Ухвала суду № 97097062, 19.05.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

19 травня 2021 року Справа № 903/152/21 за позовом: заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави

до Городищенської сільської ради,

Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Сітка”,

про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта,

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Коритан Л.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Скучинський Л.Є. (посвідчення № 059380 від 25.01.2021).

від відповідача-1: Мохнюк М. В., довіреність № б/н від 29.03.2021;

від відповідача 2: Гаврищук А. О., ордер серії АС № 1017226 від 26.03.2021;

Встановив: заступник керівника Луцької місцевої прокуратури(змінили найменування на Луцьку окружну прокуратуру) в інтересах держави звернувся з позовом до Городищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Сітка” про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, у Несвічівської сільської ради були відсутні правові підстави для укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки та водного об`єкту, оскільки законодавством не передбачена можливість надання територій природно- заповідного фонду в оренду з метою ведення аквакультури, без розроблення проекту землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно- заповідних територій та відповідних положень про них, тому останні підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають закону та підлягають визнанню незаконними рішення ради на підставі яких укладались договори. Прокурор вважає, що оскільки ТОВ “Захід - Сітка” право користування на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсними договорів оренди землі.

Крім того, прокурор зазначає, що зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) з порушенням вимог чинного законодавства слід розглядати як негаторний позов (не пов`язаний з позбавленням володіння права власності держави) та просить повернути спірні земельні ділянки Городищенській сільській раді.

Ухвалою від 09.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.03.2021.

29.03.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Сітка” надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що доводи позивача викладені ним у позовній заяві є необґрунтованими та не можуть бути задоволені. Зазначає, що позовну заява підписана особою, яка не має права її підписувати, а тому позов повинен бути залишеним без розгляду. Представник відповідача зазначає, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подаючи позов, не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в інтересах якого здійснюється представництво в суді. Відповідач звертає увагу суду, що компетентними органами є Луцька районна державна адміністрація, Державна екологічна інспекція у Волинській області. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо порушень вимог природоохоронного, земельного чи водного законодавства при укладенні та виконанні договорів оренди. Звертає увагу суду, що припущення позивача, що використання ТОВ “Захід-Сітка” орендованих водних об`єктів може призводити до забруднення та засмічення водного об`єкта, а також до втрати ним водності, не знаходять свого підтвердження. Навпаки позивач слідкує за водним режимом ставів, рівнем їх наповненості та станом. В підтвердження того, що жодних порушень природоохоронного законодавства зі сторони ТОВ “Захід-Сітка” не відбувалось є відповідні відповіді Луцької районної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції у Волинській області, надані на адвокатський запит, відтак вважає, що Несвічівська сільська рада передаючи водні об`єкти в оренду ТОВ “Захід-Сітка” для ведення аквакультури діяла в межах чинного законодавства. В свою чергу ТОВ “Захід-Сітка”, взявши в оренду спірні об`єкти, здійснює діяльність суперечить вимогам природоохоронного законодавства. Звертає увагу, що на сьогоднішній день проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду не розроблялися, а тому твердження позивача, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах ПЗФ є безпідставними, просить в задоволенні позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта відмовити повністю. Судові витрати по справі покласти на позивача.

29.03.2021 від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов є необґрунтованим та не може бути задоволеним.

Відповідачі не погоджуються із твердженнями позивача щодо того, що у користуванні ТОВ Захід-Сітка перебувають земельні ділянки в межах орнітологічних заказників місцевого значення “Лобаниха” та “Чаруків”. Посилаючись на норми законодавства, представник відповідачів зазначає, що рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Представник стверджує, що з довідки головного спеціаліста відділу регулювання природокористування, погоджувальної діяльності та моніторингу довкілля Волинської ОДА установлено, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду - заказників місцевого значення “Лобаниха” та “Чаруків”, у якому були б визначені місце розташування і розмір земельних ділянок, включених до його території, власники земельних ділянок, землекористувачі, межі територій природно-заповідного фонду, не розроблений, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, яке одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій, не приймалося.

Звертає увагу суду, що позивач не надав суду затверджену у встановленому законом порядку документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду. Отже, Несвічівська сільська рада Луцького району та Луцька районна державна адміністрація, яким на ці об`єкти природно-заповідного фонду видано охоронне зобов`язання, та які були відповідальними за збереження режиму охорони його території не забезпечила проведення робіт з винесення меж заказників місцевого значення “Лобаниха” та “Чаруків” та закріплення їх в натурі (на місцевості). Додатково звертає увагу суду на те, що згідно п. 1.6 Положень про орнітологічні заказники місцевого значення “Лобаниха” та “Чаруків”, межі заказника встановлюються в натурі, оформляються державними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали, відображаються у формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації відповідно до законодавства, обов`язково враховуються при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні, а також при реконструкції та розвитку прилеглих територій. Враховуючи викладене на сьогодні відсутня можливість встановити факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників так як межі останніх на сьогодні не визначені, а тому всі доводи прокуратури про протилежне є лише їх особистою думкою.

Щодо посилань позивача на інформацію наданою ДП “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” представник відповідачів зазначає, що ствердного висновку про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказника ДП “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” не надає. Для встановлення факту перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників необхідним є проведення судової земельно-технічної експертизи, оскільки схема розміщення земельних ділянок складена інженером - землевпорядником та висновок позивача про накладення земельних ділянок складені тільки на підставі аналізу відомостей Публічної кадастрової карти України без перевірки на місцевості та проведення топографо-геодезичних робіт.Більше того, ні заступник керівника Луцької місцевої прокуратури О. Сопронюк, ні інженер-землевпорядник ОСОБА_1 не є експертами та не можуть однозначно стверджувати про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказників. Водночас, в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників міститься інформація про те, що дія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника Мацюка Михайла Георгійовича призупинена до 10 квітня 2021 року. Таким чином, інженер-землевпорядник ОСОБА_1 на момент складення схеми розміщення земельних ділянок не мав відповідних повноважень, а отже вищезгаданий доказ є недопустимим.

Також вважає необґрунтованими посилання позивача на статтю 228 ЦК України як підставу визнання недійсними оскаржуваних договорів оренди та посилання позивача на постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року та 20.03.2012 року.

Крім того, звертає увагу суду й на пропуск позивачем позовної давності, оскільки оскаржувані рішення Несвічівської сільської ради № 10/6 від 23.12.2016 року та № 10/7 від 23.12.2016 року є публічними та були оприлюднені в установленому законом порядку. Їх оприлюднення свідчить про те, що їх зміст був публічно доступним для невстановленого кола осіб, тобто широких мас. Водночас, стороні відповідача не зрозуміло чому лише більш як через 4 роки прокуратура вирішила оскаржити їх, адже ці рішення були публічними і в позивача була можливість ознайомитись із їх змістом та за наявності підстав оскаржити у встановленому законом порядку. позивач не надає жодних доказів того, що він не міг раніше дізнатися про оскаржувані рішення.

Крім того, представник відповідачів ставить під сумнів повноваження прокуратури на звернення із цим позовом.

В судовому засіданні 30.03.2021 прокурор зазначив, що ще не отримав відзиви відповідачів на позов.

З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи строки розгляду справи та завдання господарського судочинства, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 30.03.2021 судом на місці постановлено прийняти зазначені відзиви відповідачів.

Ухвалою суду від 30.03.2021 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 14.04.2021.

07.04.2021 від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 15-688вих – 21 від 05.04.2021, в якій зазначено, що доводи, викладені у відзивах сторін, є необґрунтованими. Прокурором у позовній заяві зазначено про те, що межі земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти природно-заповідного фонду - орнітологічні заказники місцевого значення «Чаруків» та «Лобаниха» не встановлено в натурі (на місцевості) та землевпорядна документація на ці землі не розроблена. Проте, даний факт не змінює цільового призначення зазначених земельних ділянок як віднесених до земель природно-заповідного фонду та не звільняє відповідачів від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку використання таких земель. Статус земель природно-заповідного фонду у певної ділянки суші пов`язана з перебуванням на даній ділянці об`єкта природно-заповідного фонду. Прокурор зазначає, що статус земель природно-заповідного фонду у певної ділянки суші пов`язана з перебуванням на даній ділянці об`єкта природно-заповідного фонду - в даному випадку заказників місцевого значення, зайняттям ними певної ділянки суші, а не наявністю правооформлюючих, правовстановлюючих документів в розумінні розділу III Земельного кодексу України.

Звертає увагу суду, що при подачі даної позовної заяви прокуратурою надано докази розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543 в межах орнітологічних заказників місцевого значення, які жодним чином не спростовано у відзиві Городищенської сільської ради. Відносно тверджень відповідача - Городищенської сільської ради про те, що інформація щодо розміщення земельної ділянки ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 02.09.2020 за №547/1-11 є недопустимим доказом, оскільки, на думку представника відповідача, згідно Державного реєстру сертифікованих інженерів -землевпорядників міститься інформація про припинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника Мацюка М.Г. до 10.04.2021, прокурор зазначає, що вказана у Державному реєстрі інформація свідчить про термін дії вказаного сертифіката спеціаліста до 10.04.2021 включно, а не призупинення його дії до зазначеної дати. Окрім зазначеного додатково звертає увагу суду на те, що зі змісту ч.5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Таким чином, наявність охоронного зобов`язання №195 від 12.05,2015 орнітологічного заказника місцевого значення «Чаруків» та охоронного зобов`язання №178 від 15.09.2014 орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха» підтверджує належність вказаних територій до об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок.

Щодо тверджень відповідача - Городищенської сільської ради обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту у вигляді пред`явлення негаторного позову, зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Використання земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) всупереч вимогам чинного законодавства потрібно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Щодо строків застосування позовної давності звернення з позовом, прокурор зазначає, що враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543 продовжують значитись зареєстрованими на праві власності Несвічівської сільської ради (правонаступником якої є Городищенська сільська рада) і порушення прав її законного володільця - держави - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності. Доводить, що не заслуговують уваги і заперечення відповідачів щодо недотримання прокурором встановленої ч.ч. 3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури та відсутності підстав для застосування представницьких повноважень. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

14.04.2021 від ТОВ «Захід Сітка» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. У клопотанні відповідач-2 зазначає, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подаючи позов, не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в інтересах якого здійснюється представництво в суді. Відповідно до сформульованого у пункті 70 постанови Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц правового висновку, що «у разі якщо підставою представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу». Звертають увагу суду, що компетентними органами в даній справі є Державна екологічна інспекція у Волинській області. Згідно з п. 3.7. Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Лобаниха» (наявне в матеріалах справи) та Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Чаруків» (наявне в матеріалах справи), державний контроль за додержанням режиму території заказника здійснюється Державною екологічною інспекцією України. Стверджують, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом, не обґрунтував та не довів підстави для представництва. Жодних доказів бездіяльності зі сторони Державної екологічної інспекції матеріали судової справи не містять. Більше того, в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК, прокурором не виконано обов`язок та не вказано орган (органи) в інтересах якого здійснюється представництво. Позивач не звертався перед поданням заяви до суду до вказаного компетентного органу та не повідомляв про намір здійснювати представництво інтересів в суді. Зазнаачають, що відповідно до п. 6 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції (затверджене наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020р. № 230), Держекоінспекція наділена компетенцією звертатися до суду в тому числі «щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

Судом у судовому засіданні 14.04.2021 на місці ухвалено відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про залишення позову без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Судом встановлено, що 24.07.2018 внесено відомості до ЄРДР за № 42018031010000098 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Несвічівської, Чаруківської сільських рад та Заборольської ОТГ при передачі суб`єктам господарювання земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів, які розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення «Лобаниха», «Чаруків» та загальнозоологічного заказника місцевого значення «Шепель» для цілей, не передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України», Положеннями про орнітологічні заказники місцевого значення «Чаруків», «Лобаниха» та загальнозоологічного заказника місцевого значення «Шепель», для цілей, не передбачених Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та Положеннями про вказані орнітологічні заказники місцевого значення, чим завдано значної шкоди інтересам держави.

Повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України наділена Городищенська сільська рада, яка є правонаступником прав та обов`язків Несвічівської сільської ради.

Проте, як зазначає прокурор саме вказаним органом (Несвічівською сільською радою) допущено порушення вимог закону під час прийняття оскаржуваних рішень та укладення договорів оренди, що виключає можливість здійснення Городищенською сільською радою захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор.

Правова позиція щодо неможливості органу бути одночасно позивачем і відповідачем у спорах про скасування його рішень викладена у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

ВП ВС у постанові від 26 червня 2019 року по справі 587/430/16-ц зазначала, що незгода відповідачів з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.

У постанові від 15 січня 2020 року ВП ВС по справі № 698/119/18, зазначила, що звертаючись до суду з позовом, прокурор вказав, що є позивачем, оскільки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області – це один зі співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передачі земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави. Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, та визнала у зв`язку з цим помилковим висновок суду першої інстанції, який не спростував суд апеляційної інстанції, про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.

Оскільки неможливо Городищенській сільській раді бути одночасно позивачем і відповідачем у даному спорі, за обставин цієї справи для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах, з метою повернення спірної земельної ділянки до комунальної власності для використання за цільовим призначенням, зокрема підвищеного інтересу до збереження природно-заповідного фонду, прокурор на переконання суду підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

З приводу доводів представника Городищенської сільської ради та ТОВ «Захід-Сітка» про те, що саме Державна екологічна інспекція у Волинській області в праві самостійно звернутися із вказаним позовом до відповідачів, а прокурор не може вважатися альтернативним позивачем у справі слід зазначити таке.

