Рішення № 97116207, 19.05.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/53/2021

Справа № 243/12037/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Хміль О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2019 року, відповідно до штемпелю на конверті, до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області направлена позовна заява ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Банки «Фінанси та кредит» 13 жовтня 2011 року був укладений кредитний договір № 06-18/11-00220-с-к за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 62848 грн. 00 коп. строком до 12 жовтня 2016 року зі сплатою 20 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки № 06-18/11-00220-с-к/1 від 13 жовтня 2011 року, також з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком укладений договір поруки № 06-18/11-00220-с-к/2 від 13 жовтня 2011 року. За умовами вказаного договору поруки, поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом. Банк свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконав. 03 жовтня 2018 року між ПАТ Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив товариству, а товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і договору кредиту № № 06-18/11-00220-с-к від 13 жовтня 2011 року та договором поруки № 06-18/11-00220-с-к/1 від 13 жовтня 2011 року, № 06-18/11-00220-с-к/2 від 13 жовтня 2011 року. Згідно із умовами кредитного договору кредит надавався строком до 12 жовтня 2016 року зі сплатою 20 % річних. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, пені, інфляційних втрат, нарахованої пені за обліковою ставкою НБУ та 3% річних за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з відповідача станом на 18 вересня 2019 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 55636 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 18854 грн. 34 коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 17927 грн. 31 коп.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно із кредитним договором - 3397 грн. 68 коп.; нараховані 3% річних - 1698 грн. 00 коп.; втрати від інфляції - 7121 грн. 88 коп., нарахована пеня за обліковою ставкою НБУ - 6693 грн. 44 коп.

За наведених обставин, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів вказані кошти на його користь. Крім того просить стягнути 20000 грн. 00 коп. витрати на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп..

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву суду, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності та висловив згоду на заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідачів про місце, день та час розгляду справи. Згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» та Указу Президента від 14 листопада 2014 року № 875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», пересилання пошти не здійснюється, зокрема, до м. Горлівка Донецької області, що є останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання відповідачів, що позбавляє суд можливості надіслання поштою судової повістки за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 128 ЦПК України). У зв`язку із чим, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, виклик у судове засідання відповідачів був здійснений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також за встановленим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 .

Однак, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи повідомленими у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явились у судове засідання без повідомлення причин, не подали відзив, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутності від них до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі, будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи не з`явились без повідомлення причин неявки, не подали відзив, а позивач не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних у ній даних чи доказів із постановленням заочного рішення, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, та про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних та доказів з постановленням заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» підлягають частковому задоволенню з огляду на такі встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні ним докази.

В судовому засіданні встановлено, що 13 жовтня 2011 року між ПАТ Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 06-18/11-00220-с-к, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 62848 грн. 00 коп. с кінцевим строком повернення коштів - 12 жовтня 2016 року зі сплатою 20 % річних, що підтверджується кредитним договором № 12-447/11-00228-с-а від 13 жовтня 2011 року, та графіком погашення кредитних коштів, зазначеним у додатку № 1 до кредитного договору.(а.с.9-17).

13 жовтня 2011 року, з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та банком був укладений договір поруки № 06-18/11-00220-с-к/1, та також з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки № 06-18/11-00220-с-к/2, відповідно до п.п. 1 якого поручитель зобов`язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором. Строк дії договорів три роки від дня настання строку виконання зобов`язання (а.с. 18-23).

03 жовтня 2018 року між ПАТ Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив товариству, а товариство набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і договору кредиту № 06-18/11-00220-с-к від 13 жовтня 2011 року, що підтверджується договором про відступлення прав вимоги за договорами застави від 03 жовтня 2018 року, витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (а.с.30 - 34).

Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення права вимоги, заборгованість по кредитному договору складалась із заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 18854 грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 17925 грн. 31 коп..

