерухомим майном; скасувати рішення виконкому Кушницької сільської ради №05 від 27.01.2011 р., скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.02.2011 р. та державну реєстрацію прав на житловий будинок по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 32928710.

04.11.2020 року представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог (том 2 а.с.57-58), в якій ОСОБА_3 зазначила, що зустрічний позов не визнає. По справі №301/254/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 розглядався земельно-межовий спір. В процесі розгляду справи між сторонами щодо межового спору досягнуто мирової угоди, яка затверджена ухвалою Іршавського райсуду від 14.12.2018 року. В решті позовних вимог за заявою ОСОБА_3 позов залишено без розгляду, що не позбавляє ОСОБА_3 права повторного звернення до суду.

Вважала, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування шкоди не доведені належними і допустимими доказами. А вимоги в частині скасування рішення сільради, свідоцтва про право власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на будинок не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_4 пропущено строк звернення до суду, без поважних причин.

Просила відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Іршавського райсуду від 20.11.2020 року задоволено клопотання представників сторін та призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу (том 2 а.с.67-68). На час проведення експертизи провадження по справі зупиненою

11.03.2021 року до суду направлено висновок судової будівельно-технічної експертизи №8 від 04.03.2021 року.

16.04.2021 року представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про уточнення і зменшення позовних вимог (том 2 а.с.135-136). В заяві уточнила розмір шкоди відповідно до висновку експертизи і просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 шкоду, заподіяну пошкодженням огорожі, у сумі 9710 грн.

Просила зобов`язати ОСОБА_4 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , шляхом встановлення водовідведення дощових та талих вод з будинку відповідача в дощоприймачі у його домоволодінні. А вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом: засипання вигрібної ями; встановлення водовідведення дощових і талих вод з даху будинку відповідача; демонтажу котельні відповідача, перенісши її на безпечну відстань від житлового будинку позивачки; демонтажу димарів з будинку відповідача, перенісши їх на іншу сторону будинку, просила залишити без розгляду.

Ухвалою Іршавського райсуду від 16.04.2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом: засипання вигрібної ями; встановлення водовідведення дощових і талих вод з даху будинку відповідача; демонтажу котельні відповідача, перенісши її на безпечну відстань від житлового будинку позивачки; демонтажу димарів з будинку відповідача, перенісши їх на іншу сторону будинку, залишено без розгляду.

Ухвалою Іршавського райсуду від 16.04.2021 року підготовче провадження по цивільній справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 13 травня 2021 року на 14.00 годин.

У судове засідання позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 не з`явилися, про день, час та місце розгляд справи була належним чином повідомлені через своїх представників, причини неявки до суду не повідомили.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги за основним позовом підтримала та просила зобов`язати ОСОБА_4 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , шляхом встановлення водовідведення дощових та талих вод з будинку відповідача в дощоприймачі у його домоволодінні, а також стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки шкоду, заподіяну пошкодженням огорожі, у сумі 9710 грн., що визначена висновком експертизи. Пояснила, що з часу купівлі позивачкою житлового будинку АДРЕСА_2 , на межі земельних ділянок між дворогосподарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 була огорожа з металевої сітки-рабиці, яка кріпилась до металевих труб. У 2006 році за домовленістю з попереднім власником сусідського будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 , позивачка замінила металеву огорожу із сітки на огорожу з листової бляхи, які прикріпились до тих же самих металевих труб. Однак, у 2016 році ОСОБА_4 самовільно, без відома та згоди позивачки зрізав бляху із стовпів, пошкодивши її та поскидавши у двір позивачки, та поклав на її місто сітку-рабицю. Після цього, відступивши від межі 20 см у бік свого двора, позивачка встановила нову огорожу із мучкоблоків, однак, відповідач на відстані 0,5 м розібрав вказану огорожу. Крім демонтажу огорожі з бляхи, відповідач демонтував дерев`яну огорожу на відстані 10 м. У 2018 році в ході розгляду судом межового спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сторони уклали мирову угоду, після чого позивачкою було збудовано нову огорожу відповідно до меж земельних ділянок, погоджених сторонами в мировій угоді. Межового спору між сторонами не має, однак, діями відповідача щодо демонтажу огорожі позивачки у 2016 році, останній заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 9710 грн., що визначена шляхом експертизи. З часу звернення до суду з даним позовом відповідачем усунуто деякі порушення, однак, по даний час відповідач не встановив на даху свого будинку жолоби для водовідведення дощових та талих вод у дощоприймачі свого домоволодіння, що призводить до того, що дощова вода стікає на огорожу позивачки, пошкоджуючи її. Зустрічний позов ОСОБА_4 не визнала та вважала, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не доведені належними доказами, оскільки не доведено ні заподіяння шкоди, ні розмір шкоди. Щодо вимог про скасування рішення сільради, свідоцтва про право власності та державної реєстрації права власності на будинок позивачки, вважала, що ОСОБА_4 не доведено порушення його прав. Крім того, на думку позивача, ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду без поважних причин, що також є підставою для відмови в позові. Не заперечувала, що ОСОБА_15 вже установив на даху ринви для водовідведення, однак вважала, що такі установлені не до кінця даху, тому опади можуть і надалі падати на огорожу позивачки та завдавати збитки.

