Рішення № 97097958, 21.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2021Справа №910/2705/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей"

про стягнення 50 077,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" про стягнення 50 077,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвей" було неналежно виконано свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем згідно Договору поставки №241 від 01.01.2018 товару, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 36 402,00 грн.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" штрафу у розмірі 13 675,50 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати, пов`язані із розглядом даної справи, на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2705/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 23.02.2021 була надіслана відповідачу 25.02.2021 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 32 А, кв. 128), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 15.03.2021 із відмітною на довідці відділення поштового від 11.03.2021 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 23.02.2021 є 11.03.2021.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/2705/21 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будвей" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будвей" вправі було подати відзив на позов у строк до 26.03.2021 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

20.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" було подано до суду заяву про стягнення судових витрат у розмірі 10 000,00 грн., до якої долучено Договір про надання правової допомоги від 10.02.2021, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 20.04.2021 та видатковий касовий ордер від 20.04.2021.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін до суду не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвей" (покупець) укладено договір поставки №241 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що видаткові накладні підписуються сторонами з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.

Згідно пункту 3.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачання шляхом 100% оплати не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.

У пунктах 3.5, 3.8 Договору погоджено, що раз на місяць сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. На основі підписаних актів звірки взаєморозрахунків сторони раз на місяць проводять остаточні взаєморозрахунки. Оплата здійснюється не пізніше 3 банківських днів після підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Поставка товару здійснюється на підстав усних чи письмових замовлень покупця (п. 4.1 Договору).

Відповідно п. 5.4 Договору строк поставки кожної партії товару визначається в заявках, але не повинен перевищувати 5 календарних днів після його оплати покупцем.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує прийняття приймання та передачу продукції є підпис представника покупця на накладній (п. 5.6 Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Згідно п. 8.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку.

Якщо жодна із сторін за 10 робочих днів до закінчення терміну дії договору письмово (рекомендованим листом) не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік, при цьому кількість таких продовжень є необмеженою (п. 8.2 Договору).

За доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест", ним на виконання спірного Договору у період з 16.05.2019 по 16.09.2019 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будвей" товар загальною вартістю 259 702,00 грн., в той час як відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару у розмірі 223 300,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" виникла перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" заборгованість у розмірі 36 402,00 грн. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" штрафу у розмірі 13 675,50 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у рахунках та видаткових накладних.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення за 10 робочих днів до закінчення терміну дії договору однією із сторін іншої сторони про припинення Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2019 рік у відповідності до п. 8.2 Договору.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних №РН-0006681 від 06.09.2019 на суму 6 075,00 грн., №РН-0006153 від 21.08.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005975 від 15.08.2019 на суму 6750,00 грн., №РН-0005895 від 13.08.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005842 від 10.08.2019 на суму 10 891,60 грн., №РН-0005802 від 09.08.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005682 від 06.08.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005567 від 01.08.2019 на суму 11 544,00 грн., №РН-0005566 від 01.08.2019 на суму 9 975,50 грн., №РН-0005526 від 31.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005525 від 31.07.2019 на суму 32 571,10 грн., №РН-0005486 від 30.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005485 від 30.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005484 від 30.07.2019 на суму 10 678,20 грн., №РН-0005456 від 29.07.2019 на суму 10 315,50 грн., №РН-0005455 від 29.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0006223 від 22.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0005092 від 18.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0004922 від 12.07.2019 на суму 4 000,00 грн., №РН-0004884 від 11.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0004831 від 10.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0004830 від 10.07.2019 на суму 5 250,00 грн., №РН-0004523 від 05.07.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0004141 від 22.06.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0004074 від 20.06.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0004040 від 19.06.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0003956 від 14.06.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0003887 від 12.06.2019 на суму 6 750,00 грн., №РН-0003326 від 27.05.2019 на суму 9 895,90 грн., №РН-0003300 від 25.05.2019 на суму 10 157,20 грн., №РН-0002828 від 16.05.2019 на суму 10 098,00 грн., у період з травня 2019 року по вересень 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" на підставі Договору було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвей" прийнято у власність товар загальною вартістю 259 702,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, а також в них містяться посилання на реквізити Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару загальною вартістю 259 702,00 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.1 Договору зазначено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору постачання шляхом 100% оплати не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Умова п. 3.1 Договору щодо здійснення оплати на підставі пред`явленого рахунку не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Тобто, пред`явлення позивачем рахунку не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як пред`явлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Наведені висновки суду кореспондуються із аналогічною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2019 у справі №910/13527/17.

У пунктах 3.5, 3.8 Договору погоджено, що раз на місяць сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. На основі підписаних актів звірки взаєморозрахунків сторони раз на місяць проводять остаточні взаєморозрахунки. Оплата здійснюється не пізніше 3 банківських днів після підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Наведений пункт Договору також не може вважатись погодженням сторонами терміну оплати товару, оскільки, як і пред`явлення рахунку, підписання акту звірки взаєморозрахунків, не є подією, яка має неминуче настати, а є дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Тобто, сторонами не було погоджено події в розумінні статті 253 Цивільного кодексу України, з якої підлягав би обрахунок перебігу терміну на оплату товару.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що умови Договору не встановлюють строку/терміну оплати покупцем поставленого товару в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого позивачем з травня 2019 року по вересень 2019 року, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже у відповідності до ст.ст. 253, 254, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач повинен був оплачувати товар у перший робочий день, після дня поставки відповідної партії товару.

