Рішення № 97108009, 18.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Справа № 160/5194/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В. за участі: представник позивача представник відповідача Гулієв Ф.В. огли Сеїна О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Сармат» (ЄДРПОУ 31037360, 53700, Дніпропетровська область, Широківський р-н, см. Широке, вул. Соборна, б. 114) до Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 33874388, 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сармат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Криворізької міської ради, в якій позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Криворізької міської ради № 320 від 24.02.2021 р. «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «Сармат», для створення майданчику відпочинку».

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що оскаржуваним рішенням Криворізька міська рада вирішила питання про вилучення частини орендованої ПП «Сармат» земельної ділянки, в порядку ст. 149 ЗК України. Однак, вилучення орендованих земельних ділянок комунальної власності нормами чинного законодавства взагалі не передбачено. Наведена процедура стосується виключно ділянок, що перебувають у постійному користуванні. У свою чергу, для задоволення суспільних потреб за рахунок орендованих земель радою приймається рішення в порядку ст. 32-1 ЗУ «Про оренду землі» (рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб). Тобто, Криворізька міська рада вирішила вилучити частину орендованої земельної ділянки та застосовує для цього процедуру, яка не може бути застосована до орендованих ділянок. Також представник позивача зазначив, що рішення саме про використання частини вказаної ділянки для суспільних потреб Криворізькою міською радою фактично не приймалось.

Ухвалою суду від 08.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/5194/21 за позовом Приватного підприємства «Сармат» до Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року в задоволенні заяви представника Криворізької міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. 17.05.2021 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що підставою прийняття вказаного рішення було колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо незадовільного санітарного стану земельної ділянки, розташованої в історичному центрі міста біля зупинки громадського транспорту «Центральний ринок», та виходу з підземного переходу. Вказує, що це також потребою мешканців міста в розвитку вказаної території, поліпшенні екологічного та естетичного стану, довкілля міста, покращенні мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов житлового комплексу, створенні майданчика відпочинку, що відповідає інтересам територіальної громади міста.

Отже, відповідач зазначає, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало не тільки звернення мешканців розташованого поблизу будинку, а і детальна робота структурних підрозділів органів місцевого самоврядування щодо всебічного опрацювання цього питання.

Відтак, відповідач зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено і право на вилучення земельних ділянок для суспільних потреб, і процедура здійснення відповідного вилучення. Даний факт свідчить про те, що вирішити дане питання інакше ніж через прийняття відповідного рішення є не можливим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задовольнянні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що між ПП «Сармат» та Криворізькою міською радою укладено Договір оренди земельної ділянки № 2018032 від 30.01.2018 року, відповідно до якого ПП «Сармат» передається в оренду земельна ділянка за кадастровим №1211000000:08:309:0005, загальною площею 0,3194 га, яка розташована у м. Кривий Ріг по вул. Лермонтова, 33 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до змісту вказаного договору оренди, на зазначеній земельній ділянці розміщено комплекс, згідно витягу про реєстрацію прав КП ДОР «КБТІ». (п. 3 Договору).

Відповідно до умов використання земельної ділянки визначено, що зазначена земельна ділянка передається в оренду для розміщення магазину. (п. 14 Договору).

Договір оренди земельної ділянки № 2018032 від 30.01.2018 року укладено на 5 років, до 29.12.2022 року. (п. 6 Договору).

Як видно з матеріалів справи, Криворізькою міською радою на пленарному засіданні 24.02.2021 р. було прийнято рішення № 320 від 24.02.2021 р., відповідно до якого Криворізька міська рада вирішила:

1. Вилучити для суспільних потреб - створення майданчика відпочинку земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,3194 га на вул. Лєрмонтова, 33 в Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ» для розміщення магазину.

2. Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради письмово звернутися до Приватного підприємства «САРМАТ» з вимогою про виділення в окрему земельну ділянку частини земельної ділянки для створення майданчика відпочинку із земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею Д),3194 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в його оренді для розміщення магазину, та припинення шляхом розірвання договору оренди, зареєстрованого 30.01.2018 за №24633134. Відтак, позивач вказує, що зазначене рішення відповідача суперечить нормам чинного законодавства та порушує його права як землекористувача, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» N280/97-ВР від 21.05.1997 (далі Закон N280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону N280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону N280/97-ВР).

