Рішення № 97100245, 11.05.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/1507/20

провадження № 2/336/170/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Олексієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.03.2020 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначив, що у період з листопада 2010 р. по квітень 2019 р. відпустив нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2009 р., теплову енергію на загальну суму 154336,90 грн.

Сума основного боргу ОСОБА_1 складає 154336,90 грн.

Відповідачем не здійснено жодної оплати, тому, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, вона має сплатити 3% річних від простроченої суми, що складає 1306,58 грн.

Таким чином, з урахуванням суми основного боргу та 3% річних загальна заборгованість складає 155643,48 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 30.03.2020 р. відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 15.05.2020 р.

15.05.2020 р. розгляд справи відкладено на 07.08.2020 р. на підставі ч.5 ст.223 ЦПК України через першу неявку представника позивача.

07.08.2020 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2020 р. на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача.

12.11.2020 р. розгляд справи відкладено на 13.01.2021 р. на підставі п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України, явка представника позивача визнана обов`язковою.

13.01.2021 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2021 р. на підставі ч.1 ст.240, п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України за клопотанням представника позивача.

05.02.2021 р. розгляд справи відкладено на 11.05.2021 р. у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника сторони.

Суд розглянув справу за відсутності представника позивача на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.

Представник відповідача подала заяву про продовження розгляду справи без її участі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.43-44), який, зокрема, містить і заяву про застосуванням строку позовної давності.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу 11.05.2021 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представників сторін, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29 січня 2009 року «Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01 січня 2009 року виконавцем житлово - комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення визначено Концерн „МТМ" в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну „МТМ".

3гідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 200 від 28 квітня 2011 року „Про визначення виконавців комунальних послуг" у м. Запоріжжя, починаючи з 01 квітня 2011 року виконавцем комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, підігріву питної води визначено концерну „МТМ" в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж концерну „МТМ".

Пунктом 2.1 статуту визначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну.

Концерн «Міські теплові мережі» здійснював нарахування за постачання теплової енергії нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , та належали відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2009 р. (а.с.11, 12), і були нею передані до статутного капіталу ТОВ «Улісс 2019» 06.08.2019 р., про що свідчить акт приймання-передачі частки (а.с.46).

Факт нарахування за надання теплової енергії підтверджено рахунком та актами приймання-передачі теплової енергії (а.с.21-23, 25, 26).

З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за період з листопада 2010 року по квітень 2019 року ОСОБА_1 нараховано 154336,90 грн. боргу (а.с.23).

На адресу ОСОБА_1 концерном «МТМ» направлялася вимога щодо погашення заборгованості за теплову енергію від 08.10.2019 р., факт відправлення якої підтверджується квитанцією про відправку кореспонденції (а.с. 20зв.).

Ч.1 ст.15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Законута інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до положень ч. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630) централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Опалювальна площа (об`єм) будинку загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Опалювальна площа (об`єм) (квартири, будинку садибного типу) загальна площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу), без урахування площь лоджій, балконів, терас.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Згідно п.5 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строк, встановлений договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Таким чином, обов`язок утримання житлових приміщень, в тому числі оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води покладається на власника або наймача приміщення і рівною мірою на повнолітніх членів сім`ї наймача.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Концерн «Міські теплові мережі» здійснював надання ОСОБА_1 послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність укладеного договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17.

В п.25 правил № 630 закріплено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється, а також норми Наказу Мінбуду України №4 від 22 листопада 2005 року «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» зі змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу за №169 від 06 жовтня 2007року, де визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового будинку при відмові споживачів від ЦО та ГВП. А внесені Наказом №169 від 06 жовтня 2007 року, зміни унеможливлюють відключення від ЦО та ГВП окремих квартир у багатоквартирноиму будинку і передбачають можливість відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.

Відсутність укладеного між сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «Міські телпові мережі» послуги, оскільки цей обов`язок випливає з Закону.

Згідно п. 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу теплової енергії відповідачем не укладено, позивач виконав нарахування плати за спожиту теплову енергію на підставі розрахунку теплового навантаження на опалення за період з листопада 2010 року по квітень 2019 року на загальну суму 154336,90 грн, виходячи з величини теплового навантаження 7509 ккал/год (а.с.14).

Відповідно до Правил № 630 постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлові приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 111,3 кв.м., складають 1/25 частину будівлі літ.А-5, знаходиться у будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже послугу було надано одночасно з початком опалювального сезону.