Представник відповідача ОСОБА_2 основний позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задовольнити. Пояснила, що в ході розгляду межового спору між сторонами у 2018 році ухвалою суду була затверджена мирова угода, де суміжні землекористувачі - сторони по справі - погодили межі земельних ділянок. Після цього, відповідно до погоджених між сторонами меж, ОСОБА_3 у 2018 році установила нову огорожу із шлакоблоків. У 2016 році ОСОБА_4 не пошкоджував огорожі між земельними ділянками сторін, а тільки зняв металопрофіль, який установила позивачка і який кріпився до стовпів та бетонного фундаменту, який належав ОСОБА_4 . Вказані листи металопрофілю ОСОБА_15 склав на подвір`ї позивачки, вони не були ушкоджені та по даний час використовуються позивачкою для перекриття господарських будівель. Демонтований ОСОБА_15 штахетник також залишився неушкодженим і використовується позивачкою, що видно із наданих експертом фото. Щодо зазначених у висновку експертизи 30 штук мучкоблоків, на фото видно, що ОСОБА_9 установила всього 4 ряди блоків, а не 30 штук. Вказані мучкоблоки сторони демонтували за взаємною домовленістю, щоб мати можливість обійти будинок зі всіх сторін. Вказані блоки не пошкоджені та знаходяться в сараї у позивачки, що видно на фото, що приєднано до висновку експертизи. При визначенні розміру шкоди експерт враховував вартість ремонтно-будівельних робіт, які не потрібно проводити, оскільки вже встановлена нова огорожа. Експертом також була врахована вартість металопрофілю, мучкоблоків та штахетника, які не пошкоджені та по даний час використовуються позивачкою. Крім того, експертом при визначенні шкоди враховано вартість огорожі (фундаменту, металевих труб, їх установлення), які належали не позивачці, а відповідачу ОСОБА_4 , який установлював їх за власні кошти. Вказані стовпи та фундамент не демонтувалися і їх не потрібно відновлювати. Експерт у розмір шкоди врахував і нову огорожу, яка встановлена ОСОБА_16 після укладення мирової угоди і яка не пошкоджена. Вважала, що вимоги про відшкодування шкоди є безпідставними, а висновок експерта побудований на даних, які не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо встановлення водовідведення дощових вод, ОСОБА_4 встановив як на даху житлового будинку, так і на господарській будівлі жолоби, тому вся вода від опадів стікатиме в його подвір`я, що підтверджується відповідними фото. Щодо зустрічних вимог пояснила, що ОСОБА_9 придбала у 2002 році житловий будинок АДРЕСА_2 , після чого знесла його і без дозволів побудувала новий з порушенням вимог ДБН. На будинку ОСОБА_17 не встановлено снігозатримувачів, внаслідок чого весь сніг з даху її будинку падає між огорожею та будинком ОСОБА_18 . Внаслідок цього, було зруйновано каналізаційну трубу, шифер на вигрібній ямі, сиріє і опадає штукатурка з будинку. Вважала, що розмір заподіяної позивачкою ОСОБА_4 шкоди становить 50000 грн., які просила стягнути з ОСОБА_17 на користь відповідача. Просила зобов`язати ОСОБА_3 встановити на даху свого будинку снігозатримувачі. Рішення сільради вважала незаконним, оскільки таким визнано договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_17 таким, що втратив чинність, що не передбачено законом та прийнято сільрадою з перевищенням повноважень. Після цього сільрада видала ОСОБА_19 свідоцтво про право власності на самочинно збудований житловий будинок без введення його в експлуатацію. Вказаним рішення сільради та видачею свідоцтва про право власності порушено права ОСОБА_15 , оскільки житловий будинок ОСОБА_17 самочинно збудований на іншому місці, з порушенням вимог будівельних норм щодо дотримання відстані від межі та будинку відповідача, що приводить до того, що сніг та дощ, які падуть з будинку ОСОБА_17 на подвір`я ОСОБА_15 , руйнують будинок та пошкоджують майно відповідача.

