Ухвала суду № 97069118, 21.05.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

21 травня 2021 року справа №903/843/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за присутності:

від позивача: Самчук А.М. – адвокат (договір від 06.11.2020р., посвідчення адвоката України №818 від 21.08.2015р.)

від третьої особи: не з`явились

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

клопотання Фізичної особи-підприємця Штефанеси Георгія Олексійовича, с. Піддубці

про скасування заходів забезпечення позову

по справі за позовом Фізичної особи-підприємця Штефанеси Георгія Олексійовича, с. Піддубці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Підгайцівська сільська рада, с. Підгайці

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шиманського Артура Сергійовича, с. Крупа

про стягнення 1 181 080 грн.

встановив:

Ухвалою від 19.11.2020р., залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020р., заяву ФОП Штефанеси Г.О. було задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову 1 181 080 грн., що належать підприємцю Шиманському А.С. та наявні на рахунках, відкритих у ПуАТ "КБ "Акордбанк" та АБ "Укргазбанк".

17 травня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду було зареєстроване клопотання підприємця Штефанеси Г.О. від 17.05.2021р. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 19.11.2020р.

В правове обґрунтування клопотання заявник здійснював посилання на положення статті 145 ГПК України, частиною 1 котрої визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалою суду від 18.05.2021р. відповідну заяву підприємця Штефанеси Г.О. було призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2021р.

Як це підтверджується наявним в матеріалах справи списком розсилки поштової кореспонденції, відповідну ухвалу 18 травня 2021 року для відома було направлено сторонам/учасникам судового процесу на їх електронні адреси. Крім того, шляхом направлення 18 травня 2021 року телефонограми про здійснення судом розгляду заяви було повідомлено представника підприємця Шиманського А.С. адвоката Осадовського Р.Е. (ордер серії АС №1011425 від 23.11.2020р., договір про надання правової допомоги від 10.11.2020р. №18).

21 травня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстроване клопотання представника підприємця Штефанеси Г.О. від 21.05.2021р. про долучення до матеріалів справи доказів, а саме постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. від 19.05.2021р. про відкриття виконавчого провадження №65503403 з примусового виконання рішення суду у даній справі.

У визначений судом день та час в засідання суду з`явився представник стягувача. Боржник в судове засідання особисто не з`явився, свого представника в засідання суду не направив, процесуальним правом стосовно подання до суду передбачених ГПК України заяв, клопотань, пояснень, заперечень стосовно заяви підприємця Штефанеси Г.О. не надав. Не з`явився в засідання суду також представник третьої особи - Підгайцівської сільської ради.

З огляду на визначені положеннями ст. 145 ГПК України п`ятиденні строки розгляду судом заяв відповідної категорії, суд вважає за можливе та необхідне здійснити розгляд відповідного клопотання підприємця Штефанеси Г.О. в даному судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача клопотання про скасування заходів забезпечення позову підтримав, просив суд його задовольнити, зокрема, з підстав, викладених у заяві.

Розглянувши заяву підприємця Штефанеси Г.О. та мотивацію в її обґрунтування, суд, оцінюючи подану заяву за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, дійшов до висновку, що відповідна заява підлягає до задоволення. Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Ухвалою суду від 13.11.2020р. за позовом підприємеця Штефанеси Г.О. до підприємця Шиманського А.С. про стягнення 1 181 080 грн. заборгованості було відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.11.2020р., яка була залишена без змін відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020р., за заявою підприємця Штефанеси Г.О. від 18.11.2020р. було вжито заходів до забезпечення позову та накладено у зв`язку з цим арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 1 181 080 грн., що належать підприємцю Шиманському А.С. та наявні на рахунках, відкритих: у ПуАТ "КБ "Акордбанк", МФО: 380634, номер рахунку: НОМЕР_1 ; у АБ "Укргазбанк", МФО: 320478, номер рахунку: НОМЕР_2 .