Відповідно до розрахунків представлених позивачем суду, заборгованість по відсоткам за договором за період з 03 жовтня 2018 року по 01 вересня 2019 року становить 3397 грн. 68 коп..

Відповідно до розрахунків 3% річних, згідно із нормами ст. 625 ЦК України, представлених суду, дата виникнення заборгованості вказана як 16 вересня 2016 року. Строк нарахування визначається з 16 вересня 2016 року по 18 вересня 2019 року - 1698 грн. 00 коп.;

Відповідно до розрахунків інфляційних втрат, згідно із нормами ст. 625 ЦК України, представлених суду, дата виникнення заборгованості вказана як 16 вересня 2016 року. Строк нарахування визначається з 16 вересня 2016 року по 18 вересня 2019 року - 7121 грн. 88 коп..

Відповідно до розрахунків нарахованої пені за обліковою ставкою НБУ, дата виникнення заборгованості вказана як 16 вересня 2016 року. Строк нарахування визначається з 16 вересня 2016 року по 18 вересня 2018 року, за яким розмір суми становить 1096 грн. 00 коп., за період з 17 вересня 2018 року по 24 жовтня 2018 року - 706 грн. 64 коп., за період з 25 жовтня 2018 року по 12 грудня 2018 року в сумі 911 грн. 19 коп., з 13 грудня 2018 року по 18 вересня 2019 року на загальну суму 5075 грн. 61 коп., загалом розмір пені становить 6693 грн. 44 коп..

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та установчих документів, ТОВ «Вердикт Капітал» зареєстрована як фінансова установа.

Судом перевірено відомості щодо наявності рішення суду про стягнення заборгованості з відповідачки на користь ПАТ «ВБР» за спірним кредитним договором та встановлено, що рішення суду з цього приводу відсутні.

Відповідно до п. п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, не скористались своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надали належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

З огляду на викладене, позивач в обгрунтування своїх вимог повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідно до договору факторингу до Фактора перейшло право вимоги за кредитним договором.

Наведений правовий висновок, викладений у Постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року по справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17.

Крім того, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 489/762/17, провадження № 61-3052св19.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що боржник ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підтверджено відповідним розрахунком цієї заборгованості, представленої суду позивачем.

Відповідальність кожного з поручителів перед позивачем є солідарною разом з позичальником як з боржником за основним зобов`язанням. Вказане випливає з пунктів 1.4 договорів поруки, які дослідили суди першої й апеляційної інстанцій

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором позичальниці (боржника за основним зобов`язанням) з кожним із поручителів кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

У цій справі позивач заявив однакову вимогу до кожного з відповідачів про стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителів.

Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх.

Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

За правилом частини другої статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор ПАТ Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 2. 2 укладеного між ними договору визначено, що набуття права вимог, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від Банку до Фактора в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього Договору.

Зважаючи на те, що між позивачем та ПАТ «ВБР» укладений договір про відступлення права вимоги, рішення суду про стягнення коштів з відповідача на користь первісного кредитора відсутнє та перебування позивача в реєстрі фінансових установ, що також перевірено судом, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом, то при вирішенні позову в цій частині суд виходить з таких встановлених в судовому засіданні обставин та відповідних ним норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як видно із представленого суду кредитного договору та додатку до нього строк дії договору припиняється 12 жовтня 2016 року.

За змістом представлених суду додатку до договору відступлення права вимоги розмір процентів становить 17925 грн. 31 коп..

Суд оцінює вказаний документ як такий, що підтверджує розмір процентів, які виникли станом на 12 жовтня 2016 року, оскільки суду не представлено інших доказів.

Суд відхиляє вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів процентів в сумі 3397 грн. 68 коп. за період з 03 жовтня 2018 року по 01 вересня 2019 року, як таких що нараховані поза строком дії кредитного договору.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги представлені позивачем розрахунки нарахування 3-х процентів річних в сумі 1698 грн. 00 коп. та інфляційних в сумі 7121 грн. 88 коп. та вважає, що вказані кошти підлягають стягненню у повному обсязі.