При зверненні до суду із позовом із метою реального поновлення порушених відповідачами інтересів держави, прокурором визначено такий спосіб захисту прав як вимога про зобов`язання ТОВ «Захід-Сітка» повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.

Водночас, відповідно до п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.02.2021 №47 Інспекція звертається до суду із позовом щодо: обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовим; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відтак, Державна екологічна інспекція у області не може звертатися із вимогою про зобов`язання повернення водного об`єкта територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради, що прямо кореспондується із висновкам викладеними у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п.29). При цьому, слід зазначити, що вказана вимога перебуває у нерозривному зв`язку із іншими вимогами заявленими прокурором у позові.

В судовому засіданні 14.04.2021 судом було оголошено перерву до 12.05.2021.

16.04.2021 від прокуратури надійшло клопотання про заміну учасника справи - Луцьку місцеву прокуратуру на Луцьку окружну прокуратуру.

29.04.2021 від представника відповідачів надійшли заперечення, в яких зазначено, що сторона відповідача вважає, що доводи позивача викладені ним у відповіді на відзив є необґрунтованими. Звертає увагу суду на те, що відповідачами не заперечується статус орнітологічних заказників місцевого значення “Чаруків” та “Лобаниха” як об`єктів природно-заповідного фонду, водночас важливим для суду є встановлення факту перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників.

Зазначає, що позивач також не надав суду затверджену у встановленому законом порядку документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду. Додатково звертає увагу суду на те, що згідно п. 1.6 Положень про орнітологічні заказники місцевого значення “Лобаниха” та “Чаруків”, межі заказника встановлюються в натурі, оформляються державними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали, відображаються у формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації відповідно до законодавства, обов`язково враховуються при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні, а також при реконструкції та розвитку прилеглих територій. Враховуючи викладене позивач не надав жодних доказів що підтверджують факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників. Орендовані земельні ділянки не перебувають в межах природно-заповідного фонду, оскільки відсутні будь-які обмеження у їх використанні.

Щодо посилань позивача на відповідь ДП “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, представник відповідачів зазначає, що в останньому міститься інформація про межі орендованих земельних ділянок та межі заказника. При цьому ствердного висновку про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказника ДП “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” не надає. Для встановлення факту перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників необхідним є проведення судової земельно-технічної експертизи, оскільки схема розміщення земельних ділянок складена інженером - землевпорядником та висновок позивача про накладення земельних ділянок складені тільки на підставі аналізу відомостей Публічної кадастрової карти України без перевірки на місцевості та проведення топографо-геодезичних робіт. Більше того, ні заступник керівника Луцької місцевої прокуратури, ні інженер - землевпорядник не є експертами та не можуть однозначно стверджувати про те, що орендовані земельні ділянки знаходяться в межах заказників.

Щодо пред`явлення негаторного позову, як способу захисту обраного позивачем у спірних правовідносинах зазначає, що ч. 4 ст. 59 ЗК України передбачає законну можливість отримання в оренду земельну ділянку водного фонду. Зазначає, що оскаржувані договори оренди земельних ділянок регулюються Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”. Стаття 1 Закону України “Про оренду землі” дає визначення поняттю оренди землі. Згідно цієї статті оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Отже, Закон України “Про оренду землі” свідчить про перебування земельної ділянки у володінні орендаря. Це в свою чергу узгоджується із ст. 387 ЦК України, згідно якої власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом. Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою(титулом). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно- правовими договорами (майнового найму, оренди). Зазначає, що підтвердженням цьому є відповідна практика Верховного Суду. Звертає увагу суду, що договори оренди земельної ділянки № 1542 та № 1543 зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином реєстрація права оренди на земельні ділянки свідчить про перебування такої ділянки у володінні орендаря. Таким чином, аналіз ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс!8), дає підстави для висновку, що у випадку визнання договору оренди землі недійсним, належним способом захисту прав особи буде подання саме віндикаційного позову.