Натомість із наданих позивачем виписок по банківському рахунку вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвей" частково та з простроченням виконано свої зобов`язання з оплати поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" партій товару, а саме 16.06.2019 сплачено кошти у розмірі 20 000,00 грн., 26.06.2019 - кошти у розмірі 20 000,00 грн., 31.07.2019 - кошти у розмірі 30 000,00 грн. та у розмірі 70 000,00 грн., 13.08.2019 - кошти у розмірі 20 000,00 грн., 12.11.2019 - у розмірі 25 000,00 грн., 03.12.2019 - кошти у розмірі 10 000,00 грн., 23.12.2019 - кошти у розмірі 10 000,00 грн., 17.07.2020 - кошти у розмірі 3 000,00 грн., 02.10.2020 - кошти у розмірі 15 300,00 грн., що разом складає суму коштів у розмірі 223 300,00 грн.

Доказів оплати товару в іншій частині - у розмірі 36 402,00 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені приписи також кореспондуються з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Будвей" не надано доказів оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" товару в частині 36 402,00 грн., то суд, керуючись приписами ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у розмірі 36 402,00 грн.

Отже, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" вказує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" штрафу у розмірі 13 675,50 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений законом строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будвей" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 6.2 Договору сторонами було передбачено, що у випадку затримки оплати на строк більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Зважаючи, що відповідачем було прострочено оплату товару, зокрема, в частині заборгованості у розмірі 54 702,00 грн. (що підтверджується, в тому числі, підписаним представниками та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019), понад 10 календарних днів, то у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" наявні підстави для застосування штрафу, передбаченого п. 6.2 Договору.

Здійснивши перерахунок 25% від визначеного позивачем розміру заборгованості відповідача (54 702,00 грн.), суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 13 675,50 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за спірним Договором понад 10 календарних днів є правомірною та підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 36 402,00 грн. та штраф у розмірі 13 675,50 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікував понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" в межах справи №910/2705/21 здійснювалось адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012) на підставі довіреності від 15.02.2021.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу 20.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" було подано до суду заяву про стягнення судових витрат, до якої долучено Договір про надання правової допомоги від 10.02.2021, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 20.04.2021 та видатковий касовий ордер від 20.04.2021.

Договір про надання правничої допомоги від 10.02.2021 укладений адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (клієнт).

У відповідності до пункту 2 даного договору адвокат прийняв на себе обов`язок представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ "Будвей" в сумі 36 402,00 грн.

Пунктом 7 Договору про надання правничої допомоги від 10.02.2021 передбачено, що гонорар адвоката визначається додатковою угодою з розрахунку 1 300,00 грн. за годину роботи.

Згідно звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 20.04.2021 адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем за Договором про надання правничої допомоги від 10.02.2021 було виконано наступні роботи:

1) аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (3,7 години/3 год. 42 хв.);

2) підготовка позовної заяви (3 години);

3) надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду, відслідковування стану розгляду справи, подання інших процесуальних документів (1 година).

Тобто, всього адвокатом виконано робіт в обсязі 7,7 годин/7 год. 42 хв., загальною вартістю 10 000,00 грн., які були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест", що підтверджується видатковим касовим ордером від 20.04.2021.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, як зазначає Об`єднана Палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 судом було надано оцінку складності справи №910/2705/21 та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, оскільки ціна спору в частині майнової вимоги у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказують на незначну складність даної справи.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за товар, поставлений за підписаними сторонами видатковими накладними, а також нарахованого на вказану заборгованість штрафу.

Як вбачається із матеріалів справи документами, що регулюють взаємовідносини сторін, є укладений сторонами договір поставки №241 від 01.01.2018 на 5 аркушів, 31 видаткова накладна, виписка по банківському рахунку на 10 аркушах, складений сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 на 1 аркуші.

Суд не вбачає обґрунтованою, співмірною та розумною витрату суб`єктом професійної діяльності в сфері надання юридичних послуг із восьмирічним досвідом роботи 3 год. 42 хв. часу на аналіз, збирання та систематизацію документів, які містяться на 47 аркушах, переважна більшість яких є тотожною та викладена на піваркуша (підписані представниками сторін видаткові накладні), тобто, близько 5 хвилин на кожний аркуш, оскільки дана справа є типовою та взагалі не являється складною. У даному випадку суд вважає, що співмірною є витрата часу на надання таких послуг адвокатом 2 години.

Також, з огляду на незначну складність даної справи та ціну позову (яка не перевищує 23 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), суд не вбачає необхідності в особистому наданні адвокатом послуг, година яких коштує 1 300,00 грн., з пересилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду, в той час як дані послуги - відправлення відповідачу листа із примірником позову та подання позову до суду (в тому числі, через скриньку приймання кореспонденції в приміщенні канцелярії суду) не потребують спеціальних юридичних знань та професійної діяльності адвоката. Крім того, відслідковування стану розгляду справи також не потребує спеціальних юридичних знань. До того ж, із матеріалів справи не вбачається, що адвокатом не подавались інші процесуальні документи, крім заяви про стягнення судових витрат (складання якої не потребує витрати 1 години часу). У зв`язку з наведеним суд вважає, що в цій частині витрати не підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будвей".

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд, керуючись ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, який підлягає покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будвей", та стягнути з відповідача суму відшкодування витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 6 500,00 грн. (2 години на аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів загальною вартістю 2 600,00 грн.; 3 години на підготовку позовної заяви загальною вартістю 3 900,00 грн.).

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвей" (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 32 А, кв. 128; ідентифікаційний код 39625259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 3А, кв. 57; ідентифікаційний код 41412973) борг у розмірі 36 402 (тридцять шість тисяч чотириста дві) грн. 00 коп., штраф у розмірі 13 675 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 21.05.2021.

Суддя Р.В. Бойко