Рішення № 97107687, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/2533/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036) про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу періодів роботи з 01.03.1995 по 25.08.1998 в ВДКТП "Малина", а тому, з метою зарахування до страхового стажу такого періоду роботи та виплати пенсії з 13.07.2020 з врахуванням цього стажу, звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 30.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.

21.04.2021 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що відповідно до пункту 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку, тобто по 31.12.2003 включно - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058.

Згідно записів трудової книжки за №9-10 в період з 01.03.1995 по 25.08.1998 позивач працював головним бухгалтером в ВДКТП «МАЛИНА», запис про звільнення скріплений печаткою підприємства, на якій відсутній його ідентифікаційний код та підпис директора підприємства.

Відповідно до п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом від 29.07.1993 №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України, передбачено, що у разі звільнення працівників всі записи, зокрема про роботу, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Іншого чинним законодавством не передбачено.

На підставі наведеного вище, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивачка), 13.07.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі - Відповідач) було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», загальний трудовий стаж склав 38 років 5 місяців 20 днів.

При призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності згідно записів трудової книжки за №9-10 в період з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік в ВДКТП «МАЛИНА», оскільки запис №10 про звільнення позивачки, скріплений печаткою підприємства, на якій відсутній його ідентифікаційний код.

10.11.2020 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про підстави не зарахування страхового стажу при призначення пенсії. Однак листом від 04.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивачку про відсутність правових підстав щодо зарахування до стажу період роботи з 01.03.1995 року по 25.08.1998 року без підтверджуючої довідки.

Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного пенсійного законодавства та грубо порушують права позивачки, як громадянки України на належний соціальний захист, передбачений ст. 46 Конституції України, тому звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. З постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (надалі - Порядок №637) за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, з аналізу наведених вище норм слідує, що лише в разі відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, необхідні додаткові відомості про періоди роботи.

Натомість, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 з запису №9-10 вбачається, що з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік вона працювала в ВДКТП «МАЛИНА» головним бухгалтером.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, які завірені печаткою роботодавця, із зазначенням кулькової ручкою прізвища та ініціалів посадової особи директора ВДКТП «МАЛИНА» ОСОБА_2 .

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301"Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для підрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням діловодства роботодавцем, іншими органами, а тому працівник не може нести і негативних наслідків.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та передання документації до архівних установ, даний факт не може бути підставою для позбавлення Позивачки її конституційного права на належний соціальний захист. Аналогічні за змістом висновки з приводу подібних правовідносин відображені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року (справа №583/392/17).

За наведеного суд погоджується з тим, що не зарахування спірного періоду до обрахунку пенсії позивачки порушує її майнові права оскільки вона має законні сподівання на отримання належних сум пенсії, що є прямим втручанням у її право на мирне володіння особистим майном - пенсією.

Отже, Позивачка має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу, а тому ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з урахуванням періоду роботи з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік в ВДКТП «МАЛИНА».

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік в ВДКТП «Малина» є протиправними.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік в ВДКТП «Малина» - на посаді головного бухгалтера та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вказаного страхового стажу з 13.07.2020 року, то враховуючи, що ця вимога є похідною від першої основної, то вона підлягає задоволенню в силу приписів п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, якою передбачено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік в ВДКТП «Малина».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.1995 року по 25.08.1998 рік в ВДКТП «Малина» - на посаді головного бухгалтера та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вказаного страхового стажу з 13.07.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ревізити: Грибанова Олена Олександрівна (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна