Ухвала суду № 97096250, 24.05.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/3388/16-а

Провадження № 2-а/642/3/21

У Х В А Л А

Іменем України

14 травня 2021 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Бородіної О.В., за участю секретаря Добронос Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів.-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться справа за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі Управління) до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 17092,67 грн. на розрахунковий рахунок Управління за вказаними у позові реквізитами.

В обґрунтування позову зазначено, що на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району ХМР (далі – Управління) перебувала ОСОБА_1 як отримувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, яка зареєстрована на житловій площі за адресою АДРЕСА_1 . Також на цій площі був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який зі слів матері не працював, доходів не отримував, а тому при призначенні субсидії, на нього субсидія розраховувалась виходячи з розміру мінімального прожиткового мінімуму. На підставі поданих документів, ОСОБА_1 була призначена субсидія на оплату житлово-комунальних послуг. Відділом соціальних інспекторів Управління була проведена проведена перевірка справи № 16162 по призначенню останній субсидії. В ході перевірки було отримано відомості, що ОСОБА_2 04.02.2016 року був зареєстрований як фізична особа підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, згідно податкових декларацій отримав дохід з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року в сумі 802272 грн., з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 1916231 грн. також отримано відомості, що ОСОБА_2 отримував заробітну плату в ТОВ «Вітана МТ» з квітня 2014 по січень 2015 року, про що ОСОБА_1 також не повідомляла. 10.03.2016 року відділом державних соціальних інспекторів Управління був складений акт проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявником для призначення субсидій. Було встановлено, що внаслідок не надання Управлінню відомостей про доходи ОСОБА_2 , були надміру сплачені кошти у вигляді житлової субсидії ОСОБА_1 в сумі 17092,67 грн. за період з листопада 2012 по січень 2016 роки. Вказану суму позивач просив стягнути з відповідача.

Назву Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради змінено рішенням 36 сесії 7 скликання ХМР від 24.06.2020 № 2139/20 «Про внесення змін до структури виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» на Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, раніше подавав заяву про відкладення судового засідання.

Відповідач до судового засідання не зявилася, повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 19 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів, яка поширюється на справи у публічно-правових спорах. Даною статтею визначено чіткий перелік, на які саме правовідносини поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Відповідно до частини пятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення субєкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що законодавець встановив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов`язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Частиною 4 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень:1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського обєднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського обєднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано субєкту владних повноважень законом.

Крім того, п. 5 ч. 4 ст. 46 КАСУкраїни, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як правова норма, що унеможливлювала б розширене тлумачення права суб`єкта владних повноважень на подання адміністративного позову.

За змістом ст.177 Цивільного кодексу України гроші є об`єктом цивільних прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III).

Відповідно до статті 5 Закону № 2017-III державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Згідно із статтею 9 Закону № 2017-III до державних соціальних нормативів належать, в тому числі, соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам.

Приписами пункту 7 частини першої статті 4 Закону України від 19.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям", визначає Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (надалі Порядок № 250).

Відповідно до пункту 28 Порядку № 250 якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

В даному випадку, з огляду на зміст пункту 28 Порядку № 250, повноваження Управління обмежуються лише визначенням обсягу надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та встановлення строків їх повернення.

Отже, у справі, що розглядається, спір виник щодо повернення коштів соціальної допомоги - суми надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

В свою чергу, наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, обґрунтованість визначення суми таких коштів, тобто є спір про право та має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, та є способом захисту цивільних прав та інтересів, а тому спір щодо стягнення таких коштів має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

На переконання суду, позивач при зверненні до суду із даним позовом має на меті не захист прав як учасників адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту речового права.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 238 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту пятого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З аналізу наведеної норми слідує, що позивачу належить повернути сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 21, 32, 46, 77, 90, 139, 241-246, 250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Роз`яснити позивачу, що закриття провадження у справі не позбавляє його права звернутись з позовом до суду загальної юрисдикції в порядку, передбаченому ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути Управлінню соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.), відповідно до платіжного доручення № 92 від 21 квітня 2016 року.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 20.05.2021 року.

Суддя О.В. Бородіна