Представник Кушницької сільради у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не повідомив, пояснення на зустрічний позов не подав. Згідно заяви від 05.11.2020 року просив розглянути справу по суті без його участі (том 2 а.с. 60, 157).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст. 12, 13, 77-81 ЦПК України); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст. 263 ЦПК України).

ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 9710 грн. шкоди, заподіяної пошкодженням огорожі. Просила також зобов`язати ОСОБА_4 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , шляхом встановлення водовідведення дощових та талих вод з будинку відповідача в дощоприймачі у його домоволодінні.

При цьому, позивачка як на докази обґрунтованості позовних вимог посилалася на висновок судової будівельно-технічної експертизи №8 від 04.03.2021 року (том 2 а.с.93-104).

Ухвалою про призначення експертизи за клопотанням позивача на вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Яким є розмір шкоди, заподіяної позивачці ОСОБА_3 внаслідок демонтування огорожі з бляхи, мучкоблоку та дерев`яних балок (штахетника) на межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ?

2) Як стосовно межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , та стосовно житлового будинку АДРЕСА_1 , розташовані будівлі, надвірні споруди (вигрібна яма, котельня (опалювальний котел) тощо), що належать дворогосподарству АДРЕСА_2 ? Чи відповідає їхнє розташування вимогам ДБН та іншим нормативним актам у галузі будівництва? Чи облаштовані сніго- та водозатримувачами будівлі та споруди будинковолодіння АДРЕСА_2 ?

3) Якщо розташування вищезазначеного нерухомого майна не відповідає вимогам ДБН та іншим нормативним актам у галузі будівництва, то у який спосіб технічно можливо усунути такі порушення: звільнення території від вигрібної ями, котельні (опалювального котла) тощо або можлива перебудова (повна, часткова), реконструкція, перенесення в інше місце, зміна архітектурно-будівельних елементів тощо?

Згідно висновку експерта №8 від 04.03.2021 року, у зв`язку з оплатою позивачем ОСОБА_3 тільки частини питань, дослідження проведено та відповідь надано тільки на перше питання, поставлене на вирішення експертизи.

При цьому, питання №1 «Яким є розмір шкоди, заподіяної позивачці ОСОБА_3 внаслідок демонтування огорожі з бляхи, мучкоблоку та дерев`яних балок (штахетника) на межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ?», експертом викладено в іншій редакції, а саме: «Яка вартість ремонтно- будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень огорожі з профнастилу стінового, мучкоблоків та дерев`яних секцій (штахетника) унаслідок демонтажу, на межі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ?».

Отже, експертом визначалося пошкодження огорожі внаслідок демонтажу та визначалася вартість ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення.

Згідно Локального кошторису на будівельні роботи, у вартість шкоди включено:

-установлення направляючих з бруса на металеві стовпчики; облицювання огородження стальний профільованим листом; мурування зовнішніх стін огородження з бетонних блоків; монтаж стальної направляючої труби; улаштування парканів при встановлених стовпах з виготовленням ґратчастих щитів висотою 2 м; улаштування парканів із готових ґратчастих щитів висотою 2 м при встановлених стовпах (том 2 а.с.101-102).

Згідно підсумкової відомості ресурсів, у розмір шкоди включено: витрати труда; витрати на будівельні машини і механізми; будівельні матеріали, вироби і конструкції (том 2 а.с.103-104).