Що стосується стягнення нарахованої пені, суд з таких міркувань.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст 550 ЦК України).

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить стягнути пеню в сумі 6693 грн. 44 коп., але зазначені штрафні санкції нараховані після 14 квітня 2014 року особі, яка зареєстрована у населеному пункті, у якому проводилась антитерористична операція, а тому у такому випадку нарахування штрафів та пені на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами забороняється законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, м. Горлівка Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Суд також зазначає, що виходячи з аналізу норм ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, слід дійти висновку, що у випадку нарахування пені та/або штрафів у період проведення АТО, вони повинні бути скасовані.

При цьому, розпорядження КМУ про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується дія норм ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені та штрафів.

Останнім відомим місцем реєстрації відповідачів є: м. Горлівка Донецької області, крім того, відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації відповідно до інформації Мінсоцполітики ОСОБА_3 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.

З врахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені.

У зв`язку із чим позов в даній частині не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив з таких встановлених суду обставин, відповідних ним доказів і норм чинного законодавства.

В рахунок стягнення коштів на витрати правничої допомоги, позивач просить стягнути з відповідачів 20000 грн. в рахунок отримання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 2, 3, 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, для підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано прайс - лист АО «Вердикт», договір про надання правової допомоги від 17 грудня 2018 року, заявку про надання правових послуг, акт прийому-передачі робіт, укладених між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОА «Вердикт» з детальним описом наданих ОА «Вердикт» послуг, відповідно до якого визначено розмір витрат на правничу допомогу по справі складає в сукупності 20000 грн. 00 коп., а також платіжне доручення на суму 100000 грн. 00 коп..

З огляду на викладене, суд приймає до уваги вказані документи, як такі що підтверджують витрати позивача на правничу допомогу.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз`ясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп..

Так позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідачів 55636 грн. 65 коп., з яких судом задоволено вимоги про стягнення коштів на загальну суму 45599 грн. 53 коп., що становить 82 % від вимог позивача.

З огляду на викладене, суд стягує з відповідачів в частковому порядку судові витрати на правничу допомогу та судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме: з кожного з відповідачів в сумі по 5466 грн. 67 коп. витрат на правничу допомогу та по 525 грн. 07 коп. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 - 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в солідарному порядку, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 06-18/11-00220-с-к від 13 жовтня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 і ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Банки «Фінанси та кредит», яка утворилася станом на 18 вересня 2019 року та складається із заборгованості за кредитом в сумі 18854 (вісімнадцять тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 34 коп., заборгованості за процентами по кредиту в сумі 17925 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 31 коп., трьох процентів річних в сумі 1698 (тисяча шістсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп., інфляційних втрат на суму 7121 (сім тисяч сто двадцять одна) грн. 88 коп., а всього на суму 45599(сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 53 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в солідарному порядку, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 06-18/11-00220-с-к від 13 жовтня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 і ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «Банки «Фінанси та кредит», яка утворилася станом на 18 вересня 2019 року та складається із заборгованості за кредитом в сумі 18854 (вісімнадцять тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 34 коп., заборгованості за процентами по кредиту в сумі 17925 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 31 коп., трьох процентів річних в сумі 1698 (тисяча шістсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп., інфляційних втрат на суму 7121 (сім тисяч сто двадцять одна) грн. 88 коп., а всього на суму 45599(сорок п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 53 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в сумі по 525 (п`ятсот двадцять п`ять) грн. 07 коп. з кожного.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати на правничу допомогу в сумі по 5466 (п`ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 67 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Сторони по справі:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749;

Представник позивача:

Радченко Вікторія Юріївна, яка діє на підставі довіреності № 86, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю РН № 1310 від 04 листопада 2017 року видане на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області № 51/1 від 06 жовтня 2017 року, адреса для листування: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання згідно із даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 24 травня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду О. В. Ільяшевич