Щодо строку позовної давності представник відповідачів зазначає, що враховуючи те, що орендовані земельні ділянки перебувають у володінні орендаря, а належним способом захисту є віндикаційний позов слід зазначити, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування) поширюється загальна позовна давність. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16. Звертає увагу суду на те, що оскаржувані рішення Несвічівської сільської ради № 10/6 від 23.12.2016 року та № 10/7 від 23.12.2016 року є публічними та були оприлюднені в установленому законом порядку. Їх оприлюднення свідчить про те, що їх зміст був публічно доступним для невстановленого кола осіб, тобто широких має. Водночас, стороні відповідача не зрозуміло чому лише більш як через 4 роки прокуратура вирішила оскаржити їх, адже ці рішення були публічними і й позивача була можливість ознайомитись із їх змістом та за наявності підстав оскаржити у встановленому законом порядку. Однак, позивач не надає жодних доказів того, що він не міг раніше дізнатися про оскаржувані рішення. З огляду на це вважає, що строк позовної давності пропущений позивачем без наявності на це поважних причин. Доводи позивача про протилежне є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, представник відповідачів звертає увагу суду, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури подаючи позов, не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування в інтересах якого здійснюється представництво в суді. Вважає, що компетентним органом на який покладено обов`язок здійснювати державний контроль у сфері дотримання вимог природоохоронного законодавства, вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів та подавати позови при наявності порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекція у Волинській області. В задоволенні позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Городищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Сітка” про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта просить відмовити повністю.

12.05.2021 від представника відповідачів надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що заборони у використанні рибогосподарських технологічних водойм та здійснення аквакультури (рибництва) на землях ПЗФ законом не передбачено.

12.05.2021 від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що при подачі даної позовної заяви прокуратурою надано докази розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543 в межах орнітологічних заказників місцевого значення, які жодним чином не спростовано у відзиві та запереченнях відповідачів. Прокурор звертає увагу суду на те, що зі змісту ч.5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно - заповідного фонду. Таким чином, наявність охоронного зобов`язання №195 від 12.05.2015 орнітологічного заказника місцевого значення «Чаруків» та охоронного зобов`язання №178 від 15.09.2014 орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха» підтверджує належність вказаних територій до об`єктів природно-заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 13.08.2019 у справі №910/11164/16). Прокурор зазначає, що надана та додана до позову відповідь ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» містить графічне відображення - Схему меж заказника та спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 та дає можливість для візуально доступного сприйняття факту накладення межі вказаної орендованої ділянки на об`єкт природно-заповідного фонду - орнітологічний заказник місцевого значення «Лобаниха». Окрім того, у матеріалах справи за позовом наявне викопіювання з плану землекористування Несвічівської сільської ради «Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха» у масштабі 1 до 14000, яке використане ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» при відображені меж вказаного заказника в ході формування згаданої вище Схеми. При цьому у відповідності до ч 4 ст. 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відтак, наявний у справі за позовом прокурора, погоджений головою НесвічІвської сільської ради, Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення «Лобаниха» із врахуванням положень ч 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» є належним доказом у справі, яким визначені межі вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.

12.05.2021 від прокуратури надійшло клопотання про заміну учасника справи - Луцьку місцеву прокуратуру на Луцьку окружну прокуратуру.

Ухвалою Господарського суду Волинської області у задоволенні клопотання Луцької окружної прокуратури № 53-682вих-21 від 12.04.2021 про заміну учасника справи та клопотання Волинської обласної прокуратури № 15-1002 вих-21 від 11.05.2021 про залучення правонаступника у справі - відмовлено. Замінено найменування Луцької місцевої прокуратури на Луцьку окружну прокуратуру.

18.05.2021 від прокуратури на адресу суду надійшли пояснення № 15-1072вих21 від 18.05.2021, в яких прокуратура просить суд позов задовольнити повністю.

19.05.2021 від прокуратури на адресу суду надійшло клопотання про приєднання доказів, в якому просять суд визнати причини їх неподання поважними, оскільки отримали їх 17.05.2021 в межах кримінального провадження.

В судовому засіданні 19.05.2021 прокурор, підтримав клопотання про долучення письмових пояснень та доказів у справі.

В судовому засіданні 19.05.2021 представники відповідачів не заперечували щодо долучення письмових пояснень прокурора, а в частині долучення доказів заперечували, просили суд їх не приймати.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Пунктом 3 частини 1 ст. 177 ГПК України стверджується, що завданнями підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Беручи до уваги засади господарського судочинства, необхідність встановлення обставин, що мають значення для справи для правильного вирішення спору, стадію підготовчого провадження у справі, той факт, що зазначені докази отримано прокурором 17.05.2021, в межах здійснення кримінального провадження, суд ухвалив на місці визнати поважними причини їх неподання, прийняти докази подані прокурором.

Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Беручи до уваги викладене, строки розгляду справи, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Згідно із ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

На підставі викладеного, керуючись ст.120, 195, 234 ГПК України, господарський суд,-

ухвалив:

Повідомити сторін та прокурора, що розгляд справи по суті відбудеться "08" червня 2021 р. на 16:00 год.

Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили 19.05.2021 та оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Вороняк