У судовому засіданні представники сторін пояснили, що у 2016 році ОСОБА_15 демонтував з огорожі металеву бляху, яка кріпилася до залізних стовпів, які стояли у фундаменті. Самі металеві бляхи (металопрофіль) були складені на подвір`я позивачки. Замість профнастилу на те саме місто до тих же стовпів установив металеву сітку-рабицю. Тобто, як сам фундамент, так і залізні стовпи залишилися на тому ж місці, неушкодженими.

Дана обставина підтверджується приєднаними позивачкою до справи фотокартками (том 1 а.с.27-31). Не заперечували вказану обставину в судовому засіданні і представники сторін.

Крім того, з пояснень представника відповідача ОСОБА_2 вбачається, що сам бетонний фундамент та залізні труби (стовпи) в ньому, будувалися ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 . Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що їй не відомо, хто ставив цей фундамент та залізні стовпи. Отже, власник вказаного об`єкту не встановлений.

Отже, доказів заподіяння позивачу шкоди в цій частині (демонтаж фундаменту та залізних труб, вартість матеріалів та вартість виконання робіт по їх облаштуванню (відновленню), що було включено експертом в розмір шкоди), суду не надано.

З висновку експертизи вбачається також, що демонтований металопрофіль та дерев`яна секція (штахетник) збережені, а дерев`яні рейки частково збережені. Вказані обставини підтверджуються і приєднаними до матеріалів справи фотокартками (том 1 а.с.27-31, том 2 а.с.24,25, 98-100).

Щодо демонтажу мучкоблоків, у висновку експерта зазначено про демонтаж 31 штуки блоків. Заперечуючи вказану обставину, представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, було демонтовано всього 4 ряди блоків на відстані 0,5 метра, а не 31 штука. Вказаний демонтаж блоків відбувся за взаємною згодою сторін-сусідів, з метою кращого доступу власників до своїх будинків. Спростувати вказані обставини представник позивача в судовому засіданні не могла.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що внаслідок укладення сторонами 14.12.2018 року мирової угоди по справі №301/254/18, сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодили нові межі земельних ділянок (том 1 а.с.79-81). Після чого, відповідно до нових меж позивачка ОСОБА_3 у 2018 році збудувала нову огорожу з блоків, яка існує і на даний час. Вказана обставина підтверджується і наданими сторонами фотокартками. Дану обставину у судовому засіданні підтвердили представники обох сторін.

За таких обставин, визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, необхідних для відновлення демонтованої у 2016 році огорожі, є некоректним. А сам факт заподіяння позивачці ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_4 шкоди, в обсязі, зазначеному як у позовній заяві, так і висновку експерта, є не доведеним належними і допустимими доказами.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною, шляхом встановлення водовідведення дощових та талих вод з будинку відповідача в дощоприймачі у його домоволодінні, суд приходить до наступного.

На підтвердження відсутності на даху будинку та на господарській будівлі відповідача ОСОБА_4 жолобів для відведення дощових вод, представник позивача надала суду фотокартки, з яких вбачається, що жолоби для відведення дощових вод на даху будинка ОСОБА_4 встановлені не до кінця, а на господарській будівлі такі відсутні взагалі (том 2 а.с.158-159).

Про наявність або відсутність водозатримувачів на дахах будівель, що належать відповідачу ОСОБА_4 , ставилося питання при призначенні за клопотанням позивача судової будівельно-технічної експертизи. Однак, у зв`язку з не проведенням позивачкою оплати за експертизу у повному обсязі, вказане питання експертом не досліджувалося і висновок по ньому не надавався.

При призначенні експертизи, ухвалою Іршавського райсуду від 20.11.2020 року сторонам було роз`яснено вимоги ч.1 ст.109 ЦПК України щодо наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 не наполягала на роз`ясненні експерта щодо дослідження або недослідження експертом питання: «Чи облаштовані сніго- та водозатримувачами будівлі та споруди будинковолодіння АДРЕСА_2 ?».

Заперечуючи проти вказаної позовної вимоги, представник відповідача пояснила, що відповідачем ОСОБА_4 вже встановлено як на даху будинку, так і на даху господарської будівлі жолоби для відведення дощової води, яка стікає по цим жолобам виключно систему водовідведення, що встановлена на подвір`ї відповідача ОСОБА_4 .

На підтвердження вказаної обставини представник відповідача ОСОБА_2 надала суду фотознімки (том 2 а.с.160-162).

