Рішення № 97107699, 19.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2021 р. Справа № 120/1396/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.,

представника позивача: Сільницької К.В.,

представника відповідача: Капрового А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не здійснення повного розрахунку при звільнені в частині невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив,

Позивач звернувся до командира військової частини 3028 із заявою у якій просив у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період служби, однак станом на день позовної заяви відповіді так і не тримав.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, у зв`язку з чим він звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі. Витребувано у відповідача докази та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження на 15.03.2021.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Ухвалою суду від 15.03.2021 витребувано у відповідача докази, розгляд справи відкладено на 31.03.2021.

Сторони в судове засідання 31.03.2021 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином.

Ухвалою суду від 31.03.2021 повторно витребувано у Військової частини 3028 докази та у Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату витребувано відомості з особової справи ОСОБА_1 щодо вислуги років військової служби та відкладено розгляд справи на 28.04.2021.

05.04.2021 на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2021. та 31.03.2021 Військовою частиною 3028 надані витребувані судом докази, а саме: витяг з наказу №16о/с від 24.04.2019, витяг з наказу 105 від 03.05.2019, інформація про отримане грошове забезпечення ОСОБА_1 при звільненні.

27.04.2021 на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2021 Військовим комісаром надані витребувані судом докази: копії послужного списку, довідки про безпосередню участь особи в АТО, витяг з наказу по стройовій частині ВЧ 3028 №105 від 03.05.2019.

Ухвалою суду від 28.04.2021 розгляд справи відкладено на 19.05.2021.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, оскільки календарна вислуга років ОСОБА_2 становить 9 років 00 місяців 15 днів, що не дає право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". При цьому надав письмові пояснення, в яких вказує, що в зв`язку з виявленою помилкою були внесені зміни до наказу командира військової частини 3028 від 03.05.2019 № 105 (по стройовій частині) та наказу №16 від 24.04.2019 (по особовому складу) щодо оголошення вислуги років старшого сержанта ОСОБА_1 , а саме: слова «Вислуга років станом на 06.05.2019 року становить : у календарному обчислені - 9 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчислені - не має» замінили словами « Вислуга років станом на 06.05.2019 року становить : у календарному обчислені - 09 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчислені ( без урахування календарної вислуги ) - 03 роки 07 місяців 23 дні.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині 3028 Національної гвардії України.

На підставі наказу командувача Національної гвардії України № 16 о/с від 24.04.2019 старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту без права носіння військової форми одягу.

З 06.05.2019 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини 3028 Національної гвардії України від 03.05.2019 року № 105. Відповідно до вказаного наказу вислуга років ОСОБА_1 станом на 06.05.2019 року становить: у календарному обчисленні - 09 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчисленні - немає.

У відповідь на звернення позивача про надання інформації про розрахунок вислуги років в пільговому обчисленні, Військова частина 3028 НГ України надала витяг з наказу командира ВЧ 3028 №105 від 03.05.2019, згідно якого вислуга років станом на 06.05.2019р. становить: у календарному обчисленні - 9 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 05 років 07 місяців 23 дні.

Позивач звернувся до командира військової частини 3028 із заявою у якій просив у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період служби, однак станом на день позовної заяви відповідь не отримав, розрахунок не проведений.

Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, у зв`язку з чим він звернувся із цим позовом до суду.

Під час розгляду справи встановлено, що під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 та видання наказу по стройовій частині про виключення його зі списків особового складу військової частини 3028 виникла помилка в розрахунку його вислуги років. Вказаний недолік був виявлений начальником групи комплектування та кадрової роботи військової частини 3028 та на підставі його рапорту наказом командира військової частини 3028 НГ України № 17о/с від 11.05.2021 внесені зміни до наказу №16 о/с від 24.04.2019р. та наказом № 106 від 12.05.2021 року внесені зміни до наказу №105 від 03.05.2019 року щодо оголошення вислуги років старшого сержанта ОСОБА_1 , а саме: слова «Вислуга років станом на 06.05.2019 року становить : у календарному обчислені - 9 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчислені - не має» замінили словами « Вислуга років станом на 06.05.2019 року становить : у календарному обчислені - 09 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчислені ( без урахування календарної вислуги ) - 03 роки 07 місяців 23 дні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 211-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992 (далі - Порядок № 393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 1 розділу ХХХІІ Інструкція № 200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 211-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.

Відтак у ч. 2 ст. 15 Закону № 211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17 (№ К/9901/3610/18).

Як встановлено судом, з урахуванням послужного списку позивача та внесених виправлень у наказ №105 від 03.05.2019 та №16 від 24.04.2019, вислуга років позивача станом на 06.05.2019 року становить: у календарному обчисленні - 09 років 00 місяців 15 днів; у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 3 роки 07 місяців 23 дні. Отже, станом на час розгляду справи, загальна вислуга років на час звільнення становить - 12 років 08 місяць 4 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, позивач набув право на таку виплату.

Судом не беруться до уваги доводи позивача щодо суперечності кількості років в пільговому обчисленні, а саме: 5 років 7 місяців 23 днів чи 3 роки 7 місяців 23 дні, оскільки дії щодо обчислення вислуги років не є предметом розгляду даної справи, та на суть спору не впливають, адже навіть за наявності вислуги лише 3 років 7 місяців 23 дні у пільговому обчисленні, загальна (календарна та пільгова) вислуга років у позивача складає більше 10 років, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності військової частини 3028 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат зі сплати останнього у справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3028 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Військову частину 3028 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Військова частина 3028 Національної гвардії України (вул. Мазепи, 46, м. Калинівка, код ЄДРПОУ 08803655).

Рішення в повному обсязі складено: 24.05.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна