Рішення № 97098216, 24.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/4333/21Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4333/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортус Україна»

про стягнення 143 035,51 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортус Україна» про стягнення 143 035,51 грн., з яких 85 056,98 грн. основного боргу, 15 329,69 грн. пені, 15 686,29 грн. штрафу, 20 633,97 грн. 3% річних та 6328,58 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 85056,98 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15329,69 грн. пені, 15686,29 грн. штрафу, 20633,97 грн. 3% річних та 6328,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4333/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, вказаною ухвалою суду зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортус Україна» у строк до 20.04.2021 надати суду оригінали (для огляду) та належним чином засвічені копії: Специфікації №2 НП від 04.02.2020 до Договору купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020; Специфікації №3 НП від 05.03.2020 до Договору купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020; видаткової накладної №АІ000005656 від 31.03.2020; видаткової накладної №АІ000002651 від 12.03.2020; видаткової накладної №АІ000002462 від 11.03.2020; видаткової накладної №АІ000002464 від 11.03.2020; видаткової накладної №АІ000002469 від 11.03.2020. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 23.03.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

07.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому позивач зазначає, що між ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020, та в подальшому, ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна», код ЄДРПОУ, місцезнаходження, банківські та інші реквізити кредитора залишились незмінними.

З приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є: 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 5.

З урахуванням вимог господарського процесуального законодавства України, судова кореспонденція по справі (ухвала про відкриття провадження) направлялась судом за вказаною адресою відповідача.

Проте, конверт з поштовою кореспонденцією, скерованою на адресу відповідача, було повернуто до суду у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення за адресою місцезнаходження є днем вручення судового рішення, а отже, і належного повідомлення учасника справи.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, про дату, час, місце судового засідання по справі відповідач міг дізнатись на офіційному сайті Господарського суду міста Києва у мережі Інтернет.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» (нова назва - ТОВ «Агріі Україна» (постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортус Україна» (покупець, далі - відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються у специфікації, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору ціна на товар є договірною. Ціни та загальна вартість товару визначаються в гривні, а також додатково виражені в еквіваленті долара США/Євро до національної валюти України - гривні, та зазначається у додатку(ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування, транспортування відповідно до умов поставки, а також консультування покупця щодо якісних характеристик товару та правил його використання. Ціна товару вказується у Специфікаціях до даного договору в гривні та додатково визначається еквіваленті долара США/Євро до гривні. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що графік оплати вказується у додатках до даного договору. Валютою платежу є гривня.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки (включно). Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позивача. В платіжному документі відповідач зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату видаткової накладної, якщо він здійснює оплату за вже поставлений товар, або номер та дату рахунку-фактури, якщо він здійснює попередню оплату за товар. Відсутність виписаного позивачем рахунку-фактури не звільняє відповідача від оплати за товар. В іншому випадку позивач зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості відповідача по всім іншим зобов`язанням. Якщо у відповідача існує дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховуються в першу чергу на погашення існуючої простроченої дебіторської заборгованості.

Право власності на товар переходить до покупця в дату його поставки покупцю (пункт 3.9 договору).

Згідно з пунктом 6.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених в договорі, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% (двадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Крім того, в разі порушення покупцем строків оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми, з якої покупцем допущено прострочення оплати товару.

Сторонами погоджено у п.п. 6.4, 6.5, 6.6 Договору, що сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань за договором і не позбавляє покупця права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України. Сторони дійшли згоди, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором строк позовної давності складає 3 (три) роки. Сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 6.5 даного Договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію згідно видатковими накладними.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 386 083,94 грн. у порядку і на підставі документів, наведених нижче:

1) За Специфікацією №1 НП від 24.01.2020 на суму 191 805,88 грн. (видаткова накладна №АІ000005656 від 31.03.2020 на суму 191 805,88 грн.), строк оплати товару згідно Специфікації №1 НП - 30.01.2020 включно.

Специфікація 1НП від 24.01.2020 підписана представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Відповідач оплатив отриманий згідно вищевказаної Специфікації №1 НП товар повністю, однак з порушенням встановленого строку, а саме:

- 27.01.2020 відповідачем сплачено 120 000,00 грн.;

- 16.03.2020 - сплачено 10 328,10 грн.;

- 30.03.2020 - сплачено 21 477,78 грн.;

- 31.03.2020 - сплачено 40 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

2) За Специфікацією №2 НП від 04.02.2020 (видаткова накладна №АІ000002651 від 12.03.2020 на суму 125 056,98 грн.), строк оплати товару згідно Специфікації №2 НП - 12.02.2020 включно.

Відповідач 07.02.2020 оплатив отриманий згідно вищевказаної Специфікації №2 НП товар частково в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, відтак з 13.02.2020 початок періоду прострочення оплати відповідачем товару, отриманого згідно Специфікації №2 НП.

3) За Специфікацією №3 НП від 05.03.2020 на суму 69 221,08 грн. (видаткові накладні №АІ000002462 від 11.03.2020 на суму 45 220,50 грн., №АІ000002464 від 11.03.2020 на суму 23 998,13 грн., №АІ000002469 від 11.03.2020 на суму 2,45 грн.), строк оплати товару згідно Специфікації №3 НП - 11.03.2020 включно. Відтак з 12.03.2020 початок періоду прострочення оплати відповідачем товару, отриманого згідно Специфікації №3 НП.

Відповідач оплатив отриманий згідно вищевказаної Специфікації №3 НП товар повністю 05.03.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

Проте, за поясненнями позивача, відповідачем розрахунок за отриманий згідно Специфікації №2 НП до договору товар не проведено в повному обсязі, лише частково сплачено 40 000,00 грн. з порушенням встановленого в специфікації графіку, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 85 056,98 грн.

Як зазначає позивач, частина документів не була повернута відповідачем з підписами уповноваженого представника, зокрема Специфікація №2 НП від 04.02.2020 до Договору купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020; Специфікація №3 НП від 05.03.2020 до Договору купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020; видаткова накладна №АІ000005656 від 31.03.2020; видаткова накладна №АІ000002651 від 12.03.2020; видаткова накладна №АІ000002462 від 11.03.2020; видаткова накладна №АІ000002464 від 11.03.2020; видаткова накладна №АІ000002469 від 11.03.2020.

Вказані видаткові накладні підписані постачальником та скраплені його печаткою, покупцем видаткові накладні не підписані.

Позивачем 03.02.2021 листом за №17 від 01.02.2021 було направлено на адресу відповідача вищевказані документи для підписання та скріплення печаткою, а також з вимогою сплатити наявну заборгованість за отриманий товар у сумі 85 056,98 грн. Проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Додатково на підтвердження здійснення господарської операції позивачем подано податкові декларації, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, позивачем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №267 від 07.02.2020 на суму 40 000,00 грн., №610 від 17.01.2020 на суму 120 000,00 грн., №630 від 05.03.2020 на суму 69 221,08 грн., №1311 від 12.03.2020 на суму 85 056,98 грн., №1756 від 16.03.2020 на суму 10 328,10 грн., №4128 від 30.03.2020 на суму 21 477,78 грн., №4639 від 31.03.2020 на суму 40 000,00 грн., постачальником, згідно даних накладних є позивач, а одержувачем відповідач.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019р. по справі №904/2164/18.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

4) Пунктом 2.3 укладеного між сторонами правочину передбачено, що графік оплати вказується у додатках до даного договору. Строк оплати товару згідно Специфікації №1 НП - 30.01.2020 включно. Строк оплати товару згідно Специфікації №2 НП - 12.02.2020 включно.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що відповідачем не було проведено розрахунок за договором у встановлені строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 85 056,98 грн.

При цьому суд враховує, що згідно наданих банківських виписок з рахунку позивача на підтвердження часткової оплати відповідачем за отриманий товар вбачається, що в призначенні платежу міститься посилання на Специфікацію №2НП та Специфікацію №3НП, що свідчить про погодження таких специфікацій зі сторони відповідача.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем доказово обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати отриманого товару у визначені п.2.3 спірного договору та специфікаціями строки у повному обсязі не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання своїх обов`язків щодо оплати отриманого товару у визначені п.2.3 спірного договору та специфікаціями строки у повному обсязі не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 85 056,98 грн.

При цьому, виходячи з фактичних обставин справи, що відповідачем не було проведено розрахунок за договором у встановлені п.2.3 спірного договору та специфікаціями строки у повному обсязі , а тому позивачем правомірно заявлено в межах даного позову вимоги про стягнення пені, штрафу, 20% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з пунктом 6.1 договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, обумовлених в договорі, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% (двадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Крім того, в разі порушення покупцем строків оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми, з якої покупцем допущено прострочення оплати товару.

Відтак, проаналізувавши умови п.6.1 договору, суд дійшов висновку про узгодження в умовах спірного договору того, що строк, визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до сторін не застосовується.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором в частині оплати в повному обсязі товару, який було поставлено згідно Специфікації №1НП та Специфікації №2НП, та відповідних видаткових накладних, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 15 329,66 грн. пені, 15 686,29 грн. штрафу, 20 633,97 грн. 20% річних, 6328,58 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, який долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 15 329,66 грн. та штрафу в сумі 15 686,29 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 20% річних у розмірі 20 633,97 грн. та інфляційні втрати у сумі 6328,58 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати відповідачем товару, отриманого згідно Специфікації №2НП за період з 13.02.2020 по 17.03.2021 склав 7680,56 грн., однак суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє зазначену вимогу у заявленому позивачем розмірі. Крім того, суд критично ставиться до нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості 40 000,00 грн. за поставлений згідно Специфікації №1НП товар протягом періоду з 31.03.2020 по 30.03.2021, оскільки вказана сума боргу була сплачена відповідачем 31.03.2020, а за період прострочення 31.03.2020 (1 день) величина інфляційних втрат за розрахунком суду складає 0,00 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 20% річних до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Отже, законодавством передбачено, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому, суд вважає за можливе зазначити у рішенні про нарахування 20% річних до моменту виконання рішення суду у справі №910/4333/21.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортус Україна» (04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 5, код ЄДРПОУ 40834328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» (03022, м. Київ, вул. Смольна, 9-Б, код ЄДРПОУ 38948033) 85 056 грн. 98 коп. суму основного боргу, 15 329 грн. 66 коп. пені, 15 686 грн. 29 коп. штрафу, 20 633 грн. 97 коп. - 20% річних, 6328 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення на суму основного боргу за Договором купівлі-продажу №20НХ05/ККСМ від 24.01.2020, що становить 85 056,98 грн., нараховувати 20% річних, починаючи з 18.03.2021, за формулою: сума основного боргу * 20% / календарну кількість днів у році * кількість днів прострочення.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя О.М. Спичак