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону N280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

В статті 25 Закону N280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону N280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вже встановлювалося судом, спірна земельна ділянка за кадастровим №1211000000:08:309:0005, загальною площею 0,3194 га, яка розташована у м. Кривий Ріг по вул. Лермонтова, 33 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу була передана в оренду позивачу за договором оренди № 2018032 від 30.01.2018 року, який укладено із Криворізькою міською радою.

Так, з матеріалів справи встановлено, що Криворізькою міською радою на пленарному засіданні 24.02.2021 р. було прийнято рішення № 320 від 24.02.2021 р. «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ», для створення майданчика відпочинку», відповідно до якого Криворізька міська рада вирішила, зокрема вилучити для суспільних потреб - створення майданчика відпочинку земельну ділянку орієнтовною площею 0,1200 га, що є частиною земельної ділянки загальною площею 0,3194 га на вул. Лєрмонтова, 33 в Центрально-Міському районі (кадастровий номер 1211000000:08:309:0005), яка перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ» для розміщення магазину.

Виходячи зі змісту спірного рішення Криворізької міської ради, суд вказує, що останнє було прийнято на виконання та з урахуванням вимог ст. 122, 149 Земельного кодексу України та ст.32-1 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 10 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, що вилучаються, викуповуються або примусово відчужуються для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, надаються у користування для таких потреб органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які прийняли рішення про їх вилучення, викуп або примусове відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до частини 1 статті 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 149 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до статті 32-1 Закону України «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об`єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

У разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди.

Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред`явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, а також однією із сторін цього договору.

Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб зазначаються:

площа, місцезнаходження земельної ділянки або її частини, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності);

договори оренди землі, що підлягають розірванню;

суспільні потреби, для задоволення яких здійснюється розірвання договорів оренди землі;

особа, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі.

Виходячи з системного аналізу наведених положень Земельного кодексу України та норми Закону України «Про оренду землі», які були застосовані відповідачем під час прийняття спірного рішення, суд доходить висновку, що відповідачем при прийнятті рішення неправомірно та необґрунтовано застосовано приписи статті 149 Земельного кодексу України, оскільки вказана стаття регулює підстави і умови вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні, в той час, як спірним рішенням вилучено для суспільних потреб земельну ділянку, яка перебуває в оренді.

Крім того, суд зазначає, що доводи відповідача про застосування аналогії закону до статті 149 Земельного кодексу України, також свідчить про протиправність рішення міської ради, оскільки у спірних правовідносинах відсутня згода позивача на вилучення земельної ділянки, як це передбачено ст. 149 Земельного кодексу України.

Відтак, суд вказує, що в даному випадку підлягає дослідженню порядок прийняття спірного рішення відповідачем на підставі норм Земельного кодексу України (ст.122) та Закону України «Про оренду землі» (ст.32-1).

Отже, дослідивши зміст вказаних вище норм (ст. 122 Земельного кодексу України та ст. 32-1 Закону України «Про оренду землі»), суд зазначає, що останні встановлюють вимоги до змісту рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб.

Так, суд вказує, що у рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб зазначаються:

площа, місцезнаходження земельної ділянки або її частини, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності);

договори оренди землі, що підлягають розірванню;

суспільні потреби, для задоволення яких здійснюється розірвання договорів оренди землі;

особа, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі (ст. 32-1 Закону України «Про оренду землі»).

Втім, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, суд зазначає, що в рішенні Криворізької міської ради не зазначено: по-перше - особу, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб; по-друге - у спірному рішенні відповідачем не було визначено умов передачі вилученої земельної ділянки для задоволення суспільних потреб.

При цьому, суд звертає увагу, що аналогічні вимоги щодо обов`язковості визначення особи, якій передається вилучена земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, визначена у ст. 122 Земельного кодексу України.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем при складенні рішення № 320 від 24.02.2021 р. «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «САРМАТ», для створення майданчика відпочинку» не було в повній мірі дотримано вимог щодо змісту такого рішення, які визначені чинним законодавством.

Окрім вказаного, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Частиною першою ст.59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.11 ст.59 Закону № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом. Водночас, судом встановлено, що проект рішення не було опубліковане в засобах масової інформації, що свідчить про не дотриманням відповідачем положень ст. 59 Закону №280/97-ВР щодо порядку та строків оприлюднення інформації (індивідуального акту).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься виписка з протоколу архітектурно-містобудівної ради за №2/02 від 16.02.2021 року.

Так, відповідно до пункту 2 цього висновку визначено, що Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на чергове засідання Криворізької міської ради підготувати проект рішення міської ради «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді приватного підприємства «САРМАТ» для створення майданчика відпочинку».

Статтею 21 Регламенту Криворізької міської ради, затвердженого Рішенням Криворізької міської ради №1 від 17.12.2020 року встановлено, що підготовку питань на розгляд сесії організовує секретар ради. Питання вносяться на розгляд ради за наявності проєкту рішення, пояснювальної записки до нього та необхідних матеріалів.

Підготовка проєктів рішень здійснюється розробниками - департаментами, управліннями, відділами, іншими виконавчими органами ради та подаються керуючим справами виконкому міської ради.

Проєкт рішення, що планується внести на розгляд сесії ради, завізований в установленому порядку, у електронному вигляді подається розробником до управління інформаційно-комунікаційних технологій виконкому Криворізької міської ради з метою оприлюднення відповідно до вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних».

Управління інформаційно-комунікаційних технологій виконкому Криворізької міської ради оприлюднює проєкт рішення шляхом його розміщення на офіційному вебсайті (www.kr.gov.ua ) протягом робочого дня, у який було надано /надіслано/ відповідний проєкт, крім першої сесії новообраної ради.

Втім, враховуючи викладені вище норми, суд звертає увагу, що вже через 8 днів після прийняття рішення про підготовку Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на чергове засідання Криворізької міської ради проекту рішення міської ради «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває в оренді приватного підприємства «САРМАТ» для створення майданчика відпочинку» (16.02.2021 року), 24.02.2021 року Криворізька міська рада вже приймає безпосередньо саме спірне рішення за № 320.

Відтак, суд вказує, що відповідачем не дотримано норм чинного законодавства щодо опублікування проекту рішення Криворізької міської ради №320 від 24.02.2021 року

Суд зауважує, що законодавство безпосередньо пов`язує набрання чинності актом органу місцевого самоврядування лише із прямим додержанням процедури його прийняття.

Втім, як встановлено судом, проект спірного рішення не було опубліковано відповідачем, чим порушено приписи законодавства щодо обов`язкового оприлюднення такого проекту, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо його публікації у встановлений законом строк.

Отже, з урахуванням тієї обставини, що проект рішення не було опубліковане в порядку, визначеному законодавством, суд доходить висновку про недотримання процедури прийняття спірного рішення, що має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2020 року у справі №809/276/18.

У рішенні «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04, пункти 38-40) ЄСПЛ зазначив, що стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як "окремі", тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" (Lithgow and Others v. the United Kingdom) від 8 липня 1986 року, п. 106, серія A, N 102).

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентрік проти Франції" (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія A, N 296-A, сс. 19-20, п. 42).

Тобто, будь-яке втручання у право особи мирно володіти своїм майном має відбуватись на підставах і у порядку, визначеному у законі.

У даному випадку, вилучення із користування позивача земельної ділянки з кадастровим номером №1211000000:08:309:0005 було здійснено відповідачем всупереч вимогам Земельного кодексу та Закону України «Про оренду землі», позаяк вимог статті 122 Земельного кодексу України та статті 32-1 Закону України «Про оренду землі», які допускають вилучення земельної ділянки, переданої у користування, зокрема на підставі договору оренди, лише за умов: зазначення особи, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб та з визначенням умов такої передачі, які, в свою чергу, Криворізькою міською радою дотримано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Криворізької міської ради № 320 від 24.02.2021 р. «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «Сармат», для створення майданчику відпочинку» було прийнято всупереч встановленого законом порядку та порушення процедури, визначеної Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Сармат» (ЄДРПОУ 31037360, 53700, Дніпропетровська область, Широківський р-н, см. Широке, вул. Соборна, б. 114) до Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 33874388, 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької міської ради № 320 від 24.02.2021 р. «Про використання частини земельної ділянки комунальної власності, що перебуває в оренді Приватного підприємства «Сармат», для створення майданчику відпочинку».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 33874388, 50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1) на користь Приватного підприємства «Сармат» (ЄДРПОУ 31037360, 53700, Дніпропетровська область, Широківський р-н, см. Широке, вул. Соборна, б. 114) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 травня 2021 року.

Суддя В.В. Горбалінський