Таким чином, факт отримання послуги підтверджується у тому числі рішеннями Запорізької міської ради, які є в загальному доступі, про початок та закінчення опалювальних сезонів 2010-2019 року та розташуванням: приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Також встановлено, що наказом ДП «УкрНДНЦ» від 13.12.2017 року № 414 методом підтвердження за позначенням прийнято національний стандарт ДСТУ ЕN 12831-3:2017 «Енергоефективність будівель. Метод розрахунку проектного теплового навантаження. Частина 1. Теплове навантаження, Модуль М3-3» з набранням чинності з 15 грудня 2017 року.

Цей стандарт введено вперше і застосування його вносить низку суттєвих змін у спосіб обчислення тепловтрат приміщень, зокрема при визначенні теплового навантаження будівлі обов`язковим є врахування потенційних втрат тепла до суміжного простору. У межах цього стандарту суміжним простором може бути: 1. інше опалювальне приміщення в межах одного будівельного об`єкта; 2. інша будівельна особа в межах тієї ж будівлі (наприклад, сусідня квартира); 3. неопалювальний простір (неопалювальне горище/підвал, неопалювальний зимовий сад тощо); 4. сусідня будівля.

Доводи відповідача про відключення нежитлових приміщень від системи опалення в 2008 р., з посиланням на довідку ТОВ «Житлобуд-сервіс» (а.с.48), як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд вважає безпідставними, оскільки що відсутність радіаторів не означає відсутність споживання комунальних послуг з опалення, так як і відключення опалення в окремому приміщенні не означає, що споживання комунальних послуг з опалення припиняється у випадку перекриття подачі теплоносія до системи опалення приміщення.

Опалення - це послуга, яка надається для нормування температури повітря у приміщеннях. Приміщення відповідача використовується як робоча зона, тобто простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників, а отже підлягає нормуванню мікроклімат у приміщенні відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

Для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги споживач повинен не лише не мати відповідного договору та фактично не користуватися послугами, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.

Встановлено, що відповідачем не надано акту про відключення приміщень від мереж централізованого опалення, який подається на затвердження відповідної комісії, відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення приміщення від мереж центрального теплопостачання та ненадання послуг з централізованого опалення. Лише перелічені документи, можуть свідчити про ненадання до приміщення відповідача послуг з централізованого опалення.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах, концерн «МТМ» мав право на нарахування та вірно нарахував ОСОБА_1 основний борг за поставлену теплову енергію за адресою нежитлових приміщень - АДРЕСА_1 , які належали останній на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2009 р., в період з листопада 2010 року по квітень 2019 року у розмірі 154336,90 грн., від сплати якого відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом ( місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Між позивачем та відповідачем відсутній укладений договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 не сплатила заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, позивач мав право нарахувати та просити стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення, що відповідно до розрахунку становить 1306,58 грн. (а.с. 24).

Разом з тим, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Концерну «МТМ», виходячи з наступного.

Позивач, звернувшись 16.03.2020 р. до суду з даним позовом (а.с.32), просить стягнути з відповідача заборгованість за період з листопада 2010 р. по квітень 2019 р.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За положеннями ст. 267 ч. ч. 3,4 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач просила суд застосувати строк позовної давності (а.с.43зв.).

Оскільки позивачем, в обґрунтування розміру заборгованості, було надано лише загальний розрахунок суми основного боргу за період з листопада 2010 р. по квітень 2019 р., суд 12.11.2019 р. визнав явку представника позивача, який подав заяву про розгляд справи без його участі, обов`язковою на підставі п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України та 13.01.2021 р. за клопотанням представника позивача, в судовому засіданні було оголошено перерву на підставі ч.1 ст.240, п.4 ч.2 ст.223 ЦПК України для надання можливості стороні позивача надати детальний розрахунок заборгованості задля спростування доводів відповідача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані ,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутністьо бставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно достатті 77 ЦПК Українин належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо надання доказів у порядку, визначеному ст.84 ЦПК України, не скористався.

Станом на 11.05.2021 р. представником позивача не надано розрахунку заборгованості за спірний період, який би надав суду можливість вирішити з відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

На виконання положень п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд сприяв стороні позивача в реалізації наданих їм прав, а позивач не надав доказів в обґрунтування вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2010 р. по квітень 2019 р.

Наведене вище є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

На підставі ст.141 ЦПК України, суд не стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Повний текст рішення виготовлений 24 травня 2021 р. у зв`язку з перебуванням судді у відпустці в період з 17 по 21 травня 2021 р.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 142 ч.1, 247 ч.2 ,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» (м.Запоріжжя, б.Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року.

Суддя О.В.Дмитрюк