Представник позивача ОСОБА_1 вважала, що встановлені відповідачем жолоби на даху будинку відповідача (том 2 а.с.160) можуть не у повній мірі захищати огорожу позивачки ОСОБА_3 від потрапляння дощової води з даху будинку, що може продовжити руйнацію огорожі. При цьому, доказів неналежного встановлення відповідачем системи відведення дощової води на даху власного будинку та заподіяння, у зв`язку з цим, позивачці шкоди, позивачка суду не надала.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 як в частині відшкодування шкоди у сумі 9710 грн., так і в частині зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною, шляхом встановлення водовідведення дощових та талих вод з будинку відповідача в дощоприймачі у його домоволодінні, не має.

Відповідач ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь збитки в розмірі 50 000,00 грн.; зобов`язати ОСОБА_3 встановити на даху будинку снігозатримувачі та не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні нерухомим майном; скасувати рішення виконкому Кушницької сільської ради №05 від 27.01.2011 р., скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.02.2011 р. та державну реєстрацію прав на житловий будинок по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 32928710.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_3 самовільно, без належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями державних будівельних норм і правил збудувала на суміжній земельній ділянці житловий будинок. Внаслідок недотримання позивачкою під час будівництва норм щодо відстані забудівлі від межі земельної ділянки та інших будівель, а також відсутності на даху будинку ОСОБА_3 снігозатримувачів, з даху будинку ОСОБА_11 на земельну ділянку ОСОБА_4 спадає сніг. Внаслідок сповзання снігу з будинку позивачки зруйновано шиферне покриття вигрібної ями, пошкоджена каналізаційна труба та штукатурка будинку ОСОБА_4 .

Розмір шкоди позивач оцінив у 50000 грн. На підтвердження факту завданої позивачкою шкоди посилався на фотокартки (том 2 а.с.19-23), скаргу-заяву сільському голові від 09.02.2017 року та отриману відповідь від 13.02.2017 року №09-03/2-48 (том 2 а.с.4,5).

Крім того, для підтвердження позовних вимог відповідачем ОСОБА_4 було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке ухвалою Іршавського райсуду від 20.11.2020 року було задоволено.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1) Чи дотримано вимоги ДБН при будівництві будівель і споруд по АДРЕСА_1 , з урахуванням розміру земельної ділянки 0,164 га та розташуванням належного суміжному землекористувачу ОСОБА_4 житлового будинку з надвірними спорудами, побудованих в 1976 році?

2) Який розмір збитків, заподіяних ОСОБА_4 , внаслідок зсуву снігу з даху будинку ОСОБА_3 на: а) тильну сторону довжиною 5,2 м котельні (цифра 7) та кухні (цифра 8), позначених на плані літерою А; пташника, позначеного літерою В; сараю, позначеного літерою Г; б) каналізаційну трубу; в) шифер на надвірних спорудах будинковолодіння АДРЕСА_2 ?

При призначенні експертизи, ухвалою Іршавського райсуду від 20.11.2020 року сторонам було роз`яснено вимоги ч.1 ст.109 ЦПК України щодо наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.

Не зважаючи на вказане, відповідачем не була проведена оплата за проведення експертизи, тому дослідження з визначених питань не проводилося та висновку не надано.

Щодо відповіді Кушницького сільського голови від 13.02.2017 року №09-03/2-48 на скаргу-заяву ОСОБА_4 від 09.02.2017 року щодо пошкодження його майна внаслідок падіння снігу з даху будинку ОСОБА_3 , суд приходить до наступного. У вказаній відповіді зазначено, що під час огляду земельної ділянки ОСОБА_4 встановлено, що сніг лежить між сараєм та огорожею сусіди ОСОБА_3 (том 2 а.с.4). Однак, в даному документі не зазначено ні про падіння снігу з даху будинку ОСОБА_3 , ні про пошкодження внаслідок такого падіння майна ОСОБА_4 .

З приєднаних до матеріалів справи фотознімках, що надані відповідачем, вбачається пошкодження шиферу та каналізаційної труби відповідача (том 2 а.с.19,20). Однак, такі фотознімки не підтверджують, що вказані пошкодження сталися внаслідок падіння снігу з даху будинку позивачки ОСОБА_3 .

Отже, відповідачем ОСОБА_4 не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували заподіяння йому матеріальної шкоди діями позивачки ОСОБА_17 або внаслідок її бездіяльності (не встановлення на даху будинку снігозатримувачів). Не надано ОСОБА_4 суду і доказів відсутності на даху будинку ОСОБА_3 снігозатримувачів, внаслідок чого йому завдається шкода. Не доведено і розміру шкоди у сумі 50000 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_4 про відшкодування шкоди у сумі 50000 грн. є недоведеними, тому такі не підлягають задоволенню.

Вимоги про скасування рішення виконкому Кушницької сільської ради №05 від 27.01.2011 р., Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2011 р. та державної реєстрації прав на житловий будинок позивачки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мотивував тим, що Рішення сільради є незаконним, оскільки таким визнано договір купівлі-продажу будинку ОСОБА_17 таким, що втратив чинність, що не передбачено законом, тобто прийнято сільрадою з перевищенням повноважень. Сільрадою видано ОСОБА_19 свідоцтво про право власності на самочинно збудований житловий будинок без введення його в експлуатацію. Вважав, що вказаним рішення сільради та видачею свідоцтва про право власності порушено його права, оскільки житловий будинок ОСОБА_17 самочинно збудований на іншому місці, з порушенням вимог будівельних норм щодо дотримання відстані від межі та будинку відповідача, що приводить до того, що сніг та дощ, які падуть з будинку ОСОБА_17 на подвір`я ОСОБА_15 , руйнують будинок та пошкоджують майно відповідача.

Відповідно до частини 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. ст. 15 ч.1 та 16 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи. Необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Дана позиція суду відповідає правовим позиціям, що висловлені ВСУ при розгляді справ № 6-222цс14 від 04 лютого 2015 року, № 6-658цс15 від 18.05.2016 року, № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року .

«Ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12, від 11 лютого 2020 року у справа №0940/2394/18).

Заявляючи вимогу про скасування рішення сільради, свідоцтва про право власності на будинок позивачки та державної реєстрації права власності, відповідач вказує на порушення своїх прав, як власника суміжної земельної ділянки та житлового будинку. ОСОБА_4 стверджував, що будівництво ОСОБА_16 житлового будинку з порушенням вимог будівельних норм щодо дотримання відстані від межі та будинку відповідача, приводить до негативних наслідків для відповідачка ОСОБА_4 , а саме: сніг та дощ, які падуть з будинку ОСОБА_17 на подвір`я ОСОБА_15 руйнують будинок та пошкоджують інше майно відповідача.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що належний ОСОБА_3 житловий будинок збудовано з порушенням будівельних норм, що внаслідок цього, порушено які-небудь права та інтереси ОСОБА_4 як власника суміжної земельної ділянки та сусіднього житлового будинку, а також заподіяння йому матеріальної шкоди. Не доведено ОСОБА_15 і ті обставини, що скасуванням рішення сільради, свідоцтва про право власності та державної реєстрації майна, будуть відновлені його права.

Заявляючи вимогу про скасування рішення Кушницької сільської ради №05 від 27.01.2011 р., ОСОБА_4 визначив статус сільради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Цивільним процесуальним законодавством визначено, що лише за клопотанням позивача можливо замінити первісного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача.

Клопотання про залучення Кушницької сільської ради до участі у справі як співвідповідача позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 заявлено не було, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Дана позиція суду узгоджується з висновкам Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року по справі № 564/2227/17.

Отже, на думку суду, вимоги ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та зобов`язання ОСОБА_17 облаштувати будинок снігозатримувачами, скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації майна є недоведеними належними і допустимими доказами, а вимоги про скасування рішення сільради, крім не доведення їх належними доказами, пред`явлені не то тієї особи, яка має відповідати за вимогами, тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 21, 391 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 263-265 ЦПК України,

р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення водовідведення дощових і талих вод з будинку відповідача в дощоприймачі у його домоволодінні та стягнення 9710 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження огорожі - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди у сумі 50000 грн.; про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом встановлення на даху будинку ОСОБА_3 снігозатримувачів; про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні нерухомим майном; про скасування рішення виконкому Кушницької сільської ради №05 від 27.01.2011 року «Про розгляд заяви ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право власності»; про скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2011 року - житловий будинок АДРЕСА_2 ; про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 21 травня 2021 року.

Головуюча : М. О. Пітерських