З наявної в матеріалах справи постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. від 25.01.2020р. про закінчення виконавчого провадження №63687830 вбачається накладення приватним виконавцем арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 1 181 080,00 грн., що належать підприємцю Шиманському А.С. ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) та наявні на рахунках, відкритих у ПуАТ "КБ "Акордбанк", МФО: 380634, номер рахунку: НОМЕР_1 ; у АБ "Укргазбанк", МФО: 320478, номер рахунку: НОМЕР_2 .

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2021р. у даній справі позовні вимоги було задоволено, постановлено стягнути з підприємця Шиманського А.С. на користь підприємця Штефанеси Г.О. 1 181 080 грн. заборгованості, 17 716,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 051 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2021р. апеляційну скаргу підприємця Шиманського А.С. на рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021р. у справі №903/843/20 було повернуто скаржнику.

Враховуючи викладене та з огляду на набрання 27 квітня 2021 року рішенням суду у справі №903/843/20 законної сили, 17 травня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021р. було видано наказ №903/843/20-1.

З долученої представником стягувача в судовому засіданні 21.05.2021р. до матеріалів справи постанови про відкриття виконавчого провадження №65503403 від 19.05.2021р. вбачається, що наказ господарського суду №903/843/20-1 від 17.05.2021р. у встановленому порядку було пред`явлено стягувачем для його примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С.

У поданій заяві про скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали суду від 19.11.2020р. стягувач – підприємець Штефанеса Г.О., а також представник сторони в судовому засіданні засвідчують, що ухвалу про забезпечення позову від 19.11.2020р. слід скасувати з мотивів необхідності виконання рішення суду шляхом списання коштів з банківського рахунку відповідача.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Зазначене положення процесуального закону має універсальний характер та не обмежує суд у можливості скасування заходів забезпечення позову після рішення по суті справи.

Нормою ч. 2 ст. 145 ГПК України передбачено, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч. 4 ст. 145 ГПК України).

З врахування наведеного суд зазначає, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, реального виконання рішення суду та ефективного поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позовних вимог, а суд не пов`язаний із скасуванням вжитих заходів до виконання рішення, яким закінчується розгляд справи по суті або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019р. у справі №15/155-б, в постановах Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019р. у справі №914/554/19, від 28.01.2020р. у справі №914/2302/19 та від 10.09.2020р. у справі №926/731/20, в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020р. у справі №5016/3029/2012(11/50), в постановах Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020р. у справі №922/3284/18, від 08.10.2020р. у справі №905/1007/20.

Судом також засвідчується, що заявником подано мотивоване клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову та наведено обґрунтовані доводи, які підтверджують, що забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

При цьому суд зазначає, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову подано позивачем, тобто особою в інтересах та за заявою якої Господарським судом Волинської області згідно ухвали суду від 19.11.2020р. було вжито заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Аналогічні положення містить ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.327 ГПК України).

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004р. заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011р. у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009р. Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав, за захистом яких звертається сторона до суду.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №910/21911/14 ).

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги клопотання позивача, господарський суд, у відповідності до положень ГПК України, вважає за можливе задоволити відповідне клопотання стягувача та скасувати вжиті в процесі розгляду даної справи заходи забезпечення позову, постановивши при цьому згідно ст. 145 ГПК України відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Штефанеси Георгія Олексійовича про скасування заходів забезпечення позову, задовольнити.

2. Вжиті у відповідності до ухвали господарського суду від 19.11.2020р. заходи до забезпечення позову – накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 1 181 080,00 грн., що належать Фізичній особі-підприємцю Шиманському Артуру Сергійовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) та наявні на рахунках, відкритих: у ПуАТ "КБ "Акордбанк", МФО: 380634, номер рахунку: НОМЕР_1 ; у АБ "Укргазбанк", МФО: 320478, номер рахунку: НОМЕР_2 , скасувати.

Відповідно до ст.ст. 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 21.05.2021р.

Суддя В. А. Войціховський